Рішення № 103280617, 11.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3738/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3738/21

за позовом: Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376);

до відповідача: Державне підприємство «БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689);

про стягнення 72 102,53 грн.

1. Суть спору.

06.12.2021 позивач – ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3855/21) до відповідача – ДП «БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ», в якій просить суд стягнути з останнього 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 19754,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 52348,15 грн., а також 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору №6-П-БДФ-19 про надання послуг, а саме в частині своєчасної оплати за отримані послуги, а також відповідачем не виконано рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/972/20, у зв`язку з чим відповідачу нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання господарського зобов`язання.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2021 було відкрито провадження у справі №916/3738/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2021 на офіційну електронну пошту відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 01125689, було направлено ухвалу Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 13.12.2021.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що, відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ».

Позивач зазначає, що 31.03.2020 за вих. №322/12-01-09/Вих/12, ним до Господарського суду Одеської області була направлена позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних загальним розміром 466 076,51 грн. за договором №6-П-БДФ-19 від 04.01.2019 станом на 31.03.2020 та 09.06.2020 Господарським судом Одеської області прийнято рішення по справі № 916/972/20 про задоволення позовних вимог Позивача. 07.08.2020 Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 916/972/20. Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача згідно наказу від 07.08.2020 № 916/972/20. складає 473 067,66 грн., з яких основний борг - 399078.53 грн., 3% річних - 8492,87 грн., пені - 56181,11 грн., інфляційних втрат - 2 324,00 грн. та витрат по сплаті судового збору - 6 991,15 грн.

Як вказує позивач, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою етапі 625 Цивільним кодексом України сум.

Отже, на думку позивача, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За твердженнями позивача, у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 по справі № 916/972/20, за невиконання зобов`язання по сплаті заборгованості, позивачем додатково нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.04.2020 по 24.11.2021.

4. Обставини справи, встановлені судом.

04.01.2019 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Виконавець) в особі виконуючого обов`язки начальника Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту), з однієї сторони, та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (надалі – Замовник), з іншої сторони укладено Договір №6-П-БДФ-19/6-ВД/19 про надання послуг (далі – Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Виконавець протягом строку дії Договору за письмовими заявками Замовника зобов`язується надавати Замовнику послуги з забезпечення контрольно-пропускного режиму на території Білгород-Дністровського морського порту, за кодом ДК 021:2015 – 79710000-4 «Охоронні послуги» (далі – послуги).

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість послуг за цим Договором не може перевищувати 200000,00 грн., в тому числі ПДВ – 33333,33 грн. Розмір плати за одиницю послуги визначено в Переліку послуг, що надаються Виконавцем (Додаток 1, який є невід`ємною частиною Договору). Вартість послуг може бути змінена за письмовою згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку зі зміною діючих податків та тарифів, введенням нових податків та тарифів, що змінюють витрати Виконавця, а також при виникненні об`єктивних обставин, що впливають на собівартість послуг Виконавця.

Пунктами 3.2.-3.6 Договору передбачено, що визначення розміру суми, що підлягає сплаті за надані Виконавцем послуги за місяць, здійснюється на підставі фактично наданих послуг, що визначається у Акті наданих послуг. Розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 10 банківських днів після підписання Акту наданих послуг. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг, що складається Виконавцем за відповідний період (місяць) та направляється/надається Замовнику. Замовник після отримання Актів наданих послуг в строк не більше 5 календарних днів підписує Акти або надає зауваження щодо якості наданих послуг. Не надання чи не підписання Замовником Актів приймання-передавання наданих послуг за відсутності мотивованої відмови у строк, визначений у п.3.5. цього Договору, є фактом визнання повного і належного виконання Виконавцем своїх зобов`язань, а послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником без претензій та зауважень. При цьому Сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг Виконавцем.

Судом встановлено, що Сторонами було підписано Додаток №1 до Договору «Перелік послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ», в якому наданий відповідний перелік послуг та їх вартість.

Додатковою угодою від 29.03.2019, укладеною між сторонами, було погоджено внесення змін до Переліку послуг (Додатку №1 до Договору) та доповнено пунктом 9 Перелік послуг.

Також між сторонами було укладено Додаткову угоду від 21.10.2019, якою викладено розділ 8 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» в частині реквізитів Виконавця у новій редакції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/972/20, що набрало законної сили 07.08.2020, встановлені наступні обставини.

Виконавцем було виставлено рахунки та між сторонами підписано відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором: рахунок на оплату №67 від 31.01.2019 на суму 6536,11 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №56 від 31.01.2019 на суму 6536,11 грн.; рахунок на оплату №83 від 31.01.2019 на суму 1873,52 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №72 від 31.01.2019 на суму 1873,52 грн.; рахунок на оплату №164 від 28.02.2019 на суму 16360,36 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №154 від 28.02.2019 на суму 16360,36 грн.; рахунок на оплату №191 від 28.02.2019 на суму 7720,92 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №176 від 28.02.2019 на суму 7720,92 грн.; рахунок на оплату №353 від 31.03.2019 на суму 92015,10 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №338 від 31.03.2019 на суму 92015,10 грн.; рахунок на оплату №359 від 31.03.2019 на суму 608,40 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №343 від 31.03.2019 на суму 608,40 грн.; рахунок на оплату №363 від 31.03.2019 на суму 21587,17 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №347 від 31.03.2019 на суму 21587,17 грн.; рахунок на оплату №475 від 30.04.2019 на суму 33800,76 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №457 від 30.04.2019 на суму 33800,76 грн.; рахунок на оплату №491 від 30.04.2019 на суму 13906,96 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №473 від 30.04.2019 на суму 13906,96 грн.; рахунок на оплату №574 від 31.05.2019 на суму 14403,32 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 31.05.2019 на суму 14403,32 грн.; рахунок на оплату №587 від 31.05.2019 на суму 608,40 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №568 від 31.05.2019 на суму 608,40 грн.; рахунок на оплату №597 від 31.05.2019 на суму 10050,68 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №578 від 31.05.2019 на суму 10050,68 грн.; рахунок на оплату №672 від 30.06.2019 на суму 4543,07 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №650 від 30.06.2019 на суму 4543,07 грн.; рахунок на оплату №737 від 31.07.2019 на суму 17527,32 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №722 від 31.07.2019 на суму 17527,32 грн.; рахунок на оплату №774 від 31.07.2019 на суму 5083,93 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №753 від 31.07.2019 на суму 5083,93 грн.; рахунок на оплату №840 від 31.08.2019 на суму 13209,24 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №820 від 31.08.2019 на суму 13209,24 грн.; рахунок на оплату №851 від 31.08.2019 на суму 3663,61 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №831 від 31.08.2019 на суму 3663,61 грн.; рахунок на оплату №963 від 30.09.2019 на суму 47072,05 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №935 від 30.09.2019 на суму 47072,05 грн.; рахунок на оплату №972 від 30.09.2019 на суму 10542,64 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №942 від 30.09.2019 на суму 10542,64 грн.; рахунок на оплату №1043 від 31.10.2019 на суму 23035,50 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1024 від 31.10.2019 на суму 23035,50 грн.; рахунок на оплату №1048 від 31.10.2019 на суму 5195,47 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1029 від 31.10.2019 на суму 5195,47 грн.; рахунок на оплату №1113 від 30.11.2019 на суму 27850,57 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1095 від 30.11.2019 на суму 27850,57 грн.; рахунок на оплату №1120 від 30.11.2019 на суму 2017,97 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1102 від 30.11.2019 на суму 2017,97 грн.; рахунок на оплату №1178 від 31.12.2019 на суму 19865,46 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1160 від 31.12.2019 на суму 19865,46 грн.

Між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за Договором, відповідно до якого станом на 31.12.2019 заборгованість на користь Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» становить 399078,53 грн.

Також судом встановлено, що Акт надання послуг №753 від 31.07.2019 на суму 5083,93 грн. не містить одного з двох підписів від Замовника, проте підписання у графі «Затверджую» від Замовника за відсутності будь-яких зауважень та заперечень свідчить про прийняття послуг у повному обсязі та надання їх Виконавцем належним чином.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/972/20 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 399078,53 грн. заборгованості, 56181,11 грн. пені, 8492,87 грн. відсотків річних, 2324,00 грн. інфляційних втрат, 6991,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/972/20 стягнуто штрафні санкції та компенсаційні нарахування за період до 31.03.2020 включно.

Як зазначає позивач, у зв`язку з невиконанням ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 по справі № 916/972/20, позивачем додатково нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.04.2020 по 24.11.2021, що стало підставою для звернення до суду про стягнення компенсаційних нарахувань.

5. Позиція суду.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, уклавши Договір №6-П-БДФ-19/6-ВД/19, сторони набули взаємних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України)..

Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі № 912/2750/18, правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність – обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 922/2391/16.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору №6-П-БДФ-19/6-ВД/19 від 04.01.2019 р. та існування невиконаного зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у належній сумі, встановлені судовим рішенням у справі №916/972/20, не підлягають доведенню у даній справі.

Водночас, докази виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 у справі №916/972/20 та сплати відповідачем суми основного боргу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.04.2020 по 24.11.2021 в розмірі 19754,38 грн. та інфляційних втрат у зв`язку із не сплатою суми основного боргу за період з 01.04.2020 по 24.11.2021 у розмірі 52 348,15 грн., суд встановив його правильність та обгрунтованість.

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» щодо стягнення з ДП «БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 19754,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 52348,15 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) 3 % річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 19754/дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири/грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 52348/п`ятдесят дві тисячі триста сорок вісім/грн. 15 коп., а також 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Рішення підписано 11 лютого 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська