Рішення № 103267676, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/13263/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, яка відповідно до ст.52 КАСУ з 11.09.2020 є правонаступником прокуратури Дніпропетровської області, щодо неналежного розрахунку зі мною, ОСОБА_1 , а саме невиплати мені частини заробітної плати – посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 12.03.2021 протиправною та стягнути з відповідача на мою користь матеріальну шкоду у розмірі 1 461 529 гривень 60 копійок (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять гривень шістдесят копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала в органах прокуратури з 1999 по 2021 рік. Відповідно до наказу керівника Синельниківської місцевої прокуратури від 29.09.2016 року № 61 була призначена на посаду начальника Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області. Наказом керівника №270к від 09.03.2021 року позивачку звільнено з посади та органів прокуратури у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі п.7 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру». В період з 2015 року по 2021 рік включно, її посадовий оклад нараховувався не в розмірі, встановленому ст.81 Закону України «Про прокуратуру», а у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України». Отже, позивач стверджує, що діями та рішенням Держави Україна порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Крім того, позивачем вказано, що належним способом захисту її прав у наведених правовідносинах є застосування норм прямої дії ч.3 ст.152 Конституції України та стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями п.26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, що визнані неконституційними.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13263/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 25.08.2021 року о 15:00 год.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18.08.2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача, в якій остання просила підготовче засідання, призначене на 25.08.2021 року на 15 год. 00 хв. проводити без її участі.

25.08.2021 року сторони до суду не зв`явились. Згідно протоколу судового засідання слухання справи №160/13263/21 відкладено на 20.09.2021 року о 15 год. 00 хв.

16.09.2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов від Дніпропетровської обласної прокуратури відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з липня 2015 року по березень 2021 року ним недоотримана заробітна плата, розмір якої регулювався положеннями ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697/УІІ, яка є спеціальною і єдиною нормою закону для нарахування та виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури. відповідно до статті 89 Закону України 14.10.2014 № 1697-УІІ «Про прокуратуру», в редакції до внесених 25.09.2019 змін, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно з вимогами зазначеної статті Кодексу та розміру загальної суми, передбаченої в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2015-2020 роки на утримання органів прокуратури, Офісом Генерального прокурора проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Згідно зі статтею 90 Закону України 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру», в редакції до внесених 25.09.2019 змін, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Отже, прокуратура Дніпропетровської області фінансувалася в період з 2015 року по 2021 рік включно, головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, прокуратура Дніпропетровської області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Отже, дії відповідача щодо не нарахування та не виплати заробітної плати, розраховуючи оклад прокурора відповідно до положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» у період з 01.07.2015 по 12.03.2021 року, на думку Дніпропетровської обласної прокуратури не можуть бути визнані протиправними, оскільки відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинні у зазначений період. Крім того, дія п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, втратила чинність з 26.03.2020 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

20.09.2021 до суду надійшла заява позивача, в якій остання просила розгляд справи здійснювати без її участі.

У судовому засіданні 20.09.2021 року суд оголосив перерву до 18.10.2021 року до 11 год. 00 хв.

Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання Прогонною В.В., слухання справи № 160/13263/21, призначене на 18.10.2021 року об 11 год 00 хв., знято з розгляду у зв`язку з знаходженням судді у відпустці.

19.10.2021 року на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення на відзив в яких позивачем зазначено, що з 19.10.2021 по 09.11.2021 року вона знаходиться на санаторно-курортному лікуванні поза межами Дніпропетровської області, через що просить розгляд справи проводити за її відсутності. Позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити адміністративний позов.

У судовому засіданні 20.10.2021 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті. Відповідач не заперечував про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

21.10.2021 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про долучення до справи розрахункових листів ОСОБА_1 .

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 193 КАС України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 13.09.1999 року по 12.03.2021 року працювала на різних посадах в органах прокуратури Дніпропетровської області. Остання посада - начальник Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.09.1989 року.

Наказом виконувача обов`язки керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №270к від 09.03.2021 року позивача звільнено з посади начальника Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі п.7 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку із поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію), з 12.03.2021 року.

Так позивач зазначає, що відповідно до змісту ч. 2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок. В період з 26.10.2014 до 31.12.2016 ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлювала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

-1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

- 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

- 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

З 01.01.2017 до 24.09.2019 (з 25.09.2019 вже діяла нова редакція статті з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113- IX від 19.09.2019) ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» визначала, що садовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 01.01.2017 становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 25.09.2019 абз. 1 ч. З ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» мав наступний зміст: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

З урахуванням посад, які позивачка обіймала з липня 2015 року по березень 2021 року та з урахуванням інформації Дніпропетровської обласної прокуратури про розміри посадових окладів, нарахованих та сплачених позивачці, ОСОБА_1 встановлено різницю між фактично нарахованим окладом та тим, який повинен бути виплачений.

Таким чином, на думку позивачки, з липня 2015 року по березень 2021 року різниця між фактично нарахованим посадовим окладом та посадовим окладом, який повинен бути нараховано, відповідно до вимог зазначеного закону становить (64 137 + 193 054,2 + 234 376 + 232 473,6 + 259 948,8 + 382 032 + 95 508) 1 461 529 гривень 60 копійок (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять гривень шістдесят копійок).

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 (набрання чинності з 01.01.2015) внесено зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових курсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням КСУ № 6-р/2020 від 26.03.2020 у справі конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу - Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу. України (Рішення У № 6-р/2020 від 26.03.2020).

Позивачка вважає, що діями та рішеннями Держави Україна, в особі Дніпропетровської обласної прокуратури, як правонаступника Прокуратури Дніпропетровської області, було порушено її право на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру», чим завдано майнову шкоду актом, що визнано неконституційним.

Отже, спірним питанням у даній справі є наявність права на відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного акту, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку (ч.1 ст.89 Закону № 1697-VII).

Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч.1 ст.13 Закону №108/95-ВР).

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі – Постанова №505).

У пунктах 1, 2, 6 Постанова №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

За приписами частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За змістом пункту 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII), які набрали чинності з 01.01.2015, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що за загальновизнаними прийомами тлумачення правових норм, надається перевага нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо.

Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII прийнятий пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII, а тому у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачки та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Аналогічне правозастосування висловлено Верховним Судом у постановах від 26.04.2019 у справі №802/634/16-а, від 19.03.2020 у справі №806/3314/17, від 09.09.2020 у справі № 807/1171/16.

Частиною 5 статті 242 КАС України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачці нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII у розмірі, встановленому законом.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 26 березня 2020 року.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020, право на отримання заробітної плати, виходячи із визначеного розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Втім, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 12.03.2021 заробітна плата виплачувалась не відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, а виходячи з посадового окладу, визначеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012, що складало 6000,00 грн. на місяць.

Така позиція відповідача суперечить рішенню Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020.

Виходячи з встановлених обставин, відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати відповідно до постанови №505 у період з 26.03.2020 року по 12.03.2021 року включно.

Щодо наданого позивачем розрахунку шкоди, виходячи із розміру посадового окладу в сумі 37836,00 грн. за період з 26.03.2020 року по 12.03.2021 року з урахуванням фактично проведених виплат, суд зауважує наступне.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

Однак, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Водночас, суд зауважує, що обчислення та нарахування конкретних сум заробітної плати є дискреційним повноваженням Дніпропетровської обласної прокуратури.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, суд вказує, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у спірний період відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру, як правонаступника Прокуратури Дніпропетровської області, провести нарахування та виплату позивачці неотриманих грошових коштів у вигляді заробітної плати (посадового окладу та інших виплат, які є складовими заробітної плати) виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), за період з 26.03.2020 по 12.03.2021.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

За таких обставин, проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також відсутність доказів на підтвердження правомірності позиції відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інн НОМЕР_2 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Челюскіна буд. 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.03.2020 по 12.03.2021 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів у вигляді заробітної плати (посадового окладу та інших виплат, які є складовими заробітної плати) виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18) за період з 26.03.2020 по 12.03.2021.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева