Рішення № 103278909, 14.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2022Справа № 910/20460/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Аквітас Плюс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації

про стягнення 20 757,81 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Аквітас Плюс» (далі - відповідач) про стягнення 20 757,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за договором № 3057 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.09.2019, укладеним Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 20 757,81 грн (18 671,31 заборгованості по орендній платі, 1 178,95 грн пені, 630,54 грн втрат від інфляції та 277,01 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/20460/21 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 15.12.2021 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474765896 отримав 23.12.2021.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474765900 ухвала від 15.12.2021 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана 22.12.2021.

Третя особа ухвалу суду від 15.12.2021 отримала поштовим відправлення № 0105474765918 - 21.12.2021 та 29.12.2021 подала письмові пояснення по справі, просила задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

26.09.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором, третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Аквітас Плюс» (орендар за договором, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємством-балансоутримувачем, позивачем) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3057, за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 22.05.2018 № 17/93 передав, а орендар прийня в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, буд. № 9 літер А, для розміщення офісних приміщень.

Відповідно до пункту 2.1 договору визначено, що об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 16,50 кв. м., у т.ч. підвал - 0,30 кв. м., 1 поверх - 0,90 кв. м., 2 поверх - 15,30 кв. м. згідно з викопіюванням з поверхового плану.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 у редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року: 151,10 за 1 кв. м., що в цілому складає 2 493,21 грн.

Орендна плата відповідно до пункту 3.2 договору за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.10 договору, зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 26.09.2019 до 24.09.2022 (пункт 9.1 договору).

Матеріалами справи встановлено, що за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.09.2019 відповідачу передано у строкове платне користування нерухоме майно по договору: приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплатація», загальною площею 16,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, 9 літ А.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором № 3057 від 26.09.2019, оплату орендної плати своєчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 18 671,31 грн за період з 31.12.2020 по 30.11.2021 користування об`єктом оренди. Також за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 178,95 грн пені на підставі п. 6.2 договору, 630,54 грн втрат від інфляції та 277,01 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що у спірний період з 31.12.2020 по 30.11.2021 відповідач користувався орендованим нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, 9 літер А, на підставі договору № 3057 від 26.09.2019.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами п. 3.7, п. 4.2.3 договору сторони визначили, що відповідач зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

В силу положень п. 5.2.2 договору позивач, як підприємство-балансоутримувач, має право стягнути з відповідача, як орендаря, заборгованість з орендної плати шляхом звернення стягнення на його кошти та майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати за період з 31.12.2020 по 30.11.2021 становить 18 671,31 грн з огляду на нарахування орендних платежів у загальній сумі 20 271,31 грн та часткове зарахування оплати у грудні 2020 року в сумі 1 600,00 грн.

Враховуючи те, що строк оплати орендних платежів за спірний період відповідно до п. 3.7 договору є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 18 671,31 грн боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 ЦК України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Виконавши перевірку поданого позивачем розрахунку 1 178,95 грн пені, судом встановлено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення кожного місяця нарахування (травень 2021 року - листопад 2021 року включно), без урахування п. 3.7 договору (не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць) та здійснивши нарахування пені наростаючим підсумком боргу, що порушує положення ч. 6 ст. 232 ГК України та є необґрунтованим.

За перерахунком суду, належними до стягнення у межах заявленого періоду позивача є 138,80 грн пені за період з 31.05.2021 по 30.11.2021 нарахування на суму 1 695,47 грн орендної плати за травень 2021 року (в межах розрахунку позивача); 135,66 грн пені за період з 06.06.2021 по 31.11.2021 нарахування на суму 1717,51 грн орендної плати за червень 2021 року; 114,71 грн пені за період з 06.07.2021 по 30.11.2021 нарахування на суму 1 720,94 грн орендної плати за липень 2021 року; 92,22 грн пені за період з 06.08.2021 по 30.11.2021 нарахування на суму 1 722,66 грн орендної плати за серпень 2021 року; 68,67 грн пені за період з 06.09.2021 по 30.11.2021 нарахування на суму 1 719,22 грн орендної плати за вересень 2021 року; 45,38 грн пені за період з 06.10.2021 по 30.11.2021 нарахування на суму 1 739,84 грн орендної плати за жовтень 2021 року, 20,44 грн пені за період з 06.11.2021 по 30.11.2021 нарахування на суму 1 755,50 грн орендної плати за листопад 2021 року, всього 615,88 грн пені.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що при нарахуванні позивачем не враховано початок прострочення з оплати орендної оплати.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період січень-листопад 2021 року в межах заявленого позивачем періоду прострочення, судом встановлено, що належним до стягнення є 269,34 грн 3% річних та 630,54 грн інфляційних втрат (за розрахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 18 671,31 грн, пеню у розмірі 615,88 грн, 3% річних у розмірі 269,34 грн та 630,54 грн інфляційних втрат. В решті суми заявлених вимог належить відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Аквітас Плюс» (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 1-Б, кв. 55, код 36620001) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А, код 03366500) основний борг у розмірі 18 671,31 грн (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят одну гривню 31 коп), пеню у розмірі 615,88 грн (шістсот п`ятнадцять гривень 88 коп), 3% річних у розмірі 269,34 грн (двісті шістдесят дев`ять гривень 34 коп), інфляційних втрат у розмірі 630,54 грн (шістсот тридцять гривень 54 коп) та судовий збір у розмірі 2 207,59 грн (дві тисячі двісті сім гривень 59 коп).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 14.02.2022.

Суддя О.Г. Удалова