Постанова № 10327574, 12.04.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року № 1017/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Каралюса В.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2008р. у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Україна» до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл., третя особа Головне управління Державного казначейства України в Рівненській обл., з участю прокуратури Рівненської обл., про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.02.2008р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними /недійсними/ податкові повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Рівненської обл. № 0000681740/0 від 28.01.2008р., № 0000082340/0 від 28.01.2008р. та № 0000072340/0 від 28.01.2008р. (а.с.2-4).

Під час розгляду справи позивачем було подані заяви про уточнення позовних вимог, згідно яких останній просив суд визнати нечинними /недійсними/ податкові повідомлення рішення № 0000681740/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в частині основного платежу у розмірі 267 грн. 15 коп. та штрафних санкцій на суму 534 грн., № 0000072340/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у повному обсязі; при цьому останній відмовився від вимог про визнання нечинним /недійсним/ податкового повідомлення-рішення № 0000082340/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з єдиного податку в сумі 170 грн. Також просив стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 10000 грн. у разі задоволення позову (а.с.57-59, 164-165).

Докази прийняття судом відмови від частини позовних вимог з прийняттям відповідної ухвали суду в матеріалах справи є відсутніми.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2008р. заявлений позов задоволено частково, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Дубровицької МДПІ № 0000681740/0 від 28.01.2008р. в частині суми 801 грн. 25 коп., № 0000072340/0 від 28.01.2008р. у повному обсязі; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат (а.с.196-202).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Дубровицька МДПІ, яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити (а.с.207-211, 243-246).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що матеріалами проведеної перевірки підтверджується платником податків невключення до складу валових доходів частини отриманої від нерезидента попередньої оплати за товари, у звязку з чим занижено валовий дохід на суму 121770 грн., при цьому висновок суду про отримання вказаних коштів по договору комісії з нерезидентом не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується аналізом договірних документів, вантажних митних декларацій /ВМД/. Також суд дійшов до неправильних висновків щодо відсутності порушення порядку ведення приросту /убутку/ товарів позивачем, оскільки платник, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, не формує валові витрати і не веде податковий облік приросту /убутку/ балансової вартості товарів, через що залишки запасів позивача на 01.01.2007р. будуть дорівнювати 0.

В частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб податковим органом враховано те, що позивач виплачував доходи фізичним особам, при цьому будь-які відомості про наявність у вказаних осіб свідоцтв, патенту та інших документів є відсутніми, через що цей податок слід було утримати у джерела виплати.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 11.01.2008р.-24.01.2008р. ревізорами Дубровицької МДПІ проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Україна» за період з 01.10.2004р. по 01.10.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 19-23/13976642 від 28.01.2008р. (а.с.9-30).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема:

* порушення вимог пп.11.3.1. п.11.3 ст.11, п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягають у неповному включенні до валового доходу попередньої оплати і неправильності складання розрахунку приросту /убутку/, в звязку з чим донараховано податок на прибуток підприємств за 9 місяців 2007 року в сумі 65193 грн.;

* порушення ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у порушенні термінів подання розрахунку по єдиному податку за ІV квартал 2006 року (термін подання розрахунку 09.01.2008р., фактичний момент подання 09.02.2007р.);

* порушення вимог п.3.1. ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 ст.9, пп.«а» п.19.2 ст.19, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки до обєкту оподаткування не включено, не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходу, який виплаченим самозайнятим особам, фізичним особам-підприємцям без наявності відповідних відомостей, які свідчать про належність вказаних осіб до платників єдиного, фіксованого податків чи платниками авансового платежу.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

* № 0000072340/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 79326 грн., з яких 65193 грн. за основним платежем та 14133 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7);

* № 0000082340/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з єдиного податку на суму 170 грн., з яких 170 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6);

* № 0000681740/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 854 грн. 25 коп., з яких 284 грн. 05 коп. за основним платежем та 569 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом неналежно зафіксовані в складеному Акті перевірки порушення вимог податкового законодавства; під час проведення перевірки застосовувався вибірковий (а не суцільний) порядок первинних документів; наявними матеріалами справи підтверджується факт поступлення коштів на банківський рахунок позивача від нерезидента по договору комісії, через що підстави для включення отриманої суми грошових коштів до складу валових доходів є відсутніми; відповідачем неправильно визначено порушення приросту /убутку/ товарів, при цьому не враховані дані головної книги підприємства та його первинні документи бухгалтерського і податкового обліку.

Окрім цього, під час розгляду справи позивачем представлені копії документів, які підтверджуються належність субєктів підприємницької діяльності-фізичних осіб /СПД/ ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до платників єдиного податку, через що сума донарахування податку з фізичних осіб в частині коштів, сплачених вказаним субєктам господарювання, є невірною.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції лише частково ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Підставами для визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення слугували невключення до складу валових доходів частини отриманої протягом 9 місяців 2007 року попередньої оплати в сумі 121770 грн. та неправильного врахування вартості запасів товарів, придбаних у податковому періоді під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, у валових витратах податкового періоду після переходу на загальну систему оподаткування.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в аловий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону передбачено, що д атою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

15.03.2006р. між позивачем та фірмою «OU «Frutwood» (Естонія) укладено контракт № 01-ЕЕ, відповідно до умов якого ВАТ «Україна» (продавець) прийняв на себе зобовязання продати, а нерезидент (покупець) зобовязався прийняти і оплатити пиломатеріали (а.с.182-184), умови поставок визначалися сторонами в додатках і специфікаціях до договору (а.с.185-190).

Згідно представлених до перевірки документів встановлено, що позивачем на 01.10.2007р. отримано від нерезидента 355158 грн. 97 коп. попередньої оплати, з яких лише 233388 грн. включено до складу валових доходів і відображено в декларації про прибуток за 9 місяців 2007 року в рядку 01.6 «Інші доходи» (а.с.14-15); за таких обставин позивачем занижено валові доходи на суму 121770 грн.

Колегія суддів вважає, що покликання позивача на те, що вказані кошти перераховані на виконання договору комісії № 01-ЕЕ від 05.08.2007р., укладеного між позивачем та фірмою «OU «Frutwood» (Естонія), слід вважати помилковими і такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки в представлених платіжних дорученнях та платіжних дорученнях на валютування коштів не вказується про призначення перерахованих нерезидентом валютних коштів (а.с.131-158).

Також після складання договірними сторонами Акта-узгодження від 06.08.2007р. про призупинення дії контракту № 01-ЕЕ від 15.03.2006р. (а.с.77) фактично останні продовжували виконувати його умови, що засвідчується ВМД № 560 і № 631, які підтверджують факт відвантаження товарів нерезиденту в листопаді-грудні 2007 року (а.с.174-179); із змісту вказаного Акта-узгодження також убачається, що всі кошти, які надійшли на рахунок позивача з 06.08.2007р., слід вважати такими, що поступили на виконання договору комісії, хоча таке зарахування коштів і визначення їхнього призначення на майбутнє не відповідає вимогам закону; жодних доказів виконання умов договору комісії сторонами не представлено.

Окрім цього, вищевказані документи про укладення і виконання договору комісії не були предметом перевірки податкового органу (а.с.76-84), проведеною перевіркою встановлено виконання експортних операцій лише по одному зовнішньоекономічному контракту, при цьому, як зазначено в тексті Акту перевірки, книга придбання товарів, реєстри, книга продажу товарів, головна книга, розрахунки з покупцями і постачальниками, відомості реалізації продукції перевірені ревізорами суцільним порядком.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п латник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В цій частині донарахування податкових зобовязань податковий орган вірно виходив з того, що платник податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, не формує валові витрати та відповідно не веде податковий облік приросту /убутку/ балансової вартості товарів.

Із змісту наведеного Закону убачається, що у перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання і поліпшення яких включаються до складу валових витрат; сутність перерахунку полягає в перерахуванні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у разі приросту запасів), або валових витрат (в разі убутку запасів).

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що якщо в осіб, які у відповідному податковому періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи оподаткування, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не включені до складу валових витрат), то вартість таких запасів не підлягає відображенню в декларації з податку на прибуток підприємств (таблиця К1/1) та відповідно не враховується при подальшому перерахунку згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказані платники податку мають право на застосування наведеної норми лише до запасів, витрати на придбання та поліпшення яких було включено до складу валових витрат лише у випадках:

або якщо запаси були придбані та оприбутковані платниками після переходу на загальну систему оподаткування;

або якщо до перебування цих осіб на спрощеній системі вони були платниками податку на прибуток на загальних підставах і мають запаси, придбані або оприбутковані в період перебування на загальній системі оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач протягом 2004-2006 років перебував на спрощеній системі оподаткування, тому товарні залишки на 01.01.2007р. будуть дорівнювати 0.

При цьому не заслуговують на увагу покликання позивача на те, що в Акті перевірки не містяться дані про відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток (тобто збитки) попередніх звітних періодів, оскільки п.2.14 Акту вказує про перебування ВАТ «Україна» протягом 2005-2006 років на спрощеній системі оподаткування, а за 9 місяців 2007 року платником податку задекларовано прибуток, при цьому податкове навантаження по податку на прибуток склало за даними позивача 0,1 відсотка.

За наведених обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000072340/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 79326 грн. винесено правомірно, через що правових підстав для його визнання протиправним і скасування немає.

В частині визначення податкових зобовязань з єдиного податку колегія суддів враховує, що проведеною перевіркою встановлено несвоєчасне подання позивачем до податкового органу розрахунків по єдиному податку, зокрема, розрахунок по єдиному податку за ІV квартал 2006 року фактично поданий 09.01.2008р., при цьому термін його подання складав 09.02.2007р.

Відповідно до п.4 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» з а результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Починаючи з 01.04.2001р., набрав чинності Закон України № 2181 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Із змісту поняття «податкове зобовязання», яке міститься у п.1.2 ст.1 цього Закону, слідує, що таким слід вважати зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює єдиного порядку та строків сплати податків, зборів (обовязкових платежів), передбачаючи при цьому можливість встановлення таких й іншими законами України про оподаткування.

За загальним правилом, якщо спеціальним законом з питань сплати окремого податку встановлені інші граничні строки сплати податку, ніж ті, що встановлені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який носить загальний характер, то діють положення закону про оподаткування окремим податком, який є спеціальним.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» та передбачає особливий порядок оподаткування субєктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.

Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків та зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. «Про систему оподаткування».

Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою та сплати єдиного податку, встановлені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», не змінюються у звязку із набранням законної сили Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналогічні строки подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою передбачені Порядком складання Розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою, затв. наказом ДПА України № 98 від 28.02.2003р., та в листі ДПА України № 6153/7/15-1317 від 15.05.2001р. «Про застосування Методичних рекомендацій по адмініструванню єдиного податку», що підтверджує вищевикладений висновок.

Поряд з цим, п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» попереджає про відповідальність за несвоєчасність подання розрахунків, яка застосовується згідно із законодавством України.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем строків подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою, передбачених п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000082340/0 від 28.01.2008р., заявлений позивачем позов про визнання нечинним (недійсним) цього податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Стосовно донарахування податку з фізичних осіб податковим органом вказано в Акті перевірки на те, що протягом 2006 року позивачем до обєкту оподаткування не включено, не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходу, який виплаченим самозайнятим особам, фізичним особам-підприємцям без наявності відповідних відомостей, які свідчать про належність вказаних осіб до платників єдиного, фіксованого податків чи платниками авансового платежу, зокрема: СПД ОСОБА_3 суму 500 грн.; СПД ОСОБА_4 суму 1555 грн., приватному нотаріусу Мелех О.П. суму 60 грн. та приватному нотаріусу Мулявка В.К. суму 60 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем представлено суду копії свідоцтв про сплату СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 протягом 2006 року єдиного податку (а.с.161-163), через що донарахування податкового зобовязання в частині 267 грн. 15 коп. основного платежу та 534 грн. 30 коп. штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

В решті суми донарахування позивач спірне податкове повідомлення-рішення № 0000681740/0 від 28.01.2008р. не оскаржує, останнім не представлено підтверджуючих документів, які свідчать про належність одержувачів коштів до платників єдиного, фіксованого податків чи платників авансового платежу.

За наведених умов спірне податкове повідомлення-рішення № 0000681740/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині 267 грн. 15 коп. основного платежу та 534 грн. 30 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Додатково колегія суддів враховує, що аналіз складеного Акту перевірки № 19-23/13976642 від 28.01.2008р. свідчить, що відповідачем не допущено при його складанні недоліків, які б унеможливлювали для платника податків спростування чи доведення помилковості спірних донарахувань податкових зобовязань, а тому такий слід вважати належним і достатнім доказом по справі.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення Дубровицької МДПІ № 0000681740/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб слід визнати протиправним і скасувати в частині донарахування 267 грн. 15 коп. за основним платежем та 534 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; в решті заявлених позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з вищевикладених мотивів.

Поряд з цим, в порядку ст.ст.117, 118 КАС України підлягають скасуванню вжиті згідно ухвали суду від 26.03.2008р. заходи забезпечення адміністративного позову (а.с.50-51).

Керуючись ст.94, 117, 118, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. задоволити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Україна» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. № 0000681740/0 від 28.01.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в частині 267 грн. 15 коп. за основним платежем та 534 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; всього в сумі 801 грн. 45 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Україна» понесені судові витрати в розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті згідно із ухвалою суду від 26.03.2008р., - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

С.П.Нос