Рішення № 103280616, 11.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3734/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3734/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329);

до відповідача: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200);

про стягнення 2677,35 грн.

1. Суть спору.

06.12.2021 позивач – ПРАТ «СУХА БАЛКА» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3851/21) до відповідача – АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», в якій просить суд стягнути з останнього суму недостачі вантажу у розмірі 2677,35 , а також 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок перевезення залізничним транспортом товару за експортним контрактом №2020-DSA-17012020 та залізничною накладною №46401543, в пункті призначення було виявлено недостачу маси вантажу у розмірі 1,3 тон, чим було заподіяно збитки вантажоодержувачу та, на думку позивача, відшкодування яких покладається на перевізника, тобто відповідача відповідно до положень Статуту залізниць України, а позивач, будучи вантажовідправником, набув право вимоги до відповідача відповідно до переступного напису, що зазначений на залізничній накладній №46401543.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 було відкрито провадження у справі №916/3734/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.12.2021 судом отримано від АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» відзив (вх. ГСОО №35423/21) на позовну заяву.

13.01.2022 до суду надійшли від АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» пояснення по справі (вх. ГСОО №949/22).

21.01.2022 судом отримано від ПРАТ «СУХА БАЛКА» відповідь (вх. ГСОО №1815/22) на відзив.

28.01.2022 до суду надійшло від АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» заперечення (вх. ГСОО №2450/22).

03.02.2022 судом отримано від ПРАТ «СУХА БАЛКА» додаткові письмові пояснення (вх. ГСОО №3139/22).

07.02.2022 до суду надійшли від АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» заперечення (вх. ГСОО 3399/22) на додаткові пояснення позивача.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

11.02.2022 судом було ухвалено рішення в нарадчій кімнаті, у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА».

Позивач вказує, що 27.01.2020 між ним та підприємством «DUFERCO SA» було укладено контракт №2020-DSA-17012020 про поставку продукції (залізної руди) та в межах виконання контракту 27.06.2021 позивачем як відправником на підставі залізничної накладної №46401543 завантажено вантаж, зокрема, у вагон №55118632 та подано його до забирання АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на ст. Рокувата (м. Кривий Ріг).

Так, як зауважує позивач, маса вантажу визначена відправником на 150-тонному вагонному ваговому пристрої заводський №14836000008 СВ 150000 В/2 та склала: у вагон №55118632 - 70000 кг. Крім того, вищезгаданий вантаж був навантажений у вагон власності АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та закріплений згідно з п. 3.1. гл. 14 Схема г ТУ Додатка №3 до СМГС.

За ствердженням позивача, 30.06.2021 на ст. Ізмаїл Од. залізниці було складено комерційний акт: №404503/79, в описовій частині якого зазначено, що за результатами контрольної перевірки (переважування), яке проводилося двічі на справних 150 тонних залізничних статичних вагонних вагах №005 (повірка 03.03.2021) встановлено, що фактична маса вантажу менша на 1300 кг, ніж та, що зазначена у залізничній накладній №46401543 (вагон №55118632). Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась.

Відтак, позивач робить висновок, що обставини, зазначені у відповідній описовій частині комерційного акту №404503/79 свідчать про втрату вантажу саме під час перевезення, у зв`язку з чим, позивачем здійснено розрахунок вартості втраченого вантажу, у урахуванням природної втрати від час перевезення, який становить 2667,35 грн.

Крім того, як вказує позивач, враховуючи наявність відповідного переуступного підпису на накладній №46401543, вбачається належність передбачених положеннями законодавства України прав для пред`явлення відповідної претензії саме у ПРАТ «СУХА БАЛКА».

На заперечення доводів відповідача, позивач звертає увагу, вантаж, згідно залізничної накладної №46401543 був навантажений у вагон власності АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та закріплений згідно з п. 3.1. гл. 14 Схема г ТУ Додатка № 3 до СМГС., залізниця прийняла до перевезення вагони, поставивши в графі №38 накладної №46401543 електронний цифровий підпис та з боку відповідача були відсутні будь-які нарікання щодо порушення порядку навантаження, оформлення передбачених Статутом документів, а також відомостей зазначених відповідачем у відповідних графах залізничної накладної №46401543, в тому числі маси вантажу, що перевозиться.

При огляді вагонів за накладною №46401543 вантажовідправник не мав приводу відмовитися від поданих Залізницею вагонів, а тому вантаж був завантажений та переданий на відправлення Залізниці.

Додатково позивач відзначив, що зауважень до технічного та комерційного стану вагонів не виникало і на попутних станціях на шляху слідування поїздів, у зв`язку з чим ПРАТ «СУХА БАЛКА» вважає, що втрата вантажу виникла через недбалість залізниці, а тому саме на залізницю покладається відповідальність за незбереження (втрату, нестачу) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Позивач наголошує, що підготував вантаж до транспортування, пересвідчився, що перевезення у даних вагонах не призведе до втрати вантажу та передав спірні вагони Залізниці для перевезення, а Залізниця, в свою чергу, оглянувши подані до перевезення вагони за залізничною накладною №46401543, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Рокувата в оформлених накладних. Жодних комерційних та технічних несправностей виявлено не було.

Тобто, на думку позивача, Залізниця після проставлення відповідної відмітки в залізничній накладній №46401543 підтвердила, що вагон за вказаною накладною придатний до перевезення і в комерційному, і в технічному стані, та взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

3.2. Доводи Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

Відповідач вказує, що відповідно до акта про технічний стан вагона від 30.06.2021 №37, вагон №55118636 збудований 29.12.2008 р. на заводі 11 ОР «Панютинський ВРЗ», 06.10.2019 відбувся капітальний ремонт, вагон технічно справний. У зв`язку з нещільним приляганням 2-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 500 мм, шириною 60 мм, - можлива втрата вантажу. Не прилягання люку вантажовідправник бачити міг, заходів не прийняв. Вагон неякісно підготовлений під навантаження та був завантажений у такому стані.

На підставі комерційного акта №404503/79 30.06.2021 на станції призначення Ізмаїл була проведена комісійна видача вагона №55118632.

При цьому, відповідач наголошує, вагон №55118632 прибув на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному стані, що підтверджується актом про технічний стан вагона №37 від 30.06.2021, наявність щілин свідчить про комерційну непридатність вагона для перевезення агломерату, яку повинен був та мав можливість встановити відправник вантажу при навантаженні та вжити належних заходів для усунення щілин у цьому вагоні, враховуючи наявність зазорів між 1-2 люками вагона та хребтовою балкою, вантажовідправник повинен був їх помітити при огляді вагона та прийнятті рішення про неможливість його використання для перевезення аглоруди.

Крім цього, відповідач, стверджує, що відповідно до п. 4 Додатку № 6 до Контракту, вантаж (аглоруда), що перевозився за накладною №46401543, складався на 92 % з дрібних фракцій, розмір яких не перевищував 10 мм, тому відправник повинен був вжити додаткових заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів вагону з метою запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Також відповідач додає, що визначення придатності рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні є обов`язком саме відправника, адже залізниця під час приймання вантажу для перевезення повинна та має можливість перевірити лише технічну справність вагону шляхом зовнішнього огляду та встановити відповідність та справність запірно-пломбувальних пристроїв та в даному випадку комерційна непридатність вагону викликана властивостями вантажу - аглоруди, з огляду на її фракційність, що в процесі перевезення має наслідком просипання дрібних її фракцій через конструктивні щілини кузову вагону у зв`язку з неякісною його підготовкою при навантаженні. Виявити таку комерційну непридатність під час приймання вантажу до перевезення є неможливим, адже вона проявляється лише під час перевезення за результатами вібраційного впливу у русі.

Таким чином, на думку відповідача, нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника, через невиконання ним вимог ст, 31, 32 Статуту, п. 23 Правил перевезення вантажів навалом та насипом.

Відповідач звертає увагу, що з позову невідомо який час пройшов між навантаженням вагона №55118632 та його відправленням, у зв`язку з чим можна припустити, що нестача вантажу мала місце ще до його здачі до перевезення

Як зазначає відповідач, умовами ЄТП, на які посилається позивач, не встановлений обов`язок залізниці щодо визначення можливості транспортування конкретного виду вантажу, з урахуванням його фракційності та стану (сипучість, вологість тощо) в конкретному вагоні. Матеріалами справи підтверджується, що інформація щодо фракції аглоруди, завантаженої у вагон №55118632, залізниці не повідомлялась та не зазначена відправником у накладній №46401543, а зовнішнім оглядом вагону з землі (згідно умов ЄТП) встановити цей факт неможливо.

На думку відповідача, Залізниця, оглядаючи порожні вагони при прийнятті поїздів, що прибувають на станцію, не може передбачити, яка саме фракція буде навантажуватися в подальшому (ані накладна, ані жодний інший документ такої інформації не містять). Вагон №55118632 є придатним для перевезення аглоруди, однак, враховуючи фракцію аглоруди, яка перевозилась (до 10 мм) вантажовідправник повинен був прийняти додаткових заходів запобіганню просипання вантажу під час руху поїзду.

4. Обставини справи, встановлені судом.

27.06.2021 за залізничною накладною №46401543 ПРАТ «СУХА БАЛКА» (відправник) зі станції відправлення Роковатая на станцію призначення Ізмаїл (експ.) відвантажено залізну агломераційну руду (аглоруду) на адресу одержувача – ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», окрема, у вагоні №55118632 з масою вантажу 70000 кг.

У вказаній залізничній накладній, а саме в графі 7 зазначено – згідно контракту № 2020-DSA-17012020 від 27.01.2020. Для вивезення водним транспортом у Сербію: порт Smederevo, Serbia для одержувача HBIS GROUP SERBIA IRON I STEEL D.0.0 BELGRAD, BULEVAR MIHAJLA PUPINA 6, BELGRADE-NEW BELGRADE, 11000 BELGRADE.

У графі 26 вказаної накладної зазначено, що маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т), заводський №14836000008 СВ 150000 В/2.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм електронним цифровим підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення працівниками залізниці без зауважень, зокрема, не було зроблено зауважень щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні.

29.06.2021 вагони, навантажені залізною рудою та відправлені позивачем згідно накладної №46401543, були видані АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» вантажоодержувачу, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу.

На станції призначення Ізмаїл Од. була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній, та здійснено комісійне переважування вагону №55118632, за результатами якого складено 30.06.2021 комерційний акт №404503/79.

У комерційному акті №404503/79 зазначено, що при комісійному зважуванні на підставі АЗФ №2912 від 30.06.2021 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах №005 (повірка 03.03.2021) по відправці зазначеній на звороті цього акту за документом значиться нетто 70000 кг, тара - 23700 кг, вага брутто не зазначена, фактично виявилось брутто - 92400,0 кг, тара 23700,0 кг, нетто 68700,0 кг, що менше документу на 1300,0 кг. Навантаження у вагоні нерівномірне, холмоподібне, нижче бортів на 700-800 мм. Над 1-м люком воронкоподібне заглиблення діаметром 500 мм, глибиною до пола вагона, над 1-2 люками по хребтовій та поперечній балках. Маються залишки вантажу на хребтовій та поперечній балках. Течії по ст. Ізмаїл немає. Вагон технічно справний, про що складено тех. акт №37 від 30.06.2021. В вагоні нещільне прилягання 1-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 400 мм, шириною 400 мм., нещільне прилягання 2-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 60 мм. Переваження проводилось двічі, недостача підтвердилась.

Вказаний комерційний акт підписано начальником станції ОСОБА_1 , комерційним агентом ОСОБА_2 , ДСМ Могильова О.В. та представником вантажотримувача Кохан О.Г.

13.09.2021 ПРАТ «СУХА БАЛКА» складено на ім`я АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» претензію №69.1/1853 про стягнення шкоди, завданої несхоронністю вантажу на суму 2667,35 грн.

02.11.2021 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» у відповідь на претензію ПРАТ «СУХА БАЛКА» складено лист № Н31-102/329, відповідно до якого відповідач повідомив про можливу втрату вантажу, проте звернув увагу позивача, що вантажовідправник неприлягання люка до завантаження бачити міг, але відповідних заходів не прийняв. На підставі викладеного відповідач повернув направлені позивачем документи.

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення вартість втраченого вантажу в сумі 2667,35 грн., з урахуванням втрати вантажу масою 1300 кг та вартості однієї тони вантажу 4462,25 грн., яка передбачена доповненням №2 до додатку №6 згідно контракту № 2020-DSA-17012020, оскільки при перевезенні залізної руди (аглоруда) у вказаних вагонах перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Як передбачено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі – Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Згідно до ст.917 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України, визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, що у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу - залізної руди навалом у вагонах відкритого типу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України, вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як встановлено судом, на станції призначення Ізмаїл Од. була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на зазначеній станції здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційний акт №404503/79, в якому зафіксована недостача вантажу.

Підпунктом «б» ст. 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред`явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Порядок складання комерційних актів встановлено Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

Відповідно ст. 4 Правил, комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього; у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Згідно із ст.ст. 7, 8 Правил, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

За приписами ст. 10 вказаних Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційний акт підписано належними особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці начальником станції, комерційним агентом станції, а також представником одержувача. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищезазначений комерційний акт складено відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, та є належним та допустимим доказом у справі, у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Вантажі, пойменовані та не пойменовані в додатку до цих Правил, можуть перевозитись у вагонах відкритого типу в разі застосування відправниками засобів пакування (м`які контейнери, спеціалізовані контейнери, ящики та інші засоби упаковки або тари, маса брутто яких більше 500 кг) або навалом/насипом з використанням вагонного вкладиша, якщо такий спосіб перевезення допускається стандартом або технічними умовами на продукцію.

Відповідно до п.4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.

Згідно з п.п.1.1,1.2 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом, без підрахунку місць. У перевізних документах на ці вантажі у графі "Кількість місць проставляється": "Навалом" чи "Насипом". Вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінка тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

У відповідності до п.1.1 згаданих Правил, вантажі, які можуть перевозитись навалом і насипом, зазначаються в додатку 1, згідно якого, насипом перевозяться руда залізна та марганцева (окатиші залізорудні).

Положеннями пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996, рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.

Пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України передбачено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

При цьому відповідно до п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Так, за приписами п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Роковатая у спірних залізничних накладних.

Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному так і технічному відношенні.

Вказане підтверджує, що ПРАТ «СУХА БАЛКА» належним чином здійснив навантаження та підготовку вантажу до транспортування.

Окрім того, норми Статуту передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості здійснити контрольне зважування вагону в порядку ст.24 Статуту залізниць України, а тому, на переконання суду, відповідач після проставлення відповідної відмітки в залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

За таких умов, господарський суд дійшов висновку те, що саме АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» несе відповідальність за втрату вантажу у вагоні №55118632.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на акти №37 про технічний стан вагона (контейнера) за Формою ГУ-106, складений 30.06.2021, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Крім того, суд відхиляє відомості викладені у вказаних актах про технічний стан, оскільки останні складені не у місці відправлення, а у місці призначення вантажу, що не може свідчити про належний стан вагону як у технічному, так і комерційному аспекті у місці відправлення.

Норма ст. 924 Цивільного кодексу України, передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» не надала до суду належних доказів на підтвердження обставини, що звільняють її від відповідальності за втрату вантажу.

Відтак, інших підстав та належних доказів відсутності вини залізниці у нестачі вантажу у даних вагонах відповідачем не надано. Отже, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставин відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України є необґрунтованими.

Приписами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення також встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.

Перевіривши розрахунок вартості недостачі вантажу, здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати, у розмірі 2667,35 грн., суд встановив його правильність та обґрунтованість

За таких обставин, враховуючи що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпції вини перевізника, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі нестачі (втраченого) вантажу у розмірі 2667,35 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329) збитки, завдані нестачею вантажу, у розмірі 2677/дві тисячі шістсот сімдесят сім/грн. 35 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270/дві тисячі двісті сімдесят/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Рішення підписано 11 лютого 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська