Рішення № 103290544, 24.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Справа№200/16094/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Донецького апеляційного суду

Державної судової адміністрації України

третя особа: Державна казначейська служба України

про визнання протиправними дій, стягнення недоплаченої суддівської винагороди

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького апеляційного суду (далі – відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі – відповідач-2), третя особа: Державна казначейська служба України про:

- визнання протиправними дій Донецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застосуванням обмеження її нарахування в сумі 47320,00 гривень;

- стягнення з Донецького апеляційного суду недоплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року в сумі 455515,21 гривень з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім того, позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до Указу Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 року є суддею Донецького апеляційного суду.

09.09.2021 року рішенням Вищої Ради правосуддя № 1964/о/15-21 позивача звільнено з посади судді у зв`язку з відставкою з 20.09.2021 року.

За період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року позивачу суддівська винагорода була виплачена не в повному обсязі, а з обмеженнями, встановленими статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними Законом України № 553-IХ від 13.04.2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частин 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними Законом України №553-1Х від 13.04.2020. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів та вважає, що таке обмеження є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану і може застосовуватись в тому числі до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами.

Зазначає, що у зв`язку з визнанням неконституційними положень частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294 державою протиправно обмежено суддівську винагороду позивача за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, тому відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, вона підлягає компенсації.

Відповідно до довідки Донецького апеляційного суду від 12.10.2020 року загальна сума обмеження суддівської винагороди за спірний період становить 455515,21 гривень і на даний час не компенсована.

З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року заяву Державної судової адміністрації України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суддя Голубова Л.Б. у період з 28.12.2021 року по 14.01.2022 року перебувала в щорічній додатковій відпустці, у зв`язку з чим, розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) здійснюється після виходу з відпустки.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем-1 надано письмовий відзив від 17.12.2021 року (а.с. 41-48). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що наказом в.о. голови Донецького апеляційного суду «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду» від 27.04.2020 року обмежено з 18 квітня 2020 року нарахування заробітної плати. Наказом голови Донецького апеляційного суду від 31.08.2020 року скасовано обмеження нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду.

Зазначає, що відповідач-1 правомірно керувався ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» до 28 серпня 2020 року.

Наголошує, що оскільки фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, то недоплачена суддівська винагорода підлягає стягненню за рахунок коштів бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за кодом 0501150.

З зазначених причин відповідач-1 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-2 надав письмовий відзив від 13.12.2021 року (а.с. 53-55). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач є суддею Донецького апеляційного суду, тому саме суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує та виплачує йому суддівську винагороду. Кошторисні призначення Донецького апеляційного суду станом на 31.12.2020 року становили 126207,9 тис. гривень і зміни щодо зменшення бюджетних асигнувань у 2020 році до кошторису не вносились, а тому ДСА України жодними своїми діями, рішеннями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав позивача.

Разом з тим, наголошує, що Донецький апеляційний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ).

Зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття цього рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли після прийняття такого рішення.

З зазначених причин відповідач-2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третьою особою письмові пояснення, щодо заявленого позову суду не надано.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача-1 від 23.12.2021 року (а.с. 74). В відповіді зазначає, що правомірність нарахування заробітної плати у спірний період, які обґрунтовані положеннями ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553-ІХ від 13.04.2020 є формалізованими з огляду на існування такого впровадженого положення та не спростовують факт подальшої компенсації недоотриманої суддівської винагороди за спірний період, оскільки це є порушенням майнових і трудових прав, захищених Законом України «Про судоустрій і статус судів».

Зазначає, що у відзиві не наведено жодної інформації в спростування факту фінансування Донецького апеляційного суду з Державного бюджету за кошторисами на поточний фінансовий 2020 рік для отримання суддями суддівської винагороди в повному обсязі, а не в усіченому розмірі, обумовленому запровадженими «карантинними» нормами. Недостатність бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, не доведена. Тож, при повному фінансуванні заробітної плати суддям у 2020 році у Донецького апеляційного суду були відсутні підстави для її обмеження щомісячною сумою 47230,00 гривень впродовж спірного періоду.

Наголошує та погоджується із доводами відповідача-1 про те, що ефективним способом захисту буде стягнення недоотриманої суддівської винагороди шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Підтримуючи доводи позовної заяви, позивач просить ухвалити рішення, яким забезпечити ефективний захист порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_1 (а.с. 6). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.07.2020 року № 10-13.01-1914 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Постановою Верховної Ради України від 19.11.2009 року № 1737-VІ ОСОБА_1 обрано суддею апеляційного суду Донецької області (а.с. 7).

Відповідно до трудової книжки від 05.09.1977 року (а.с. 8), ОСОБА_1 01.10.2018 року було відраховано зі штату апеляційного суду Донецької області у зв`язку з переведенням на роботу на посаду судді Донецького апеляційного суду, підстава – Указ Президента України від 28.09.2018 року № 297/2018.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України карантин.

У подальшому дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392.

Наказом Донецького апеляційного суду від 27.04.2020 року № 207/к відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності Донецького апеляційного суду встановлено здійснювати з 18.04.2020 року та на період завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений КМУ з метою запобігання пошириненню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 SARS-CoV-2, нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року (а.с. 67).

Наказом Донецького апеляційного суду від 31.08.2020 року № 590/к відділу планово-фінансової діяльності, обліку та звітності Донецького апеляційного суду встановлено скасувати з 28.08.2020 року обмеження нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду, що були встановлені наказом голови суду № 207/к від 27.04.2020 року та здійснювати виплати у повному обсязі, відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» (а.с. 66).

Відповідно до довідки Донецького апеляційного суду від 12.10.2020 року № 3.11-14/45/20 та від 27.10.2021 року № 3.11-16/178/2021, ОСОБА_1 нараховано та виплачено суддівську винагороду за період з квітня по серпень 2020 року в розмірі 281504,09 гривень з урахуванням обмежень встановлених Законом № 553-IX (а.с. 10-11).

Таким чином, за даними вказаних довідок нарахування відбулося відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», тобто з обмеженням нарахування суддівської винагороди.

Так, з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» позивачу нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Загальна сума недоплати внаслідок такого обмеження суддівської винагороди відповідно до довідок Донецького апеляційного суду від 12.10.2020 року № 3.11-14/45/20 та від 27.10.2021 року № 3.11-16/178/2021 складає 455515,21 гривень.

Наказом голови Донецького апеляційного суду від 13.09.2021 року № 256/к/г суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 20.09.2021 року у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 7 зв.бік).

В трудовій книжці від 05.09.1977 року (а.с. 8 зв.бік), наявний запис, відповідно до якого ОСОБА_1 20.09.2021 року було відраховано зі штату Донецького апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку, підстава – рішення Вищої Ради правосуддя від 09.09.2021 року № 1964/о/15-21.

Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Як вбачається з обставин справи та не оспорюється сторонами, виплата суддівської винагороди у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата».

Кошторисні призначення Державної судової адміністрації України для Донецького апеляційного суду за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 року становили 126207,9 тис гривень і зміни щодо зменшення бюджетних асигнувань у 2020 році до кошторису не вносились, про що зазначив відповідач-2 у відзиві (а.с. 54).

Отже, бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Державної судової адміністрації України за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 126207,9 тис. гривень, були відкриті в повному обсязі.

Вважаючи, бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Донецького апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Судом встановлено, що в період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року нарахування та виплата позивачеві суддівської винагороди здійснювалася в розмірі меншому, ніж визначеному статтею 135 Закону №1402-VIII.

У зв`язку з набранням 18 квітня 2020 року чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №553-ІХ), яким Закон України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ (далі - Закон №294-ІХ) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційним Судом України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): «установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС).

Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).

Таким чином, вказаним вище Законом було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджувався із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII.

Аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, з огляду на таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, в тому числі, на норми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці» (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства (України), яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 року № 969/2019.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Відтак, законодавче регулювання питання суддівської винагороди може здійснюватись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, що узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України, згідно з якою розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.

Водночас у вказаному рішенні зазначено, що при вирішенні питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону № 294-IX, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що в свою чергу виключає можливість застосування інших Законів до правовідносин стосовно суддівської винагороди.

Як свідчать довідки Донецького апеляційного суду від 12.10.2020 року № 3.11-14/45/20 та від 27.10.2021 року № 3.11-16/178/2021, в період дії законодавчо встановленого обмеження Донецький апеляційний суд нараховував ОСОБА_1 заробітну плату у повному обсязі. Натомість, виплата заробітної плати позивачу здійснена у період з квітня по серпень 2020 року у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», тобто в обмеженому розмірі, про що також зазначено у довідках.

В матеріалах справи наявні видані Донецьким апеляційним судом накази про обмеження, що застосовуються при нарахуванні заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду № 207/к від 27.04.2020 року та про скасування обмежень нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду №590/к від 31.08.2020 року (а.с. 66-67).

Таким чином, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач-1 мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, при цьому застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України, тому дії Донецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застосуванням обмеження, встановленого ст. 29 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в силу зазначених вище наказів керівника цього суду про обмеження нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду є протиправними.

Жодних доказів обмежень нарахування суддівської винагороди позивача з боку ДСА України ані позивачем, ані відповідачами до матеріалів справи не надано, тому судом не встановлено вчинених ДСА України певних протиправних дій чи бездіяльності, якими порушено права позивача.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Оскільки фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України суд вважає, що недоплачена суддівська винагорода, обрахована відповідачем-1 у довідках Донецького апеляційного суду від 12.10.2020 року № 3.11-14/45/20 та від 27.10.2021 року № 3.11-16/178/2021 в сумі 455515,21 гривень, підлягає стягненню за рахунок коштів бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» за кодом 0501150.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність порушеного права, яке підлягає судовому захисту саме шляхом стягнення недоплаченої позивачу суддівської винагороди в сумі 455515,21 гривень (за вирахуванням податків та зборів), яку слід провести за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо стягнення недоотриманого грошового утримання судді, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи: АДРЕСА_2 ; адреса зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Донецького апеляційного суду (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 42262513), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Державна казначейська служба України (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дій, стягнення недоплаченої суддівської винагороди – задовольнити.

Визнати протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у розмірі 455515 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) гривень 21 копійку шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у розмірі 455515 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) гривень 21 копійку шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України – у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова