Рішення № 103256090, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. № 520/25531/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" (вул. Лозівська, буд. 5,м. Харків,61017) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т Престиж", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів N UA807000/2021/001641/2 від 01.10.2021 року

2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби N UA807170/2021/01726 від 01.10.2021 року.

3. Судові витрати розподілити згідно КАС України.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів N UA807000/2021/001641/2 від 01.10.2021 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби N UA807170/2021/01726 від 01.10.2021 року є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 28.12.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів N UA807000/2021/001641/2 від 01.10.2021 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби N UA807170/2021/01726 від 01.10.2021 року є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ТОВ «Т ПРЕСТИЖ» зареєстроване у встановленому законодавством порядку та здійснює господарську діяльність із виробництва кондитерських виробів по вул. Лозівській, 5 в м.Харкові.

Навесні 2021 року підприємство мало необхідність у придбанні арахісу для використання в виробництві та вело з цього приводу певні переговори.

Так, 23.04.2021 року було отримано пропозицію щодо купівлі арахісу калібр 50/60, сирого, небланшерованого, цілими горіхами у пропіленових мішках по 25 кг у кожному, врожаю 2021 року, країна походження Бразилія, сфера застосування - харчова промисловість, умови постаки CFR Одеса, за ціною 1370 доларів США за одну тону.

Продавцем виступала бразильська компанія Brumau Comercio de Oleos Vegetais Ltda.

Як встановлено судом в подальшому між ТОВ "Т ПРЕСТИЖ" та Brumau Comercio de Oleos Vegetais Ltda 23 квітня 2021 року укладено контракт № ЇМ 23/04-2021, згідно н. 1.1. якого продавець (Brumau Comercio de Oleos Vegetais Ltda) зобов`язується виробляти, постачати та передавати у власність покупцеві (ТОВ "Т ПРЕСТИЖ"), а покупець - приймати та оплачувати арахіс для харчової промисловості (надалі - товар), загальна назва та вартість якого зазначено у специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно специфікації № AG 044/21 від 23.04.2021 року, передбачено поставку ядер арахісу, калібр 50/60, сирого, небланшерованого, цілими горіхами у пропіленових мішках по 25 кг у кожному, врожаю 2021 року, країна походження Бразилія, сфера застосування -харчова промисловість, умови поставки CFR Одеса, у кількості 25 тонн за ціною 1370 доларів США за одну тону, загальна вартість - 34250,00 доларів США, порт завантаження Сантос, Бразилія.

Строк поставки - липень 2021 року.

Позивачем в повному обсязі здійснено оплату вартості товару таким чином - 25.06.2021 року у розмірі 8562,50 доларів США та 09.08.2021 року у розмірі 25687,50 доларів США.

Позивачем подано до Харківської митниці Держмитслужби митну декларацію N UA807170/2021/063890 від 30.09.2021, де визначена митна вартість товару за першим методом, а саме за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються відповідно до умов п. 1.1., 4.1., 4.2. контракту та специфікації № AG 044/21 від 23.04.2021 року, а саме: бразильський арахіс цілий сирий, 50/60, врожай 2021 року, 25000 кг 34250,00 доларів США.

Для підтвердження митної вартості товару митному органу були подані:

- контракт № ЇМ 23/04-2021 від 23.04.2021;

- специфікація № AG 044/21 від 23.04.2021 року;

- інвойси 136/21 від 03.08.2021 року

- коносамент № HLCUEUR2106DDGL7 від 03.08.2021 року;

- платіжне доручення про оплату товару N 210625/COR/04917 від 25.06.2021 року;

- платіжне доручення про оплату товару N 210809/COR/55216 від 09.08.2021 року;

- сертифікат якості № 0006/21 від 06.07.2021 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна;

- фітосанітарний сертифікат від 09.08.2021 року;

- міжнародний санітарний сертифікат від 06.07.2021 року;

- сертифікат про походження товару від 06.08.2021 року;

- декларацію про походження товару № 136/21 від 03.08.2021 року;

- прайс-лист виробника від 23.04.2021 року;

- інші документи.

Судом встановлено, що від відповідача надійшов запит від 30.09.2021 року про надання додаткових документів для визначення митної вартості, а саме виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеритиски товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями тощо.

Разом з цим, надійшов запит відповідача від 01.10.2021 року, де зазначається про те, що митна вартість товару оформленого в максимально наближений час до часу експорту оцінюємого товару складає 1,62 долари США/кг.

Як було встановлено судом позивачем з метою доведення обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару, було замовлене дослідження за результатами якого ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» надало висновок від 30.09.2021 року № 1904, де зазначається про таке: «виходячи із аналізу даних спеціалізованих торговельних майданчиків, а також цінової інформації фірм постачальників та виробників відповідної продукції, можна вважати,що рівень ціни на ядра арахісу, калібр 50/60, сирий, не бланшований, цілі горіхи, врожай 2021 року, в поліетиленових мішках по 25 кг нетто, країна походження Бразилія, а саме 1370,00 доларів США/т, на умовах поставки CFR -Одеса. Україна, що імпортується згідно зі специфікацією № AG 044/21 від 23.04.2021 року до контракту № ІМ 23/04-2021 від 23.04.2021 року відповідає поточній кон`юнктурі ринку».

01.10.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів N UA807000/2021/001641/2 за другорядним методом (6 МВМВ резервний) та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N 807170/2021/01726.

Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи збільшення митної вартості відповідач посилається розрахунок вартості товару по митній декларації № UA100190/2021/693100 від 25.08.2021 року того ж виробника товару.

Суд зазначає, що засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд звертає увагу, що наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як було встановлено судом відповідно до умов п.п. 1.1., 4.1., 4.2. контракту та специфікації № AG 044/21 від 23.04.2021 року вартість бразильського арахісу, цілий сирий, 50/60, врожаю 2021 року становить 1370,00 доларів США/т. на умовах CFR Одеса згідно ШКОТЕРМС 2010.

Також у митній декларації позивачем зазначена митна вартість з розрахунку 1370,00 доларів США за одну метричну тонну. В інвойсі (рахунку на оплату товару) митна вартість зазначена з розрахунку 1,37 доларів США/кг. Оплата за товар також здійснена з того ж розрахунку.

Слід зазначити, що вказана вартість товару визначена сторонами контракту на умовах поставки товару CFR Одеса, що визначено в контракті та додатку.

Разом з тим, CFR англ. Cost and Freight (... named port of destination), вартість і фрахт (... назва порту призначення) — стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

За умовами поставки CFR витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак в дійсності вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається продавцем в загальну ціну товару.

Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості та картки відмови можна дійти висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Відповідачем не доведено та не надано доказів, у чому подані на підтвердження митної вартості ядра арахісу містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості пальмової олії, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім цього суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що

у контракті не вказано, що входить до ціни товару;

у комерційній пропозиції вказані ціна на умовах CFR без зазначення географічного пункту пропуску товару;

не надано договір не перевезення товару;

не надана інформація щодо угод на ідентичні та подібні товари; - не надана інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, що продаються на митній території України у незмінному стані;

відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку із продажем товарів на митній території України;

відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;

відсутні дані щодо прибутку, що одержує експортер.

Як було встановлено судом позивачем надано інформацію щодо умов поставки визначених сторонами контракту, а саме CFR, що передбачає обов`язок продавця своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а також митне оформлення товару для експорту.

Комерційна пропозиція всупереч твердженням відповідача містить географічний пункт пропуску товару - Одеса, Україна.

Договір на перевезення товару не міг бути наданий позивачем, оскільки перевезення здійснювалось на умовах CFR силами та за рахунок продавця.

Інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, що продаються на митній території України у незмінному стані у позивача відсутня.

Поряд з цим у позивача відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку із продажем товарів на митній території України та зазначене не унеможливлює визначення митної вартості товару за першим методом.

Також позивача відсутні дані щодо прибутку, що одержує експортер. При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі N 815/6242/17 з подібними правовідносинами.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

Поряд з цим, відповідачем не обґрунтовано те, яким чином ненадані позивачем додатково витребувані документи, могли б вплинути на визначену митну вартість товару.

Крім цього суд зазначає, що за тим саме контрактом позивачем було імпортовано аналогічний товар у тій саме кількості згідно митної декларації UA 807170/2021/055154, де митним органом не надано ніяких зауважень щодо митної вартості товару у 1,37 доллар США/кг.

Як слідує зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 p. N 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмителужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при ц визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і судовою практикою.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі N 821/1617/17.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації № UA100190/2021/693100 від 25.08.2021 року, яка стана джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Аналогічна правова позиція Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі N 815/1670/17.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі N 809/278/17.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

.... Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли*має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відмовляючи у визначенні митної вартості товару за ціною договору, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Аналогічна правові позиці викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 в справі N509/4156/15-а.

Відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Слід взяти до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.10.2018 в справі N 826/25605/15: «...ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

При цьому, п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України), заява N 29979/04, Судом проаналізовано поняття "належне урядування", а саме.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), n. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, не вказано конкретні документи, визначені частиною 2 статті 53 МК України та подані до митного оформлення, в яких були б наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Так, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Відповідачем не доведено, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У постанові від 20.08.2019 року по справі N 826/12825/15 Верховний Суд зазначив, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть грунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Поряд з тим, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів N UA807000/2021/001641/2 від 01.10.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N 807170/2021/01726 від 01.10.2021 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" (вул. Лозівська, буд. 5,м. Харків,61017) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/001641/2 від 01.10.2021 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Держмитслужби № UA807170/2021/01726 від 01.10.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" сплачений судовий збір у розмірі 16135 (шістнадцять тисяч сто тридцять п`ять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.