Рішення № 103288962, 19.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року Справа№200/12440/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалід 1 групи (захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) та має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, виплатив вказану допомогу у розмірі, меншому ніж визначений статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551) та не здійснив перерахунок на підставі його особистої заяви. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду І групи у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та стягнути з відповідача суму недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у розмірі 10 045, 00 грн.

Представником Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради до суду надано відзив на позов. Так, по-перше відповідач наголошує, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами. По-друге, пп. 7.4 п. 7 рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 № 7/20-1724 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів» визначено, що шляхом ліквідації з 01.01.2018 припиняється управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на сьогоднішній день управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради перебуває в стані припинення. Крім того, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, як правонаступник Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради не володіє інформацією щодо виплати на користь позивача грошової допомоги за 2017 рік. З огляду на вказане, представник Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

Ухвалою від 27.09.2021 Донецький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху через наявність в ній недоліків. Крім того, у вказаній ухвалі суд задовольнив клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновив пропущений строк.

13 жовтня 2021 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості та відкрив провадження по справі № 200/12440/21. Розгляд адміністративної справи № 200/12440/21 визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 16.11.2021 суд залучив в якості співвідповідача Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради. Витребував в Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради розрахунок одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік, яку було нараховано та виплачена на користь ОСОБА_1 . Розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 09-00 год. 22.12.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою від 22.12.2021 суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 12 годину 30 хвилин 19 січня 2022 року.

На судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Лівобережним РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 22 листопада 2016 року, РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.3).

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 від 09.10.2019 та є особою з інвалідністю І групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 25.01.2017, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.5).

05.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду 1 групи згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.7).

Листом від 08.07.2021 року № В-5349-13-1.1.2 Управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради повідомлено позивача про те, що розмір цієї допомоги визначався постановами Кабінету Міністрів України. А тому відсутні підстави для здійснення перерахунку такої допомоги (а.с.7 зворотній бік).

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551.

01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551 доповнено частиною в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551 викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551 застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551 фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах:

- інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком;

- II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;

- III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

У пункті 2 вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018 зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За таких обставин, вказане рішення Конституційного Суду України не може вплинути на правовідносини щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік, оскільки вони виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Отже, оскільки у 2017 році чинне на той час законодавство передбачало, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, правові підстави для задоволення позовних вимог, що стосуються періоду 2017 році, відсутні.

Отже, суд вважає, що позивач не має права на перерахунок разової грошової допомоги до 05 травня 2017 року, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача суми недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у розмірі 10 045,00 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення строків звернення до суду, адже ухвалою від 27.09.2021 суд задовольнив клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновив пропущений строк.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 25968748, 87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 16), Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, буд.70) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 31.01.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Голуб