Рішення № 103279344, 25.01.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3456/15 (911/2204/21)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 3; код ЄДРПОУ 37066355) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бахматського О.О.

до відповідача Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; код ЄДРПОУ ВП 44096797)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; код ЄДРПОУ 37955989)

про стягнення збитків у сумі 14000000,00 грн.

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3456/15

за заявою Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» (03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 103; код ЄДРПОУ 04012773)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 3; код ЄДРПОУ 37066355)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

За участю представників сторін:

від ТОВ «РГК»: адвокат Новогребельська І.М.;

від ГУ ДПС у Київській області: Бондарчук Д.В.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3456/15 за заявою ПАТ «Домобудівний комбінат №3» до боржника ТОВ «РГК» про банкрутство, провадження у якій порушене відповідно до ухвали суду від 02.10.2015.

Постановою Господарського суду Київської області від 05.07.2016 визнано банкрутом ТОВ «РГК» та відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 26.01.2021 ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Бахматського О.О.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

28.07.2021 до суду надійшла позовна заява ТОВ «РГК» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бахматського О.О. від 28.07.2021 б/№ (вх. № 2219/21) до відповідача ГУ ДПС у Київській області про стягнення збитків у сумі 14000000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2021 відкрито провадження щодо розгляду вказаної позовної заяви у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3456/15 про банкрутство ТОВ «РГК» за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.09.2021; залучено ГУ ДКСУ у Київській області до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача; встановлено сторонам процесуальні строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

19.08.2021 до суду надійшли письмові пояснення Третьої особи від 13.08.2021 № 04-31/125 (вх. № 19702/21) по справі.

27.08.2021 до суду надійшло клопотання Відповідача б/№, б/дати (вх. № 20078/21) про закриття провадження у справі та заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва.

27.08.2021 до суду надійшов відзив Відповідача б/№, б/дати (вх. № 20076/21) на позовну заяву.

07.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення Відповідача б/№, б/дати (вх. № 20875/21) по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2021 замінено Відповідача ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44096797) в порядку процесуального правонаступництва; відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про закриття провадження у справі № 911/3456/15 (911/2204/21); підготовче засідання відкладено на 28.09.2021.

28.09.2021 до суду надійшла відповідь Позивача б/№, б/дати (вх. № 22601/21) на відзив Відповідача.

28.09.2021 до суду надійшли додаткові письмові пояснення Позивача б/№, б/дати (вх. № 22600/21) по справі.

В судовому засіданні 28.09.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів і відкладення підготовчого засідання на 19.10.2021.

19.10.2021 в судовому засіданні представником Відповідача подано клопотання від 18.10.2021 б/№ про виклик експерта.

Ухвалою суду від 19.10.2021 підготовче засідання відкладено на 09.11.2021; викликано в судове засідання судового експерта ТОВ «Центр експертизи власності» Шульгу Л.Д. для надання усних пояснень щодо Висновку № 140/02/04-21 від 15.03.2021.

В судовому засіданні 09.11.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2021, про що Третю особу та судового експерта Шульгу Л.Д. повідомлено ухвалою суду від 09.11.2021.

29.11.2021 до суду надійшло клопотання Позивача від 29.11.2021 б/№ (вх. № 27441/21) про залучення доказів до справи.

В судовому засіданні 29.11.2021 допитано судового експерта ТОВ «Центр експертизи власності» Шульгу Л.Д. щодо Висновку № 140/02/04-21 від 15.03.2021., після чого в судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 14.12.2021, про що Третю особу повідомлено ухвалою суду від 29.11.2021.

В судовому засіданні 14.12.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.01.2022, про що Третю особу повідомлено ухвалою суду від 14.12.2021.

25.01.2022 в судове засідання з`явились представники Позивача і Відповідача. Третя особа - ГУ ДКСУ у Київській області в судове засідання представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта» про вручення Третій особі 20.12.2021 поштового відправлення № 0103280630474 (копія ухвали від 14.12.2021).

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала і просила суд задовольнити позов повністю.

В позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Київській області на користь ТОВ «РГК» збитки у розмірі 14000000,00 грн у зв`язку з протиправною бездіяльністю ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою і підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК».

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у справі № 320/1844/19 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК»; зобов`язано ГУ ДФС у Київській області подати до ГУ ДКСУ у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК»; вирішено стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Київській області на користь ТОВ «РГК» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014) та пеню в розмірі 1248620,45 грн, нараховану на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 по 04.04.2019; присуджено на користь ТОВ «РГК» судовий збір у сумі 21131,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Вказаним рішенням суду встановлені наступні обставини, які не потребують повторного доказування:

- та обставина, що до 20.04.2014 включно Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зобов`язана була скласти та подати до відповідного органу казначейської служби висновок стосовно ТОВ «РГК» із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (10952811,00 грн), проте цих дій Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було здійснено, чим порушено право Позивача на відшкодування суми ПДВ у розмірі 10952811,00 грн, заявленої до відшкодування згідно декларації за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. № 9015879312 від 25.03.2014);

- та обставина, що з 21.04.2014 не відшкодована з державного бюджету сума з ПДВ у розмірі 10952811,00 грн стала бюджетною заборгованістю перед Позивачем;

- та обставина, що з 21.04.2014 на суму 10952811,00 грн нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення;

- протиправність бездіяльності ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК».

У зв`язку з вказаними обставинами Позивач вважає за необхідне заявити позовні вимоги про стягнення на його користь збитків у сумі 14000000,00 грн.

Зокрема, Позивач у 2020 році звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області про стягнення пені в розмірі 4939747,76 грн, нарахованої на суму бюджетної заборгованості за період з 21.04.2014 по 04.04.2018; пені в розмірі 903111,78 грн, нарахованої на суму бюджетної заборгованості за період з 05.04.2019 по 25.12.2019; збитки у розмірі 7151915,51 грн; інфляційні втрати у розмірі 14317514,54 грн за період з 01.05.2014 по 25.12.2019; 3% річних у розмірі 1858076,87 грн за період з 01.05.2014 по 25.12.2019; моральну шкоду у розмірі 10000000,00 грн, а всього 39170366,46 грн, у зв`язку з протиправною бездіяльністю ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно з декларацією за лютий 2014 (вх. № 9015879312 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 по справі № 320/12137/20 закрито провадження за вказаним позовом ТОВ «РГК» до ГУ ДПС у Київській області в частині позовних вимог щодо стягнення збитків в розмірі 7151915,51 грн та моральної шкоди у розмірі 10000000,00 грн, та роз`яснено Позивачу, що він має право звернутись із зазначеними вимогами до Господарського суду Київської області.

Крім цього, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 по справі № 320/12137/20 адміністративний позов задоволено частково; вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «РГК»: пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2014 року за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 у розмірі 4912380,75 грн та за період з 05.04.2019 по 23.12.2019 у розмірі 899690,90 грн; інфляційні втрати за період з 01.05.2014 по 23.12.2019 у розмірі 14317514,54 грн; 3% річних за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 у розмірі 1856276,41 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що ним до 20.04.2014 не було отримано відшкодування суми ПДВ у розмірі 10952811,00 грн, ТОВ «РГК» завдано збитки, які полягають у наступному.

Станом на 20.04.2014 у Позивача була наявна заборгованість по основній сумі кредиту перед ПАТ «КБ «Надра» по Кредитному договору № 2/1/2-1/2012/980-К/24 від 21.12.2012 в розмірі 72000000,00 грн.

Позивач розраховував отримати до 20.04.2014 відшкодування суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн і всю суму перерахувати ПАТ «КБ «Надра» в якості часткового погашення боргу за кредитом.

Якщо Позивач 20.04.2014 перерахував би зазначену суму, то станом на 20.04.2014 у Позивача перед ПАТ «КБ «Надра» була б заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 61047189,00 грн (72000000,00 грн - 10952811,00 грн), проте у зв`язку з бездіяльністю Відповідача Позивач не зміг перерахувати вказані кошти банківській установі, внаслідок чого заборгованість Позивача перед ПАТ «КБ «Надра» залишилась на рівні 72000000,00 грн.

В подальшому, в межах справи № 911/3456/15 про банкрутство ТОВ «РГК» ухвалою суду від 11.01.2016 визнано грошові вимоги ПАТ «КБ «Надра» до Боржника у розмірі 151399892,70 грн, у т.ч. заборгованість по кредиту в сумі 72000000,00 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 47448000,00 грн за період з 01.05.2014 по 30.09.2015 та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3150000,00 грн.

Позивач зазначає, що саме з вини Відповідача Позивачу нараховані інфляційні втрати та 3% річних на суму 72000000,00 грн, а не на суму 61047189,00 грн.

Таким чином, з вини Відповідача Позивач поніс збитки у розмірі 6685595,83 грн в якості інфляційних втрат та 466319,68 грн в якості 3% річних, які Позивач додатково зобов`язаний сплатити ПАТ «КБ «Надра», що разом складає 7151915,51 грн.

На підтвердження вказаного розміру збитків Позивач посилається на висновок експерта Шульги Л.Д. № 140/02/04-21 від 15.03.2021 за результатами проведення судово-економічної експертизи щодо розміру збитків, завданих ТОВ «РГК».

Крім цього Позивач посилається на фінансовий звіт ТОВ «РГК» за 2017 рік, в якому задекларовано збитки в розділі нерозподілений прибуток (непокритий збиток), код рядка 1420, в сумі 17218000,00 грн, в якому в т.ч. задекларовано збитки, понесені Позивачем в результаті несвоєчасного відшкодування з бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 10952811,00 грн.

За наслідком перевірки контролюючим органом достовірності заповнення реквізитів і показників, подані ТОВ «РГК» фінансові звіти за 2017, 2018 роки були прийняті контролюючим органом, отже фактично контролюючий орган погодився із задекларованими збитками.

Враховуючи зазначене вище Позивач вважає наявними підстави для стягнення на його користь понесених у зв`язку з протиправною бездіяльністю Відповідача збитків в загальному розмірі 14000000,00 грн.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, і під час судових дебатів просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи Відповідача є наступними.

ТОВ «РГК» 19.03.2014 подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 № 9014582402 до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, в якій платником самостійно визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 10952811,00 грн. Разом з податковою декларацією подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10952811,00 грн.

У зв`язку з поданою заявою контролюючим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку, за результатами якої складено Довідку 15.04.2014 № 1017/15-1/37066355 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «РГК» бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року».

Отже, за наслідком проведеної перевірки контролюючим органом підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10952811,00 грн за декларацією з ПДВ за лютий 2014 від 19.03.2014 № 9014582402.

В той же час, Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до ст. 200 ПК України, зокрема щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з внесенням зазначених змін з 1 січня 2017 року, зокрема, в частині бюджетного відшкодування ПДВ запроваджено: єдиний реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 ПК України (у ред., що діяла з 01.01.2017); тимчасовий реєстр заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

Отже, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування цього реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних Державної фіскальної служби України та казначейства.

Таким чином Відповідач стверджує, що питання щодо бюджетного відшкодування коштів ПДВ на розрахунковий рахунок суб`єкта господарювання, поданих заяв до 01.02.2016, законодавчо врегульовано.

На підставі вказаних змін до ПК України контролюючим органом включено до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, заяву ТОВ «РГК» про відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 10952811,00 грн; вказану заяву постановлено в хронологічному порядку за № 465.

Відповідач зазначає, що Позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Зокрема, відповідно до розрахунку збитків Позивачем встановлено дату початку розрахунку - 01.05.2014, дату закінчення розрахунку - 30.09.2015. В той же час, з позовом про відшкодування збитків Позивач звернувся 28.07.2021, тобто після спливу більше ніж семи років з дати виникнення збитків та майже через шість років з дати закінчення розрахунку збитків.

Відповідач вважає, що право Позивача на звернення до суду за захистом права на отримання бюджетного відшкодування та пені у спосіб стягнення їх сум виникло 20.04.2014.

Відповідач стверджує, що Позивач не навів поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду протягом трьох років з 20.04.2014, коли ТОВ «РГК» довідалося або могло довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Щодо визначення Позивачем розміру збитків у сумі 14000000,00 грн з посиланням на невиконання зобов`язань за Кредитним договором, укладеним Позивачем з ПАТ «КБ «Надра», Відповідач зазначає, що наявність у Позивача станом на 2014 рік заборгованості за основним платежем по кредиту в розмірі 72000000,00 грн (на яку і був виданий кредит), свідчить про те, що зобов`язання за Кредитним договором не виконувались Позивачем з першого дня їх виникнення, у зв`язку з чим аргументація Позивача відносно того, що суму відшкодування ПДВ в розмірі 10952811,00 грн Позивач мав намір спрямувати на погашення тіла кредиту, є необґрунтованою та не заслуговує на увагу.

Крім цього Відповідач наголошує, що порядок відшкодування ПДВ та відповідальність за несвоєчасне відшкодування ПДВ встановлено Податковим кодексом України, тоді як ЦК України є кодексом приватного права і не застосовується до податкових правовідносин.

При цьому, норми чинного законодавства не припускають застосування санкції до податкового органу, визначеної в статті 625 ЦК України, за несвоєчасне бюджетне відшкодування з ПДВ. Така відповідальність у вигляді пені зазначена в п. 200.23 ПК України, щодо стягнення якої Позивач вже звертався до суду.

Додатково Відповідачем надано пояснення щодо висновку судового експерта Шульги Л.Д., зокрема зазначено, що вирішуючи питання, поставлені на вирішення судово-економічної експертизи, експерт вийшла за межі спеціальних знань (економічних) експерта та фактично з`ясувала питання права та надала оцінку законності заявлених позовних вимог.

Відповідач стверджує, що невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо відшкодування з бюджету сум ПДВ не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, 224, ч. 1 ст. 230 ГПК України виключає можливість притягнення учасника таких правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене Відповідач вважає заявлені позовні вимоги Позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти вказаних доводів Відповідача, Позивач у відповіді на відзив зазначив, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки фактично відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ на рахунок ТОВ «РГК» відбулось 25.12.2019, отже трирічний строк на звернення до суду з даним позовом обчислюється з 25.12.2019.

Доводи Відповідача про внесення з 2017 року змін до механізму відшкодування ПДВ Позивач вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини мали місце у квітні 2014 року і відповідно до чинної на той час редакції ст. 200 ПК України контролюючий орган був зобов`язаний скласти та подати до відповідного органу казначейської служби висновок стосовно ТОВ «РГК» із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Оскільки контролюючим органом не було вжито відповідних заходів, було порушено право Позивача на відшкодування суми ПДВ, отже з 21.04.2014 не відшкодована з державного бюджету сума ПДВ стала бюджетною заборгованістю перед Позивачем, що підтверджено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 320/1844/19.

Щодо доводів Відповідача про неналежність висновку судового експерта Шульги Л.Д. за результатом судово-економічної експертизи Позивач зазначив, що судовий експерт при наданні висновку не виходила за межі спеціальних знань; фактично судовим експертом було здійснено розрахунки 3% річних і інфляційних втрат за Кредитним договором № 2/1/2-1/2012/980-К/24 від 21.12.2012 в контексті того, що за умови належного виконання контролюючим органом свого обов`язку щодо відшкодування суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, розмір заборгованості по основному боргу за Кредитним договором зменшився б на вказану суму, що в подальшому стало б підставою для ПАТ «КБ «Надра» нараховувати 3% річних і інфляційні втрати на зменшений на 10952811,00 грн розмір заборгованості по кредиту.

Проте, враховуючи невиконання контролюючим органом вказаних вище зобов`язань щодо відшкодування суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, нарахування ПАТ «КБ «Надра» 3% річних і інфляційних втрат було здійснено на повну суму заборгованості за Кредитним договором, внаслідок чого нарахована Банком Позивачу сума 3% річних збільшилась на 466319,68 грн, а сума інфляційних втрат збільшилась на 6685595,83 грн, що разом складає 7151915,51 грн, які Позивач став зобов`язаний додатково сплатити на користь ПАТ «КБ «Надра», що є збитками Позивача, понесеними через бездіяльність Відповідача.

Таким чином Позивач вважає наявними підстави для стягнення з Відповідача збитків в розмірі 14000000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема:

- спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;

- спори про визнання недійсними результатів аукціону;

- спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником;

- спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно;

- спори про стягнення заробітної плати;

- спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;

- спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи визначений законодавцем у зазначеній статті перелік спорів, вбачається обґрунтованим висновок, що такий перелік не обмежується лише майновими спорами, але й передбачає можливість розгляду спорів, в яких боржник є відповідачем та щодо інших категорій справ. Водночас, належним судом, до юрисдикції якого належить зазначена категорія спорів, є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/6729/20.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 25.01.2022, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представників Позивача та Відповідача, судом встановлено наступне.

19.03.2014 ТОВ «РГК» було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), в якій платником самостійно визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10952811,00 грн.

25.03.2014 до зазначеної податкової декларації Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. № 9015879312 від 25.03.2014).

Разом з податковою декларацією Позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10952811,00 грн.

У зв`язку з поданою ТОВ «РГК» заявою Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку, за результатами проведення якої складено Довідку від 15.04.2014 № 1017/15-1/37066355 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «РГК» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року».

Вказаною Довідкою було підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10952811,00 грн, згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у справі № 320/1844/19 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК»; зобов`язано ГУ ДФС у Київській області подати до ГУ ДКСУ у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК»; вирішено стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Київській області на користь ТОВ «РГК» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 19.03.2014) та пеню в розмірі 1248620,45 грн, нараховану на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 по 04.04.2019; присуджено на користь ТОВ «РГК» судовий збір у сумі 21131,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Вказаним рішенням суду встановлені наступні обставини, які не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України:

- та обставина, що до 20.04.2014 включно Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зобов`язана була скласти та подати до відповідного органу казначейської служби висновок стосовно ТОВ «РГК» із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (10952811,00 грн), проте цих дій Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було здійснено, чим порушено право Позивача на відшкодування суми ПДВ у розмірі 10952811,00 грн, заявленої до відшкодування згідно декларації за лютий 2014 року (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. № 9015879312 від 25.03.2014);

- та обставина, що з 21.04.2014 не відшкодована з державного бюджету сума з ПДВ у розмірі 10952811,00 грн стала бюджетною заборгованістю перед Позивачем;

- та обставина, що з 21.04.2014 на суму 10952811,00 грн нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення;

- протиправність бездіяльності ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК».

В даному провадженні судом відповідно до положень, передбачених ч. 5 ст. 21 КАС України, розглядається вимога Позивача про стягнення збитків у сумі 14000000,00 грн у зв`язку з протиправною бездіяльністю ГУ ДФС у Київській області щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК».

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України, збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктами 5.2., 5.3. статті 5 Податкового кодексу України передбачено, що: у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (5.2.); інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (5.3.).

Відповідно до п. 17.1.11. статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Згідно п. 21.3. статті 21 Податкового кодексу України, шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок як обов`язків елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Оцінивши доводи сторін та подані сторонами докази на предмет наявності всіх обов`язкових складових елементів відповідальності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що протиправна бездіяльність Відповідача у спірних правовідносинах встановлена рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 320/1844/19; зазначене судове рішення є преюдиційним у даній справі, отже наявність складового елементу відповідальності - неправомірні дії органу, є доведеною та документально підтвердженою.

Щодо наявності збитків, як складового елементу відповідальності, та їхнього розміру, суд зазначає наступне.

Між ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «РГК» та ТОВ «Рокитнянський гранкар`єр» укладено Кредитний договір № 2/1/2-1/2012/980-К/24 від 21.12.2012 (надалі: «Кредитний договір»), предметом якого є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору, сума кредиту складає 72000000,00 грн з наступним графіком погашення суми основної заборгованості згідно графіку, який наведено у додатку № 5 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1.1.2. Кредитного договору, строк користування кредитом встановлюється з 21.12.2012 по 30.11.2022.

Пунктом 1.1.3. Кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка за користування кредитом складає: у розмірі 11% річних по строковій заборгованості; у розмірі 16% річних по простроченій заборгованості.

На виконання умов Кредитного договору Банк надав позичальнику 72000000,00 грн кредитних коштів.

Станом на 20.04.2014 у Позивача була наявна заборгованість по основній сумі кредиту перед ПАТ «КБ «Надра» по Кредитному договору в розмірі 72000000,00 грн.

Позивач розраховував отримати до 20.04.2014 відшкодування суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн і всю суму перерахувати ПАТ «КБ «Надра» в якості часткового погашення заборгованості за кредитом.

У разі перерахування Позивачем 20.04.2014 зазначеної суми Банку, то станом на 20.04.2014 у Позивача перед ПАТ «КБ «Надра» була б заборгованість по кредиту в розмірі 61047189,00 грн (72000000,00 грн - 10952811,00 грн), проте у зв`язку з бездіяльністю Відповідача Позивач не зміг перерахувати вказані кошти банківській установі, внаслідок чого заборгованість Позивача перед ПАТ «КБ «Надра» залишилась на рівні 72000000,00 грн.

В подальшому, в межах справи № 911/3456/15 про банкрутство ТОВ «РГК» ухвалою суду від 11.01.2016 визнано грошові вимоги ПАТ «КБ «Надра» до Боржника у розмірі 151399892,70 грн, у т.ч. заборгованість по кредиту в сумі 72000000,00 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 47448000,00 грн за період з 01.05.2014 по 30.09.2015 та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3150000,00 грн.

Вказаний період нарахування ПАТ «КБ «Надра» 3% річних та інфляційних втрат ТОВ «РГК» (з 01.05.2014) фактично почався після допущеного контролюючим органом порушення прав Позивача в частині нездійснення відшкодування суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн.

Таким чином, у зв`язку з протиправною бездіяльністю Відповідача щодо складення та подання до відповідного органу казначейської служби висновку стосовно ТОВ «РГК» із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (в розмірі 10952811,00 грн), Банком було нараховано інфляційні втрати та 3% річних Позивачу на суму 72000000,00 грн, а не на суму 61047189,00 грн.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, зокрема здійснені судовим експертом Шульгою Л.Д. в рамках судово-економічної експертизи, судом встановлено, що заявлені суми 3% річних в розмірі 466319,68 грн та інфляційних втрат в розмірі 6685595,83 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Вказаний розмір 3% річних та інфляційних втрат, що разом складає 7151915,51 грн, фактично є різницею (в бік збільшення) нарахованих Банком ТОВ «РГК» фінансових санкцій на суму основного боргу по кредиту (на суму боргу в розмірі 72000000,00 грн), замість нарахування на залишок суми боргу 61047189,00 грн, який міг би бути у разі дотримання Відповідачем правомірної поведінки щодо своєчасного складення та подання до відповідного органу казначейської служби висновку стосовно ТОВ «РГК» із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (в розмірі 10952811,00 грн), які в подальшому могли бути перераховані, як стверджує Позивач, на користь Банку в рахунок погашення частини заборгованості по кредиту.

Відтак, вказана різниця фінансових санкцій в сумі 7151915,51 грн є реальними збитками Позивача ТОВ «РГК» в розумінні ст. 22 ЦК України.

Позивачем в позовній заяві обґрунтовано, а Відповідачем не спростовано того факту, що при поданні ТОВ «РГК» фінансового звіту за 2017 рік було задекларовано збитки в розділі нерозподілений прибуток (непокритий збиток), код рядка 1420, в сумі 17218000,00 грн, в якому в т.ч. задекларовано збитки, понесені Позивачем в результаті несвоєчасного відшкодування з бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 10952811,00 грн.

За наслідком перевірки контролюючим органом достовірності заповнення реквізитів і показників, подані ТОВ «РГК» фінансові звіти за 2017, 2018 роки були прийняті контролюючим органом, отже фактично контролюючий орган погодився із задекларованими Позивачем збитками.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про доведення Позивачем наявності складового елементу відповідальності - наявності реальних збитків Позивача в розмірі 7151915,51 грн.

Обґрунтовуючи наявність третього складового елементу відповідальності - причинного зв`язку, Позивач посилається на положення ст. 20, 21, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України і зазначає, що Відповідач як контролюючий орган був зобов`язаний вчасно відшкодувати ТОВ «РГК» суму бюджетної заборгованості і саме з причини допущення Відповідачем протиправної бездіяльності, зазначеної вище, Позивачу було завдано реальних збитків в наведеній сумі 7151915,51 грн.

Проаналізувавши та оцінивши вказані доводи Позивача в їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених доводів Позивача про наявність причинного зв`язку у допущенні Відповідачем протиправної бездіяльності щодо вжиття заходів своєчасного відшкодування Позивачу бюджетної заборгованості з ПДВ, наслідком чого стало несвоєчасне отримання платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ, що стало причиною завдання Позивачу вказаних вище збитків в розмірі 7151915,51 грн.

Наведені Відповідачем доводи щодо зміни з 01.01.2017 правового регулювання в частині проведення розрахунків стосовно бюджетного відшкодування, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки зазначена зміна правового регулювання з 01.01.2017 не є підставою для звільнення контролюючого органу від обов`язку дотримання передбаченого ст. 200 ПК України механізму бюджетного відшкодування, чинного на час спірних правовідносин, у 2014 році.

Вказані Відповідачем доводи фактично зводяться до переоцінки висновків Київського окружного адміністративного суду, викладених в рішенні від 19.06.2019 у справі № 320/1844/19.

Доводи Відповідача про неналежність висновку судового експерта Шульги Л.Д. № 140/02/04-21 від 15.03.2021 відхиляються судом, як безпідставні, оскільки зазначений висновок фактично стосується розрахунку 3% річних і інфляційних втрат за Кредитним договором № 2/1/2-1/2012/980-К/24 від 21.12.2012 в контексті того, що за умови належного виконання контролюючим органом свого обов`язку щодо відшкодування суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, розмір заборгованості по основному боргу за Кредитним договором зменшився б на вказану суму, що в подальшому стало б підставою для ПАТ «КБ «Надра» нараховувати 3% річних і інфляційні втрати на зменшений на 10952811,00 грн розмір заборгованості по кредиту, що також підтверджено судовим експертом в ході судового засідання 29.11.2021. Судом не встановлено обставин виходу судового експерта Шульги Л.Д. за межі спеціальних знань в ході проведеної судово-економічної експертизи чи надання висновку з питань права.

Щодо доводів Відповідача про пропуск Позивачем позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що факт допущення Відповідачем протиправної бездіяльності щодо неподання до ГУ ДКСУ у Київській області висновку із зазначенням суми ПДВ в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 (вх. № 9014582402 від 19.03.2014), як такої, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «РГК», встановлено в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 320/1844/19.

Таким чином, саме з дати набрання вказаним рішенням законної сили (25.09.2019, згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/1844/19) почав свій перебіг строк позовної давності для заявлення позовної вимоги про відшкодування збитків.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про те, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, отже відповідні протилежні доводи Відповідача відхиляються судом.

Доводи Відповідача про те, що загальні норми цивільного та господарського законодавства не можуть застосовуватись до податкових правовідносин, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки право Позивача на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок протиправної поведінки державного органу, закріплене в ст. 56 Конституції України. Крім того, право Позивача на відшкодування шкоди, заподіяної контролюючим органом та механізм відшкодування, врегульовані в ст. 17, 21 Податкового кодексу України, а ст. 5 ПК України передбачає можливість застосування інших універсальних норм законодавства для регулювання правовідносин з питань оподаткування, якщо відповідні правила не врегульовані ПК України.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, суд, оцінивши доводи всіх учасників у справі в їх сукупності та дослідивши наявні в справі докази, враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача документально підтверджених та нормативно обґрунтованих збитків в розмірі 7151915,51 грн. В іншій частині, а саме в сумі 6848084,49 грн, заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не наведено жодного обґрунтування понесення збитків внаслідок дій чи бездіяльності Відповідача у вказаній частині.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 107278,73 грн (7151915,51 * 1,5%) покладаються на Відповідача. При цьому, враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору в силу п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 3; код ЄДРПОУ 37066355) 7151915 (сім мільйонів сто п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот п`ятнадцять) грн 51 коп. збитків.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; код ЄДРПОУ ВП 44096797) в дохід Державного бюджету України 107278 (сто сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн 73 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 14.02.2022.

Суддя С.Ю. Наріжний