Рішення № 103288159, 10.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року Справа№200/12541/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря Перерви Д.В.,

представника позивача Коваленко А.О.,

представника відповідача Наумової К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства «ІСІДА» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити коригування податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Приватне мале підприємство «ІСІДА» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо неприйняття уточнюючих податкових декларацій за 2014 та 2015 роки та не проведення коригування податкового боргу, зобов`язання здійснити коригування податкового боргу в інтегрованій картці платника податку, відповідно до отриманих 17.08.2021 року уточнюючих податкових декларацій за 2014 та 2015 роки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до інформації на інтернет-ресурсах, Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкриті відносно ПМП «ІСІДА» виконавчі провадження № 60227529, 61328827, 62388742, де стягувачем є Головне Управління ДПС у Донецькій області, за ПМП «ІСІДА» рахується податковий борг 427 021, 57 грн.

У відповідь на адвокатський запит відповідачем була надана відповідь від 07.05.2021р. №14705/6/05-99-13-01-09, де зазначено, що за Приватним малим підприємством «ІСІДА» рахується податковий борг у розмірі 414 505,13 грн. у тому числі зі сплати орендної плати за землю 367 495,33 грн. та 47 006,80 грн. пені.

Згідно з постановами Донецького окружного суду по справам № 805/2655/15-а від 29.03.2016р., № 805/2638/16-а від 14.09.2016р., що не оскаржені податковим органом та набрали законної сили, податковому органу відмовлено в стягненні сум податкових зобов`язань, встановлено що платником податку самостійно помилково собі нараховано дані зобов`язання, встановлено наявність форс-мажорних обставин.

12.05.2021 року на адресу ГУ ДПС у Донецькій області (м. Краматорськ) директором Приватного малого підприємство «ІСІДА» було подано вимогу вих. № 1-12/05/21 про скасування та корегування податкового боргу по особистому рахунку, який залишений без відповіді.

11.08.2021р. до ГУ ДПС у Донецькій області (м. Краматорськ) подано заяву по коригування податкового боргу, до якої додано уточнюючі податкові декларації за 2014 та 2015 роки. 18.08.2021р. від Відповідача отримано відмову у прийнятті податкових декларацій, посилаючись на п. 48.3 та п.102.1 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що підстави для відмови в прийнятті відповідачем уточнюючих податкових декларації за 2014-2015р. відсутні.

Протягом розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги

З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив:

- визнати дії відповідача щодо неприйняття уточнюючих податкових декларацій Приватного малого підприємства «ІСІДА» за 2014 й 2015 роки, отриманих 17.08.2021р. та повернутих ним разом з повідомленням про відмову у прийнятті звітності від 18.08.2021р. за №23133/6/05-99-54-17 та не проведення коригування податкового боргу на суму податкового боргу з орендної плати юридичних осіб за період 2014-2015р. у розмірі 414 505,13 грн. – незаконними;

- зобов`язати відповідача здійснити коригування податкового боргу Приватного малого підприємства «ІСІДА» в інтегрованій картці платника податку Приватного малого підприємства «ІСІДА», відповідно до отриманих відповідачем 17.08.2021р. та повернутих ним разом з повідомленням про відмову у прийнятті звітності від 18.08.2021р. за №23133/6/05-99-54-17 уточнюючих податкових декларацій за 2014 та 2015 роки на суму податкового боргу з орендної плати юридичних осіб за період 2014-2015р. у розмірі 414 505,13 грн.

Ухвалою від 28 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Відповідно до ухвали від 18 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ухвали від 15 листопада 2021 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні 03 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи позовної заяви. Зазначила, що позивачем отримано клопотання відповідача б/н та дати про залишення адміністративної справи без розгляду з посиланням на положення ст. 56 п. 56.11 Податкового кодексу, роз`яснюючи, що грошове зобов`язання самостійно визначене платником податку не підлягає оскарженню.

Зауважила, що в межах судового розгляду справи № 200/12541/21 не оскаржується грошове зобов`язання самостійно визначене платником податку, а оскаржуються дії відповідача, щодо неприйняття 17.08.2021р. уточнюючих податкових декларацій за 2014 -2015 роки та непроведення коригування податкового боргу відповідно до поданих позивачем декларацій

Щодо посилання відповідача на початок відліку строку позовної давності від набрання чинності постанов Донецького окружного адміністративного суду по справам №805/2655/15-а від 29.03.2016р. та № 805/2638/16-а від 14.09.2016р. представник позивача вказала, що позовні вимоги по даній справі не про списання податкового боргу та не про оскарження рішення-повідомлення про сплату боргу з орендної плати, а про оскарження дій відповідача щодо неприйняття податкових декларацій, поданих 17.08.2021р.. Тобто, датою відліку позовної давності щодо оскарження дій відповідача є дата повідомленням про відмову у прийнятті звітності від 18.08.2021р. за №23133/6/05-99-54-17.

Представник позивача зауважила, що сплив строку позовної давності, передбачений статтею 102 ПК України обмежує податковий орган у праві нараховувати податкові зобов`язання, проте не обмежує платника податку подавати уточнюючи декларації.

З наведених підстав представник позивача просила задовольнити позов у повному обсязі.

На питання суду представник позивача пояснила, що списання податкового боргу як безнадійного позивачем не ініціювалося через відсутність на цей час відповідних підзаконних актів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила. Зазначила, що Приватне мале підприємство «ІСІДА» 17.08.2021 року до ГУ ДПС у Донецькій області подало заяву по коригуванню податкового боргу, до якого було додано уточнюючі податкові декларації за 2014 та 2015 роки. Головне управління ДПС у Донецькій області відмовило позивачу у прийнятті податкових декларацій у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме : в порушенні п. 48.3 ст.48 гл. 2 розділу 2 Кодексу в п. 1 Декларацій зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «звітній (податкових) період, що уточнюється», оскільки відповідно по п.102.1 ст.102 гл 9 розділу 2 Кодексу закінчився строк давності.

Отже, позивач після спливу строків передбачених ст. 102 Кодексу звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області з заявою по коригуванню податкового боргу, для прийняття уточнюючих податкових декларацій за 2014 - 2015 роки.

На підставі наведеного представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Приватне мале підприємство «ІСІДА» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 22040431 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 травня 2014 року № 18713061, є платником податків з 20 травня 1994 року, перебуває на обліку у ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 5 червня 2014 року № 1405151400149.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 р. у справі № 805/2655/15-а, яка набрала законної сили, встановлено, що 24 січня 2014 року відповідачем була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, відповідно до якої відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати по 8575 грн. 01 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік. Також судом встановлено, що відповідачем 18 лютого 2015 року була подана податкова декларація з плати за землю за 2015 рік, відповідно до якої відповідач зобов`язаний щомісячно з січня по листопад 2015 року сплачувати по 2147 грн. 40 коп. та у грудня 2015 року у суму 2147 грн. 31 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік. У зв`язку із самостійним виявленням помилок, відповідачем 2 червня 2015 року відповідачем були подані декларації з плати за землю за 2013 рік, 2014 та 2015 роки, відповідно до яких відповідач збільшив суми нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 3944 грн. 45 коп. за 2013 та 2014 роки, та на 13491 грн. 80 коп. за 2015 рік. У зв`язку із виправленням помилок відповідачем самостійно застосований штраф у розмірі 1420 грн. за 2013 рік, 1420 грн. за 2014 рік, 1619 грн. 01 коп. за 2015 рік, у загальній сумі 4459 грн. 01 коп.

Вказаною постановою суду позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного малого підприємства «Ісіда» про стягнення коштів з рахунків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки в погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в сумі 289388 грн. 83 коп., задоволений частково, стягнуто з рахунків Приватного малого підприємства «Ісіда» та за рахунок готівки на користь місцевого бюджету м. Краматорська кошти в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку в сумі 4459 грн. 01 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 р. у справі № 805/2638/16-а, яка набрала законної сили, встановлено, що заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 125113 грн., яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 18 лютого 2015 року № 1500006797 на суму 25768 грн. 71 коп., відповідно до якої відповідач мав щомісячно з січня 2015 року по листопад 2015 року сплачувати по 2174 грн. 40 коп. та у грудні 2015 року у сумі 2147 грн. 31 коп., а також уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 від 2 червня 2015 року № 9111933176 на загальну сумі 187669 грн. 98 коп., відповідно до якої відповідач мав щомісячно з січня 2015 року по листопад 2015 року сплачувати по 15639 грн. 17 коп. та у грудні 2015 року у сумі 15639 грн. 11 коп.

Вказаною постановою суду у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного малого підприємства «ІСІДА» про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 125113 грн. 30 коп. відмовлено повністю.

Сторонами не заперечується, що станом на час звернення до суду з цим адміністративним позовом за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 414 505,13 грн. у тому числі борг зі сплати орендної плати за землю – 367 495,33 грн. та 47 006,80 грн. – пені.

У стягненні зазначених сум податкових зобов`язань постановами Донецького окружного суду по справам № 805/2655/15-а від 29.03.2016р., № 805/2638/16-а від 14.09.2016р. податковому органу відмовлено через наявність форс-мажорних обставин.

12.05.2021 року на адресу відповідача позивачем направлено вимогу про скасування та корегування податкового боргу по особистому рахунку (а.с.22-26).

11.08.2021 року до ГУ ДПС у Донецькій області подано заяву по коригування податкового боргу, до якої додано уточнюючі податкові декларації за 2014 та 2015 роки (а.с.8-14).

Листом відповідача від 18.08.2021 року позивачу відмовлено у прийнятті податкових декларацій, посилаючись на п. 48.3 статті 48 та п.102.1 статті 102 Податкового кодексу України (а.с.15).

Позиція позивача полягає в тому, що, оскільки податковий борг відповідно до судових рішень не підлягає стягненню, позивач вправі подати уточнюючи податкові декларації за 2014-2015 роки, в яких виключити вказаний борг, як помилково задекларований.

Відповідач заперечує проти прийняття таких декларацій, посилаючись на сплив строку давності.

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення з цим адміністративним позовом суд відхиляє, оскільки позивачем оскаржується відмова відповідача у прийнятті уточнюючих податкових декларацій, викладена у листі від 18.08.2021 року. Тому строку звернення до суду, передбачені статтею 122 КАС України позивачем не пропущені.

Щодо суті спору суд вказує, що Податковий кодекс України (далі – ПК України) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За приписами пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статті 6 цього. Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 129.9 статті 129 ПК України передбачено, що у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Суд зазначає, що спірні відносини безпосередньо врегульовані статтею 50 ПК України, за приписами пункту 50.1 якої, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. <…>

В свою чергу, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Тому суд зауважує, що обмеження строку подачі уточненої податкової декларації передбачене не статтею 102 ПК України, а безпосередньо статтею 50 цього Кодексу, оскільки у пункті 50.1 цієї статті у дужках міститься відсилочна конструкція: (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).

Тому, зі спливом зазначеного строку позивач втратив право на подачу уточненої декларації (розрахунку) з орендної плати за землю за 2014 та 2015 роки, що виключає задоволення позову у цій адміністративній справі.

Стосовно доводів позивача про неможливість стягнення наявного податкового боргу відповідно до судових рішень, через що такий борг безпідставно відображається в облікових даних, суд зазначає, що стаття 101 ПК України містить, зокрема, такі норми:

101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:

<…>

101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) <…>.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1844/24376) затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків.

Позивач на час розгляду справи не надав відомостей про звернення до відповідача за списанням відповідного податкового боргу, натомість обрав неналежний спосіб захисту свого права.

За вказаних обставин заявлені у цій справі позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо неприйняття уточнюючих податкових декларацій та зобов`язання відповідача здійснити коригування податкового боргу задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України через відмову у задоволенні позову понесені повивачем суд не вирішує питання розподілу понесених позивачем судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного малого підприємства “ІСІДА” (вул. Катеринича, 42А, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 22040431) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити коригування податкового боргу - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 10 січня 2022 року. Рішення складено у повному обсязі 20 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов