Ухвала суду № 103284225, 15.02.2022, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/153/22 провадження № 1-кп/632/58/22

15 лютого 2022 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого Васяновича Г.М., за участю секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Середи С.С., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Тимошенко Н.І.,розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2022 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурорподав клопотання про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – умисному тяжкому тілесному ушкоджені, що спричинило смерть потерпілого, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Також прокурор вказав, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, у тому числі нетяжких злочинів та тяжких злочинівіз застосуванням насильства.

Враховуючи викладене, зокрема тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, хоча і має постійне місце проживання, однак не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, негативну репутацію та спосіб життя обвинуваченого – схильність до вчинення протиправних дій, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому прокурор зазначив, що оскільки ОСОБА_2 проживає в одному населеному пункті із свідками у даному кримінальному провадженні, на показання яких, окрім інших доказів, ґрунтується обвинувачення, він буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив (фізичний або психологічний), щоб останні змінили свідчення на його користь.

Таким чином прокурор вважає, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, про які зазначено вище.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.

Заслухавши прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника, дослідивши документи, подані в обґрунтування клопотання, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як:

- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

24 листопада 2021 року ОСОБА_2 бувзатриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

26 листопада 2021 року – під час досудового розслідування, щодо ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 22 січня 2022 року, який згодом був продовжений у межах строку досудового розслідування - до 18 лютого поточного року.

Підставою для прийняття таких рішень слідчимисуддями стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків;вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення – злочину, настання наслідків у вигляді смерті людини, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

Так, ОСОБА_2 , хоча й має постійне місце мешкання,однак раніше неодноразово судимий за вчинення, окрім іншого, умисних кримінальних правопорушень проти власності – нетяжких та тяжких злочинів, у тому числі із застосуванням насильства, при цьому обвинувачується у вчиненнітяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на десять років.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_2 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – умисному тяжкому тілесному ушкоджені, що спричинило смерть потерпілого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненнітяжкого злочину, на цей час як потерпілий, так і свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази з боку обвинувачення та захисту не досліджені, проаналізувавши наявні дані, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованогойому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_2 злочинної діяльності та вчинення ними інших кримінальних правопорушень; ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу насвідків.

В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для обрання саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочину, у вчиненні якоговін обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаноїособи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 15 квітня 2022 року в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:Г. М. Васянович