Рішення № 103256254, 04.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/5707/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - Лігінович Н.С.,

представника відповідача - Малюченка С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004150706;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004170706;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004180706;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004160706.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.08.2020 року посадовими особами ГУ ДПС проведена фактична перевірка магазину-кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

13.08.2020 року за результатами перевірки складено акт № 0282/21 /22/РРО/ НОМЕР_1 , в якому зазначені наступні порушення:

- проведення розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів без застосування РРО на загальну суму 44,00 грн.;

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;

- продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях - місце торгівлі не обладнано РРО, через який фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв;

- не забезпечено ведення обліку товарних запасів у порядку, визначеному законодавством - на зазначену в акті контрольно-розрахункову операцію не надано документи, які підтверджують облік та походження товарів.

Того ж дня (13.08.2020) о 16:45 на підставі наказу від 28.07.2020 № 625 переліку в якому зазначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , направлення від 13.08.2020 № 0940 та № 0941 проведено фактичну перевірку та встановлено аналогічні порушення вимог п.1.12, ст. 3 Закону № 265/ВР-95 та ст.15, ст.15-3 Закону № 481/95-ВР.

На підставі актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 12.10.2020 року № 004150706, № 004170706, № 004180706, № 004160706.

Позивач вважає проведену відносно неї перевірку протиправною, в зв`язку з відсутністю правових підстав щодо її призначення, а висновки акту перевірки такими, що не відповідають дійсним обставинам, побудованими на спотвореному викладі події, яка відбулась.

ГУ ДПС не вказало про наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивачки. Були відсутні підстави, для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, та в наказі не зазначено підстави, а лише зазначено вимогу ст.80 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 01.10.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12.11.2021 року.

29.11.2021 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому він зазначив, що наказ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 28.07.2020 року № 625 та затверджений вказаним наказом перелік містить: дату видачі - 28.07.2020; найменування контролюючого органу, який прийняв наказ, - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; найменування та реквізити суб`єкта - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); адреса об`єкта, перевірка якого проводиться: АДРЕСА_1 , а також інший об`єкт ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 ; мета перевірки - дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); вид перевірки - фактична перевірка; підстави для проведення перевірки - пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, підакцизних товарів); тривалість перевірки - не більше 10 діб; період діяльності, який буде перевірятися, - відповідно до ст. 102 ПК України. Даний наказ та перелік підписаний керівником Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та скріплений печаткою.

12.11.2021 року розгляд справи відкладено на 24.11.2021 року за клопотання представника позивача.

23.11.2021 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує стосовно твердження відповідача про можливий захист своїх прав шляхом недопущення до перевірки. Посилається на постанову Верховного Суду у справі № 826/17123/18 від 21.02.2020 року, де зазначено, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Сама перевірка була проведена за відсутності позивачки або уповноважених нею осіб.

Присутня під час проведення фактичної перевірки особа - ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_2 . Від імені позивачки в перевірці участі не брала жодна уповноважена або працевлаштована особа. Перевірка, фактично, проведена без відома позивачки та за відсутністю законних підстав для призначення.

Стосовно аргументів відповідача про те, що пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України для проведення перевірок визначає, як самостійну підставу - здійснення функцій контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, позивачка зазначає наступне.

По-перше, актуальною практикою підтверджено саме те правозастосування, що запропоноване ФОП ОСОБА_1 в позові. Обов`язок суб`єкта владних повноважень, приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки регламентоване не тільки ПК України, але й загальними принципами, що висуваються до актів індивідуальної дії, що містяться у ст.2 КАС України, та неодноразово підкріплені актуальною практикою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 18.12.2018 року у справі № 820/4895/18, від 08.09.2020 року в справі №640/21536/19, від 12.10.2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12.10.2021 року у справі 120/5229/20-а, від 15.06.2021 року у справі № 826/28170/15.

По-друге, з аналізу наказу про призначення перевірки та додатку до нього не можна зробити висновок, яка саме з двох альтернативних підстав використана для призначення фактичної перевірки позивачки.

По-третє, посилання відповідача на те, що підставою проведення фактичної перевірки слугувала, саме реалізація функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, жодним чином не підтверджується. У спірному наказі, не відображено в рамках, яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОП ОСОБА_1 та не зазначено, що вказана в наказі перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства. Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України.

Окрім наведеного, позивачка до призначення перевірки не була об`єктом контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (не мала ліцензій та не претендувала на них, не перебувала на обліку як суб`єкт господарської діяльності, що реалізує, зберігає, виробляє акцизний товар).

Позивачка зазначає, що в приміщенні магазину-кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 господарську діяльність здійснюють дві фізичні особи - підприємця. Реалізація алкогольних напоїв здійснюється виключно ФОП ОСОБА_2 . З цією метою ним отримано відповідну ліцензію. Однією з працевлаштованих осіб ФОП ОСОБА_2 була вказана в акті перевірки ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_1 не здійснювала реалізацію алкогольних напоїв, відповідного товару в наявності не мала. Квитанцію про оплату товару на суму 44,00 грн., яка проведена через термінал позивача не є доказом проведення розрахункової операції, яким може бути виключно касовий чек.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.12.2021 року та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

17.12.2021 року відкладено підготовче засідання на 19.01.2022 року за клопотанням представника позивача.

19.01.2022 року відкладено підготовче засідання на 28.01.2022 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

28.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2022 року.

02.02.2022 року відкладено розгляд справи на 04.02.2022 року.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Наказом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 28.07.2020 року № 625 призначена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)

13.08.2020 року посадовими особами ГУ ДПС проведена фактична перевірка магазину-кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Перед початком проведення фактичної перевірки працівниками відповідача магазин-кафетерій, по АДРЕСА_1 о 13:15 здійснено контрольно-розрахункову операцію: придбано алкогольний напій "Сидр яблучний" на розлив зі стаціонарного обладнання в пет- пляшку ємністю 1 літр вартістю 44 грн. На платіжну картку ФОП ОСОБА_1 через банківський термінал перераховано 44 грн., що підтверджується чеком №073797 банківського терміналу.

Алкогольний напій працівникам відповідача надала продавець ОСОБА_3 , яка перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , відповідно до таб. 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам Додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435

Ліцензія № 21110308202002407 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 26.07.2021 р. до 26.07.2022 р. за адресою АДРЕСА_1 отримана ФОП ОСОБА_2 .

За результатами проведення контрольно-розрахункової операції складено акт від 13.08.2020 № 0166/21/22.

ОСОБА_3 відмовилася від ознайомлення з направленнями та отримання копії наказу на перевірку, про що складено акт відмови від 13.08.2020 № 0165/21/22.

12.10.2020 року за висновками акту фактичної перевірки відповідно до п.1 ст.3 Закону №265/ВР-95, прийняте податкове повідомлення-рішення № 004170706 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4,4 грн., на підставі п.1 ст.17 цього Закону.

Відповідно до ст.15, ст. 15-3 Закону №481/95- ВР прийняте податкове повідомлення-рішення № 004180706 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 23800 грн., на підставі ст.17 цього Закону.

13.08.2020 о 16:45 на підставі наказу від 28.07.2020 № 625 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 в магазині-кафетерії, за адресою: АДРЕСА_2 ,

Перед початком фактичної перевірки перевіряючими проведено контрольно-розрахункову операцію: придбано пляшку алкогольного пива (алк. 2,8 % об) "Калуське" Ехроrtоvе до Львова" ємністю 0,5 л. за 26 грн. за пляшку.

На платіжну картку ФОП ОСОБА_1 через банківський термінал перераховано 26 грн., що підтверджується чеком № 132285232 банківського терміналу.

Алкогольний напій працівникам відповідача надала продавець ОСОБА_4 , яка перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , відповідно до таб. 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам Додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435

Після проведення розрахункової операції особі, що здійснювала розрахункові операції ОСОБА_4 пред`явлено службові посвідчення, направлення на фактичну перевірку від 13.08.2020 № 0940 та № 0941 та запропоновано отримати копію наказу від 27.08.2020 № 625 та перелік до наказу, але остання відмовилася розписатися в направленнях та отримати копію наказу на перевірку. Відмова зафіксована актом від 13.08.2020 № 0163/21/22.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 13.08.2020 № 0284/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .

12.10.2020 року за висновками акту фактичної перевірки відповідно п.1 ст.3 Закону №265/ВР-95, прийняте податкове повідомлення-рішення № 004150706 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13 грн. на підставі п.1 ст. 17 цього Закону.

12.10.2020 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 004160706 з посиланням на ст.15, ст. 15-3 Закону №481/95- ВР про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 23800 грн. на підставі ст.17 цього Закону.

Застосувавши відповідні норми права, суд надає таку правову оцінку спірним правовідносинам.

Відповідно пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з приписами п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст. 80 ПК України).

Підпункт 80.2.5. пункту 80.2 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами- лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18 зроблено висновок про те, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

З доданого до матеріалів позову наказу від 28.07.2020 року № 625 "Про проведення фактичних перевірок" вбачається, що перевірку платників податків згідно переліку призначено на підставі ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.1, 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. В наказі відсутнє посилання на фактичну підставу для проведення перевірки, відповідачем не зазначено яка саме інформація стала підставою для її призначення. Вказано лише загальний перелік норм, який передбачає право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки, що породжує неоднозначне трактування спірного наказу, не дає можливості встановити конкретну підставу для призначення перевірки та, як наслідок, впливає на можливість реалізації позивачем права на оскарження наказу в разі незгоди з його правомірністю.

В подальшому, перелік суб`єктів, які перевіряються, що є додатком до наказу, конкретизує правову підставу для проведення перевірки - пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України.

Законодавчою підставою для проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Натомість, ГУ ДПС ані в наказі на проведення перевірки, ані в переліку до нього не вказано яка саме інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального стала підставою для проведення перевірки, що на думку позивачки, свідчить про те, що така інформація була взагалі відсутня в відповідача станом на дату призначення перевірки.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства.

В наказі та додатку до нього відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивачки вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Отже, ГУ ДПС не вказало про наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8^2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивачки.

Аналогічного висновку щодо наслідків відсутності доказів існування підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8,2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки дотримується Верховний Суд, про що ним зазначено, зокрема, у постановах від 18.12.2018 року у справі № 820/4895/18, від 08.09.2020 року в справі № 640/21536/19.

Про обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватись формальних процедур зазначає й Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Окрім наведеного, позивачка до призначення перевірки не була об`єктом контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки не мала з відповідачем жодних правовідносин у цій сфері (не мала ліцензій та не претендувала на них, не перебувала на обліку як суб`єкт господарської діяльності, що реалізує, зберігає, виробляє акцизний товар). А тому, повноваження відповідача з реалізація функцій здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального до перевірки на позивачку не поширювались, що виключає можливість призначення перевірки навіть з використанням, як вважає відповідач.

Окрім цього, дослідженими судом доказами встановлено, що в приміщенні магазину-кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 господарську діяльність здійснюють дві фізичні особи - підприємця. Реалізація алкогольних напоїв здійснюється виключно ФОП ОСОБА_2 . З цією метою, ним отримано відповідну ліцензію. Позивачка не отримувала для продажу алкогольних напої ліцензію. Однією з працевлаштованих осіб ФОП ОСОБА_2 була вказана в акті перевірки ОСОБА_3 . Квитанція про оплату товару на суму 44,00 грн., яка проведена через термінал позивача не є доказом проведення розрахункової операції, яким може бути виключно касовий чек. Таким чином, достатніх доказів вважати, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв до суду не надано,

Також, судом встановлено, що в приміщенні магазину-кафетерію за адресою: АДРЕСА_2 господарську діяльність здійснюють дві фізичні особи-підприємця. Реалізація алкогольних напоїв здійснюється виключно ФОП ОСОБА_2 . З цією метою, ним отримано відповідну ліцензію. Позивачка не отримувала для продажу алкогольних напої ліцензію. Однією з працевлаштованих осіб ФОП ОСОБА_2 була вказана в акті перевірки ОСОБА_4 . Квитанція про оплату товару на суму 26,00 грн., яка проведена через термінал позивача не є доказом проведення розрахункової операції, яким може бути виключно касовий чек. Таким чином, достатніх доказів вважати, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв до суду не надано.

Стосовно заяви відповідача про пропущення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 вказав, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально - правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З огляду на викладене Верховний Суд у вказаній постанові сформував такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.

Водночас, Судова Палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення - рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, з наведеного убачається, що безпосередній висновок, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.

Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і повий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 етапі 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань.

Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування тривалості строку звернення у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, яке відображено у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 28.09.2021 у справі №160/11673/20. Крім того, зі змісту вказаної ухвали убачається, що з метою забезпечення єдиної правозастосовної практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, колегія суддів у справі №160/11673/20 вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а.

На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 160/11673/20 (провадження №К/9901/30170/21) на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до ухвали Верховного суду від 20.10.2021 у справі №160/11673/20 вказана справа призначена до касаційного розгляду судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження з 26 жовтня 2021 року.

Також, врахуванню підлягають правові підходи Верховного Суду щодо подібності правових відносин. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 та від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, зазначено, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

З наведеного убачається, що у справі №500/2486/19, в якій Верховним Судом сформульовано правову позицію щодо застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та на підставі якої відповідач просить залишити даний позов без розгляду, має місце адміністративне оскарження такого рішення податкового органу. Натомість, у цій справі, як і у справі № 160/11673/20, в якій Верховний Суд з метою забезпечення єдиної правозастосовної практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, дійшов до висновку про необхідність передачі її на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу не використовувалась.

З наведеного, слід дійти висновку про те, що правовідносини даної справи не є подібними до правовідносин у справі №500/2486/19, висновки якої покладені відповідачем в основу заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з вимогами про оскарження податкових повідомлень рішень від 12.10.2020 року № 004150706, № 004170706, № 004180706, № 004160706 не пропущено.

Щодо твердження відповідача про те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у справі №826/17123/18 (Постанова від 21.02.2020 року), вказав, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюючі” протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, посилання відповідача на те, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є безпідставним та спростовується наведеними вище аргументами.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004150706.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004170706.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004180706.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.10.2020 року № 004160706.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73022) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 лютого 2022 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 111030700