Ухвала суду № 10326277, 15.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року № 2719/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.

при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області до Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами ,

ВСТАНОВИЛА

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» просив стягнути з відповідача в дохід держави кошти у сумі 1341,90 грн., отримані без встановлених законом підстав за нікчемними угодами, укладеними з корпорацією «Укрпромфарфор» «Елікор Україна».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване недоведеністю нікчемності усних договорів на перевезення вантажу, укладених між ВАТ «Полонський фарфоровий завод» і корпорацією «Укрпромфарфор «Елікор Україна», за якими відповідачем отримані кошти в сумі 1341,90 грн., а також відсутністю рішення суду про визнання цих договорів недійсними. Крім того, суд не вважає зазначені договори такими, що порушують публічний порядок, які відповідно до закону є нікчемними.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. Вимоги обґрунтовані покликанням на нікчемність правочинів, оскільки їх недійсність встановлена законом. Крім того, вказує на порушення п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до яких ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.

За наслідками проведеної позивачем виїзної планової перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2007 року складено акт № 359/321-05502829 від 14.04.2008 року, у якому встановлено здійснення діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування без отримання ліцензії.

Позивач, покликаючись на нікчемність договорів з надання зазначених транспортних послуг, вважає отримані за ними кошти у сумі 1341,90 грн. без встановлених законом підстав, у звязку з чим звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

При цьому враховано деякі положення ЦК України (далі Кодекс).

Презумпцію правомірності правочину встановлено ст. 204 Кодексу, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 227 Кодексу).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт". Згідно із ст. 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Таким чином, враховуючи наведені положення правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання транспортних послуг не породжує нікчемності правочинів; такі правочини можуть бути визнані судом недійсними, тобто є оспорюваними правочинами. Отже, висновок позивача про нікчемність таких правочинів є помилковим, вказані правочини є правомірними відповідно до презумпції правомірності правочину, а тому звернення позивача до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочинів, передбачених ст. 208 ГК України, є передчасним.

Щодо форми вищевказаних договорів про надання транспортних послуг, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Однією із загальних вимог чинності правочину, згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України, є вчинення його у формі, встановленій законом.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 Кодексу). Отже, за загальним правилом такі правочини є оспорюваними.

Оскільки законом не встановлено недійсності договорів перевезення вантажу у випадку недодержання сторонами простої письмової форми, такі правочини не є нікчемними з урахуванням ч. 2 ст. 215 зазначеного Кодексу, а тому звернення до суду з позовом про застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, без попереднього визнання таких договорів недійсними у судовому порядку є безпідставним.

Доводи позивача не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення її без змін.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення , постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року у справі № 2-а-6823/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: М.А. Пліш

О.П. Стародуб

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2010 року.