Рішення № 103256465, 14.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12596/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 лютого 2022 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2730 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2730 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.11.2017 по 20.08.2021;

- зобов`язати військову частину А2730 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.11.2017 по 20.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення суду відповідач 20.08.2021 виплатив належні позивачу при звільненні кошти в розмірі 56 351,39 грн. Вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 12.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум, належних позивачу при звільненні, ним не оскаржувались. Оскільки при нарахуванні та виплаті належним позивачу сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А2730.

Згідно витягу з наказу командира військової частини А2730 (по стройовій частині) від 01.11.2017 №327, позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення з 01.11.2017.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі №560/2185/20 зобов`язано військову частину А2730 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 25 квітня 2017 року по 1 листопада 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 листопада 2017 року, та компенсацію за неотримане речове майно.

У цьому рішенні встановлено, що наказом командира військової частини А2730 від 01.11.2017 №327 позивача виключено зі списків особового складу військової частини А2730 та проведено остаточний розрахунок із виплати належних позивачу при звільненні сум. Проте питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було. Враховуючи те, що грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно позивачу при звільненні виплачено не було, ОСОБА_1 , звернувся до командира військової частини А2730 з відповідною заявою про її виплату, однак належну йому виплату не отримав. Відповідач послався на те, що позивач подав заяву про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення, а тому підстави для виплати такої компенсації відсутні.

Однак суд у рішенні від 01.07.2020 по справі №560/2185/20 дійшов висновку, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

При цьому суд враховує, що згідно відповіді відповідача від 11.03.2020 №684, заява позивача щодо виплати грошової компенсації вартості за речове майно була подана 30.01.2020 (у той час звільнення його з військової частини відбулось ще 01.11.2017).

20.08.2021 військова частина А2730, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2020 по справі №560/2185/20, виплатила позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно 56 351,39 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача від 25.08.2021.

Позивач звернувся до військової частини А2730 з вимогою від 26.08.2021 про нарахування та виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Доказів надання відповіді військовою частиною суду не надано.

Предметом розгляду цієї справи є питання відповідальності відповідача несвоєчасну, на думку позивача, виплату компенсації за неотримане речове майно.

Питання щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до дня фактичного розрахунку, було предметом судового розгляду у іншій справі - №560/8964/21.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення).

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року по справі №813/356/16.

Водночас, щодо аргументів позивача про невиплату йому під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористане речове майно, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у постанові Верховного Суду 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20, від 29 липня 2021 року по справі № 807/761/15.

Так, з аналізу приписів пунктів 3-4 Порядку № 178 слідує, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно:

- перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби;

- після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.

У постановах від 27 січня 2021 року у справі №340/680/20 та від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення й не тягне настання для неї відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.

У зв`язку з неподанням позивачем до військової частини рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.

Як наслідок, з огляду за відсутність у військової частини правових підстав щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу під час звільнення через відсутність відповідного рапорту позивача, поданого під час проходження служби, відповідальність для відповідача, передбачена приписами статті 117 КЗпП, не настає. Як встановлено судом, заява позивача щодо виплати грошової компенсації вартості за речове майно була подана більш ніж через два роки після звільнення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 лютого 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 2730 (вул. Залізнична, 1,Ярмолинці,Ярмолинецький район, Хмельницька область,32101 , код ЄДРПОУ - 08379186) Головуючий суддя Д.А. Божук