Рішення № 103287929, 04.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2022 р. Справа№200/10442/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

17 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач 1, Маріупольське ОУ ПФУ), надісланий на адресу суду 10 серпня 2021 року, в якому позивач просила:

1. визнати протиправними дії (бездіяльність) Маріупольського ОУ ПФУ щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії і скасувати рішення від 29 січня 2021 року № 3 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії;

2. зобов`язати Маріупольське ОУ ПФУ нарахувати та виплатити недоотриману пенсію, яка залишилась після смерті матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

25 серпня 2021 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

21 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області) та витребував у відповідачів докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

09 листопада 2021 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву відповідача 2 - ГУ ПФУ в Донецькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 КАС; призначив підготовче засідання на 30 листопада 2021 року; витребував у відповідачів додаткові докази.

01 грудня 2021 року за наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28 грудня 2021 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог КАС.

Учасники справи/їх представники у судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності учасників справи в письмовому провадженні.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи на підставі ч. 4 ст. 229 КАС повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_2

09 червня 2020 року позивач звернулася до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

29 січня 2021 року Маріупольське ОУ ПФУ прийняло рішення № 3, яким відмовило у виплаті пенсії у зв`язку з непідтвердженням факту спільного проживання позивача та її мати.

Позивач зазначає, що проживала спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла у м. Шахтарськ Донецької області під час поїздки на тимчасову окуповану територію для перевірки стану будинку.

Стверджує, що виконала всі вимоги, передбачені ст. 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), а тому має право на отримання сум пенсії, що належали її матері і залишилися неотриманими у зв`язку з її смертю.

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідач 1 - Маріупольське ОУ ПФУ правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач 2 - ГУ ПФУ в Донецькій області позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Вказував на те, що при розгляді документів, наданих ОСОБА_1 , Маріупольське ОУ ПФУ встановило, що постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 померла в м. Шахтарськ Донецької області.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 померла за межами м. Маріуполя, пенсійний орган дійшов висновку, що на день смерті ОСОБА_1 та її мати перебували у різних містах.

На переконання пенсійного органу це є свідченням того, що ОСОБА_1 не підтвердила факт спільного проживання з ОСОБА_2 на день її смерті, що вимагається приписами ст. 52 Закону № 1058.

Як наслідок, Маріупольське ОУ ПФУ обґрунтовано прийняло рішення від 29 січня 2021 року № 3 про відмову в виплаті недоотриманої пенсії.

Крім того, ГУ ПФУ в Донецькій області вважає, що задоволення позовних вимог та покладання на пенсійний орган обов`язку виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію буде втручанням суду у його дискреційні повноваження.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 19 серпня 1997 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено штампом про реєстрацію місця проживання, проставленим в паспорті.

Позивач є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 02 червня 1966 року та свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24 червня 1989 року.

Постійне місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті мати позивача була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переміститися на підконтрольну органам державної влади територію.

ОСОБА_2 набула статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено відповідною довідкою від 30 вересня 2016 року № 1412031854.

Фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 після переміщення: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла в м. Шахтарськ Донецької області.

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з заявою про встановлення факту смерті, в обґрунтування якої вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території в м. Шахтарськ Донецької області померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно мешкала в АДРЕСА_3 ; причина смерті - хронічна серцева недостатність. Факт смерті підтверджений лікарським свідоцтвом про смерть № 448, виданим 12 грудня 2019 року МУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Шахтарськ». 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Кальміуського районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для реєстрації смерті ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва про смерть їй було відмовлено, оскільки лікарське свідоцтво про смерть не відповідає вимогам законодавства. У зв`язку з цим ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду та встановити факт смерті ОСОБА_2

24 грудня 2019 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області ухвалив рішення у справі № 264/8176/19 (провадження № 2-о/264/521/2019), яким заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Кальміуський районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, про встановлення факту смерті задовольнив; встановив факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - хронічна серцева недостатність, місце смерті - м. Шахтарськ Донецької області.

Рішення суду допущено до негайного виконання.

24 грудня 2019 року Кальміуський районний у м. Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області склав актовий запис за № 1848 та видав свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

З приводу спільного проживання позивача та її матері суд встановив такі обставини.

Як вже було вказано судом, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 вересня 2016 року № 1412031854, місцем фактичного проживання/перебування ОСОБА_2 після переміщення з тимчасово окупованої території була визначена адреса: АДРЕСА_1 .

Як свідчить акт про фактичне проживання від 13 лютого 2020 року № 35, складений комітетом самоорганізації населення «232 Квартал», ОСОБА_2 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з донькою ОСОБА_1 та онуком ОСОБА_4 .

Акт складений на підставі свідчень сусідів ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Того ж дня, 13 лютого 2020 року, комітет самоорганізації населення «232 Квартал» видав ОСОБА_1 довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за № 261.

Згідно з цією довідкою до складу сім`ї ОСОБА_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , входила її мати ОСОБА_2 . На дату смерті ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1 - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

З 11 листопада 2020 року Маріупольське ОУ ПФУ перебуває в стані припинення.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» та наказу Пенсійного фонду України від 02 листопада 2020 року № 115 «Про заходи у зв`язку з реорганізацією деяких територіальних органів Пенсійного фонду України» з 01 червня 2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перейшли завдання та функції територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій області внаслідок їх реорганізації шляхом приєднання до Головного управління.

На час розгляду справи державна реєстрація припинення Маріупольського ОУ ПФУ як юридичної особи не проведена.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа з адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, правонаступником якого є Маріупольське ОУ ПФУ, де отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Ці обставини підтверджені матеріалами її пенсійної справи, зокрема рішеннями Лівобережного ОУ ПФУ м. Маріуполя про призначення пенсії від 11 лютого 2018 року № 914120177648, про перерахунок пенсії від 02 жовтня 2018 року № 914120177648, від 03 жовтня 2018 року № 914120177648, від 25 листопада 2018 року № 914120177648, від 23 лютого 2019 року № 914120177648, від 25 червня 2019 року № 914120177648, від 11 вересня 2019 року № 914120177648, від 23 листопада 2019 року № 914120177648.

03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про виплату допомоги на поховання у зв`язку зі смертю її матері ОСОБА_2 .

Як свідчить розписка-повідомлення, разом з цією заявою позивач надала паспорт, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, свідоцтво про смерть, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2019 року у справі № 264/8176/19.

На підставі розпорядження пенсійного органу від 03 січня 2020 року ОСОБА_1 виплачена допомога на поховання в сумі 7 761,24 грн.

03 січня 2020 року Маріупольське ОУ ПФУ видало розпорядження за № 12, згідно з яким особовий рахунок НОМЕР_6 , швп 511 на ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , був знятий з обліку з 01 січня 2020 року у зв`язку зі смертю пенсіонера. Крім того, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 з 01 січня 2020 року був закритий особовий рахунок № НОМЕР_7 .

03 січня 2020 року Маріупольське ОУ ПФУ звернулося до ТВБВ № 10004/459 ДОУ АТ «Ощадбанк» з вимогою про повернення пенсії за січень 2020 року у розмірі 3 880,62 грн у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

09 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого пенсіонера - ОСОБА_2 .

Разом з заявою позивач надала копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , акта про фактичне проживання від 13 лютого 2020 року № 35, довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13 лютого 2020 року № 261, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 вересня 2016 року № 1412031854, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2019 року у справі № 264/8176/19, про що свідчить розписка-повідомлення.

29 січня 2021 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , яка 09 червня 2020 року звернулася за виплатою недоотриманої пенсії згідно зі ст. 52 Закону № 1058 за пенсійною справою померлої ОСОБА_2 , Маріупольське ОУ ПФУ прийняло рішення № 3 «Про відмову в виплаті недоотриманої пенсії» (вихідний від 29 січня 2021 року № 0580-10-8/3899).

Відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії, Маріупольське ОУ ПФУ покликалося на те, що відповідно до ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у ч. 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми пенсії протягом шести місяців сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Маріупольське ОУ ПФУ вказувало на те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено довідкою від 30 вересня 2016 року № 1412031854. Згідно з цією довідкою адресою фактичного місця проживання ОСОБА_2 визначено: АДРЕСА_1 .

Пенсійний орган покликався на п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, що підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника; члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Виходячи зі змісту поданих ОСОБА_1 документів, Маріупольське ОУ ПФУ дійшло висновку, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та позивача не може бути підтверджений, оскільки в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 вказане місце смерті ОСОБА_2 - м. Шахтарськ.

За цих обставин Маріупольське ОУ ПФУ відмовило у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії згідно зі ст. 52 Закону № 1058 за померлу ОСОБА_2 .

Позивачу роз`яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржено до вищого органу або в судовому порядку.

Докази, які б свідчили, що Маріупольське ОУ ПФУ надіслало (вручило) ОСОБА_1 рішення від 29 січня 2021 року № 3 після його прийняття, суду не надані.

У відповідь на звернення позивача листом від 22 квітня 2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що під час розгляду поданих нею документів Маріупольське ОУ ПФУ встановило, що згідно з актом про фактичне проживання від 13 лютого 2020 року № 35 ОСОБА_1 з проживала спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті останньої. Згідно з паспортом постійне місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , однак в свідоцтві про смерть ОСОБА_2 зазначено місце смерті - м. Шахтарськ Донецької області.

Враховуючи вказані розбіжності, пенсійний орган дійшов висновку, що акт про фактичне проживання від 13 лютого 2020 року № 35 не може бути врахований для підтвердження факту спільного проживання, у зв`язку з чим Маріупольське ОУ ПФУ прийняло рішення № 3 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії.

ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі незгоди з результатами розгляду її звернення, рішення, дії чи бездіяльність пенсійного органу можуть бути оскаржені вищому органу або в судовому порядку.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, як пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Смерть пенсіонера є однією з підставі для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058.

Виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера регламентована нормами ст. 52 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

За правилами ч. 2 ст. 52 Закону № 1058 члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону № 1058 у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

На час виникнення спірних правовідносин Порядок № 22-1 діяв у редакції від 15 березня 2019 року.

Відповідно до п. 2.26 Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

При цьому, п. 2.22 Порядку № 22-1 визначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Абз. 1 ч. 2 та ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, Закон № 1058 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді зокрема пенсії яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї.

Тобто, у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Застосовуючи наведені вище правові норми, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а і який зводиться до такого:

«Спір, що виник у даній справі стосується оскарження позивачкою рішення та дій УПФУ, як суб`єкта владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями щодо члена сім`ї померлого, якому нарахована, але не виплачена пенсійним органом пенсія і щодо виплати саме цих сум було прийнято акт індивідуальної дії, який має для ОСОБА_1 обов`язковий характер його виконання.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі є спором між учасниками публічно-правових відносин, стосується публічно-правових відносин саме з позивачем.

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 27 березня 2019 року по справі №286/3516/16 є помилковим, позаяк правовідносини, які виникли у цій справі відрізняються за фактичними обставинами від справи за позовом ОСОБА_1. Відмінність полягає у тому, що позивач у справі № 286/3516/16 звертався за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя пенсійні виплати, тоді як ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого права, на яке мало безпосередній вплив оскаржуване рішення відповідача на отримання пенсійних виплат не в порядку спадкування, а як членом сім`ї померлого НОМЕР_8 . Реалізація такого права передбачена ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за рішенням пенсійного органу»».

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Маріупольським ОУ ПФУ рішення від 29 січня 2021 року № 3 «Про відмову в виплаті недоотриманої пенсії».

Цим рішенням позивачу відмовлено у виплаті сум пенсії, що належали ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю.

Підставою для відмови слугувало непідтверження факту проживання позивача з ОСОБА_2 на день її смерті.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , тобто є членом сім`ї останньої.

ОСОБА_2 була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника, а 11 грудня 2019 року вона померла.

09 червня 2020 року, тобто в межах шестимісячного строку, ОСОБА_1 звернулася до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про виплату недоотриманої пенсії, що належала померлій ОСОБА_2 , виконавши всі вимоги, визначені ст. 52 Закону № 1058 та п. 2.26 Порядку № 22-1.

Єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії є непідтвердження, за висновком пенсійного органу, факту спільного проживання з ОСОБА_2 на день її смерті.

Суд встановив, що постійне місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою визначене фактичне місце проживання ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи.

Факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на день смерті останньої підтверджений актом про фактичне проживання від 13 лютого 2020 року № 35, складеним комітетом самоорганізації населення «232 Квартал», та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13 лютого 2020 року № 261, виданою комітетом самоорганізації населення «232 Квартал».

Відповідно до ст. 1 Закону України від 11 липня 2001 року № 2625-ІІІ «Про органи самоорганізації населення» (далі - Закон № 2625) органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.

Ст. 14 Закону № 2625 визначені власні повноваження органу самоорганізації населення.

Так, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону № 2625 органу самоорганізації населення у межах території його діяльності під час його утворення можуть надаватися такі повноваження вести облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення.

За інформацією, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради, територія, в межах якої дії комітет самоорганізації населення «232 Квартал» включає, серед іншого, АДРЕСА_6 (https://mariupolrada.gov.ua/self-organize-committee/ksn-232-kvartal).

Отже, акт про фактичне проживання та довідка про склад сім`ї, видані комітетом самоорганізації населення «232 Квартал», є належними доказами на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на день її смерті в розумінні ст. 52 Закону № 1058 і п. 2.22 Порядку № 22-1.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 52 Закону № 1058 ОСОБА_1 як член сім`ї ОСОБА_2 , яка проживала разом з нею на день її смерті, має право на отримання суми пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилися недоотриманою у зв`язку з її смертю.

Надаючи оцінку правомірності відмови пенсійного органу у виплаті позивачу недоотриманої пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно з ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже було вказано судом, разом з заявою від 09 червня 2020 року ОСОБА_1 надана Маріупольському ОУ ПФУ належні докази на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 на день її смерті (акт про фактичне проживання та довідка про склад сім`ї, видані органом самоорганізації населення).

Натомість відповідачі належних та допустимих доказів, які б свідчили, що на день смерті ОСОБА_2 постійно проживала не з родиною своєї доньки, а в м. Шахтарськ Донецької області, суду не надані.

Теза пенсійних органів про те, що факт смерті ОСОБА_2 в м. Шахтарськ є свідченням того, що на день смерті вона не проживала зі своєю донькою ОСОБА_1 видається непереконливим, оскільки місце смерті особи не є тотожним місцю її проживання.

Дійсно постійне місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано в м. Шахтарськ, проте вона перемістилася з тимчасово окупованої території та її фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи було визначено за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за зареєстрованим місцем проживанням її доньки ОСОБА_1 .

Як особа, що мала свободу пересування, ОСОБА_2 могла вільно пересуватися територією України, а тому сам по собі факт смерті цієї особи за межами м. Маріуполя, не є свідченням того, що на день смерті вона не проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з позивачем.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення Маріупольського ОУ ПФУ від 29 січня 2021 року № 3 «Про відмову в виплаті недоотриманої пенсії» підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи у виплаті недоотриманої пенсії, відповідач 1 не забезпечив всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Визнання протиправним рішення Маріупольського ОУ ПФУ охоплює позовні вимоги в частині визнання протиправними його дій (бездіяльності).

Оскільки рішення Маріупольського ОУ ПФУ від 29 січня 2021 року № 3 «Про відмову в виплаті недоотриманої пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС, для повного та ефективного захисту порушеного права позивача належить також застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання відповідача 2 - ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії від 09 червня 2020 року, зареєстровану за № 5724, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Суд зазначає, що предметом передачі членам сім`ї померлого пенсіонера можуть бути лише конкретні суми пенсії, які належали пенсіонеру за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Докази наявності таких сум пенсії, що належали ОСОБА_2 і не були отримані нею за життя, суду не надані, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання пенсійного органу нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка залишилась після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені передчасно.

В даному випадку належним способом захисту прав позивача, порушених внаслідок протиправної відмови у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку з непідтверженням спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на день смерті останньої, є покладання на пенсійний орган обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року з урахуванням правової оцінки суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Докази, які б свідчили, що Маріупольське ОУ ПФУ надіслало (вручило) ОСОБА_1 рішення від 29 січня 2021 року № 3 одразу після його прийняття, суду не надані.

Доводи позивача про те, що про відмову у виплаті недоотриманої пенсії їй стало відомо з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 22 квітня 2021 року, відповідачами не спростовані.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що про порушення своїх прав позивач повинна була дізнатися в квітні-травні 2021 року після отримання листа ГУ ПФУ в Донецькій області.

До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулася 10 серпня 2021 року, тобто з дотриманням шестимісячного строку, визначеного абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (квитанція від 10 серпня 2021 року № 9878).

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, на позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42150795, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання дій (бездіяльності) протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 січня 2021 року № 3 «Про відмову в виплаті недоотриманої пенсії».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2020 року про виплату недоотриманої пенсії, зареєстровану за № 5724, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 04 січня 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко