Рішення № 103280202, 11.02.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року Справа № 915/1585/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовом: Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” (54003, м. Миколаїв, вул. Гречишнікова, 54, ідентифікаційний код 03349499, e-mail: office@elu.mk.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївбудцентр” (54018, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61-В, оф. 2, ідентифікаційний код 40984166)

про: стягнення 162447,90 грн.

в с т а н о в и в:

29.10.2021 Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” звернулось до Господарського суду Миколаївської області засобами електронного зв`язку з позовною заявою б/н від 29.10.2021 (вх. №16226/21) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївбудцентр” заборгованості в сумі 162447,90 грн., у тому числі 151956,64 грн. основного боргу та 10491,26 грн. пені, а також судового збору.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договорів надання послуг № 030/251/1020-суб від 21.10.2020, №030/252/1020-суб від 21.10.2020, а саме: зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до умов договорів та вимог законодавства.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1585/21 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Давченко Т.М., головуючим у справі визначено суддю Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 09.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

19.11.2021 до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2021, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 17388/21), до якої додано виправлену позовну заяву б/н від 29.10.2021 (вх. № 17389/21 від 19.11.2021).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено учасникам справи строки для подання до суду заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Так, позивач отримав копію ухвали 24.11.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144861732.

Відповідач отримав копію ухвали 30.11.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144861724.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Відповідачем, з пропуском встановленого судом строку подано на електронну адресу суду відзив на позовну заяву № 30/12-2021 від 30.12.2021 (вх. № 19687/21 від 30.12.2021), в якому останній позовні вимоги не визнає повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що 21.04.2021 указом президента України №169/2021 введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” (далі Рішення РНБО), яким, зокрема, щодо ТОВ “Миколаївбудцентр” строком на три роки застосовані обмежувальні заходи відповідно до Закону України “Про санкції”, у зв`язку з чим, починаючи з 21.04.2021 господарська діяльність відповідача повністю призупинена, внаслідок чого ТОВ “Миколаївбудцентр” втратив можливість виконувати будь-які фінансові зобов`язання, в тому числі перерахування на рахунок позивача заборгованості за договорами надання послуг № 030/251/1020-суб від 21.10.2020, №030/252/1020-суб від 21.10.2020, а також за всіма рахунками ТОВ “Миколаївбудцентр” на виконання рішення РНБО від 15.04.2021 зупинено будь-які операції. Відповідач зазначає, що станом на теперішній час він оскаржує Указ Президента України №169/2021 від 21.04.2021 в судовому порядку до Верховного Суду (справа № 9901/135/21). Таким чином, на думку відповідача, відсутня його вина щодо виконання зобов`язання в частині своєчасної оплати за надані послуги за договорами надання послуг № 030/251/1020-суб від 21.10.2020, №030/252/1020-суб від 21.10.2020.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 8000,00 грн.

Відповідачем до відзиву подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву № 30/12-2021 від 30.12.2021 (вх. № 19689/21), обґрунтовуючи його тим, що ознайомився із змістом позовної заяви лише в підсистемі “Електронний суд” 29.12.2021, тому не мав можливості своєчасно подати відзив до суду.

Суд вважає поважними причини пропуску строку встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву та долучає його до матеріалів справи.

Позивач в поданій до суду відповіді на відзив (вх.№ 1077/22 від 24.01.2022), посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 824/146/19, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що:

- зазначені відповідачем санкції лише відстрочують виконання зобов`язання, а не звільняють від такого зобов`язання у зв`язку з тимчасовим характером дії обмежувальних заходів;

- відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг за договорами № 030/251/1020-суб від 21.10.2020, №030/252/1020-суб від 21.10.2020 ще до накладення на нього санкцій Рішенням РНБО, введеного в дію Указом Президента України № 169/2021 від 21.04.2021, оскільки останній строк належної оплати наданих послуг за вказаними договорами на суму 151956,64 грн. сплинув 10.12.2020, тобто до застосування до відповідача обмежувальних заходів;

- відповідач не повідомив позивача про факт накладення на нього санкцій та не надав жодної відповіді на надіслані позивачем претензії.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

21.10.2020 між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївбудцентр” (як замовником) укладено договір № 030/251/1020-суб, за умовами якого (п. 1.1) виконавець зобов`язався надати послуги замовнику проливання швів бітумом, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги (далі – Договір-1).

Предметом Договору-1 визначено: ДК 021:2015: (50230000-6) – Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов`язаного обладнання та супутні послуги (проливання швів бітумом в Інгульському районі м. Миколаєва).

Відповідно до п. 3.1 Договору-1, ціна цього договору становить: 63315,27 без ПДВ, ПДВ 20% – 12663,05 грн., загальна вартість наданих послуг з ПДВ становить 75978,32 грн.

Пунктом 3.3 Договору-1 передбачено, що остаточна ціна договору визначається по фактично наданим виконавцем послугам, що підтверджується актами наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору-1, замовник здійснює оплату послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку та надання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1 Договору-1, місце надання послуг: Інгульський район міста Миколаєва.

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору-1, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до пп. 6.1.2 п. 6.1 Договору-1, замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актом наданих послуг.

Пунктом 7.1 Договору-1 передбачено, зокрема, що за порушення сторонами строків надання їхніх зобов`язань за цим Договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій на дату виявлення порушення, за кожен день прострочення зобов`язань.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, водночас до повного надання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору-1).

21.10.2020 між Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївбудцентр” (як замовником) укладено договір № 030/252/1020-суб, за умовами якого (п. 1.1) виконавець зобов`язався надати послуги замовнику проливання швів бітумом, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги (далі – Договір-2).

Предметом Договору-2 визначено: ДК 021:2015: 45230000-8 будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь. (Проливання швів бітумом в Заводському районі м. Миколаєва).

Відповідно до п. 3.1 Договору-2, ціна цього договору становить: 63315,27 без ПДВ, ПДВ 20% – 12663,05 грн., загальна вартість наданих послуг з ПДВ становить 75978,32 грн.

Пунктом 3.3 Договору-2 передбачено, що остаточна ціна договору визначається по фактично наданим виконавцем послугам, що підтверджується актами наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору-2, замовник здійснює оплату послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку та надання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1 Договору-2, місце надання послуг: Заводський район міста Миколаєва.

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору-2, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до пп. 6.1.2 п. 6.1 Договору-2, замовник зобов`язаний приймати надані послуги згідно з актом наданих послуг.

Пунктом 7.1 Договору-2 передбачено, зокрема, що за порушення сторонами строків надання їхніх зобов`язань за цим Договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій на дату виявлення порушення, за кожен день прострочення зобов`язань.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, водночас до повного надання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору-2).

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договорів своєчасно та в повному обсязі не оплатив виконані та прийняті роботи, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 151956,64 грн.

Так, на виконання умов договорів позивач виконав роботи, передбачені умовами договорів, на загальну суму 151956,64 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується підписаними між ними за Договором-1 актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3) № 251 за листопад 2020 року на суму 75978,32 грн., та за Договором-2 актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3) № 370 за листопад 2020 року на суму 75978,32 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 63-65, 68-70).

Крім того, позивачем подано та зареєстровано податкові накладні № 44 від 30.11.2020 на суму 75978,32 грн. та № 45 від 30.11.2020 на суму 75978,32 грн. (т. 1, а.с. 97, 98).

Позивач зазначає, що відповідачу було виставлено рахунки на оплату № 370 від 17.11.2020 на суму 75978,32 грн. та № 251 від 30.11.2020 на суму 75978,32 грн., копії яких додає до матеріалів справи без доказів їх надсилання відповідачеві (т. 1, а.с. 95, 96).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача претензії №323/34-01/21 від 11.08.2021 та № 353/34-01/21 від 09.09.2021, в яких просив відповідача повністю оплатити виконані роботи за договорами шляхом перерахування грошових коштів в сумі 151956,64 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ “Укргазбанк” (т. 1, а.с. 72-80, 83-91). Відповідач отримав вказані претензії 13.08.2021 та 15.09.2021, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5405610414310, 5405610489298 (т.1, а.с. 82, 93).

Позивач стверджує, що відповідач відповіді на вказані претензії не надав, заборгованість в сумі 151956,64 грн. не сплатив.

З посиланням на приписи ст. ст. 216, 231, 232 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та п. 7.1 Договорів, позивач вказує на прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим просить також стягнути з відповідача пеню за період з 11.12.2020 по 11.06.2021 в сумі 5245,63 грн. по Договору-1, та за період з 11.12.2020 по 11.06.2021 в сумі 5245,63 грн. по Договору-2.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Нормами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

Як передбачено статтями 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не заявив про недоліки до виконаних робіт (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Частиною 4 статті 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов`язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договорів позивач виконав роботи, передбачені умовами цих договорів на загальну суму 151956,64 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується підписаними між ними актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 за листопад 2020 року.

Втім у вказаних актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в не вказані дати їх підписання, та позивачем не надано доказів виставлення рахунків відповідачу, у зв`язку з чим відсутня можливість визначити настання строків оплати виконаних робіт за умовами п. 4.1 Договорів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для визначення строків оплати виконаних робіт за Договорами слід застосувати норму ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” зі змінами та доповненнями, (далі – Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов`язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред`явлення вимоги.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача вперше з претензією № 323/34-01/21 від 11.08.2021, в якій просив розрахуватись за роботи, виконані за Договорами в листопаді 2019 року на суму 151956,64 грн. Вказану претензію відповідач отримав 13.08.2021, про що свідчить відмітка представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 82).

Відтак семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов`язання з оплати вартості виконаних будівельних робіт від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, тривав до 20.08.2021 (включно), прострочка виникла з 21.08.2021.

Втім, відповідач обов`язок з оплати вартості виконаних будівельних робіт у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 151956,64 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договорами, а саме не здійснення останнім оплати вартості виконаних будівельних робіт, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вказаних робіт настав, а наявність заборгованості в сумі 151956,64 грн. підтверджується наявними у справі доказами. Відповідач докази оплати вказаної заборгованості суду не надав, заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги КП “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” до ТОВ “Миколаївбудцентр” про стягнення основного боргу в сумі 151956,64 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з ТОВ “Миколаївбудцентр” на користь КП “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” пені за період з 11.12.2020 по 11.06.2021 в сумі 5245,63 грн. по кожному із Договорів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1 Договорів передбачено, зокрема, що за порушення сторонами строків надання їхніх зобов`язань за цим Договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій на дату виявлення порушення, за кожен день прострочення зобов`язань.

З долученого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що пеня розраховувалась позивачем за період з 11.12.2020 по 11.06.2021.

Як вже зазначалось судом, обов`язок сплатити заборгованість в сумі 151956,64 грн. за Договорами у відповідача виник на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України тільки з 21.08.2021.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 11.12.2020 по 11.06.2021 задоволенню не підлягають.

Щодо твердження відповідача про тимчасове припинення його зобов`язань за договором суд зазначає таке.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини). Тобто позивач не може бути обмежений у доступі до правосуддя та можливості задоволення позовних вимог.

Із системного аналізу положень Закон України “Про санкції” та Рішення РНБО слідує, що застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань за укладеними ним угодами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №824/146/19.

Крім того, вирішуючи спір по суті суд не діє всупереч Указу Президента України, Рішенню РНБО, оскільки ні Закон України “Про санкції”, ні будь-який інший законодавчий акт не надає права судам відмовляти у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що боржником є підсанкційна юридична особа. Крім того, питання виконання рішення, яке регулюється положеннями Закону України “Про виконавче провадження” не вирішується судом на даній стадії судового процесу.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на результати вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2123,39 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївбудцентр” (54018, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61-В, оф. 2, ідентифікаційний код 40984166) на користь Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автодоріг” (54003, м.Миколаїв, вул. Гречишнікова, 54, ідентифікаційний код 03349499) заборгованість в сумі 151956,64 грн., а також 2123,39 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено судом 11.02.2022 (у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді).

Суддя В.С. Адаховська