Ухвала суду № 103254868, 18.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/738/22

УХВАЛА

18 січня 2022 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ) до державного реєстратора Глущенко Андрія Олександровича філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Одеська область (вул. Тираспольська, буд. 5, оф. 3, м. Одеса, 67045, ЄДРПОУ 40970918) про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 13 січня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 до державного реєстратора Глущенко Андрія Олександровича філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Одеська область про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідачем було здійснено записи про право власності на ім`я ОСОБА_7 , на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №2-3593/06 від 22.06.2006. Однак, згідно відповіді на адвокатський запит Київського районного суду м. Одеси, у провадженні суду від номером №2-3593/06 значиться цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , про розірвання шлюбу та що рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №2-3593/06 від 22.06.2006 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , про визнання договору дійсним та визнання права власності не вносилось. Зазначає, що підставою для реєстрації державним реєстратором права власності стало рішення суду без відповідної перевірки його прийняття судом у дійсності, такі дії здійсненні державним реєстратором, цілком підпадають під кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації нерухомості. Таким чином, обґрунтовуючи підстави звернення до суду, вказав, що зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо існування законних підстав у державного реєстратора для прийняття рішення про внесення змін до запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації нерухомого майна.

Вважаючи дії відповідача щодо зареєстрованого права власності протиправними, позивачі звернулися до суду з позовною заявою.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши позовну заяву, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну «адміністративна справа», а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту позовної заяви, позивачі звертаються до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зареєстрованого права власності, а рішення незаконним та скасувати його; зобов`язати державного реєстратора вчинити дії щодо скасування реєстрації права власності на вказаний об`єкт шляхом виключення запису про реєстрацію зазначеного об`єкту з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З вказаного спору вбачається, що правові наслідки при вирішенні позовних вимог позовної заяви безпосередньо будуть мати вплив на зміст і стан речових прав позивачів чи інших осіб (третіх осіб).

Таким чином, позивачі фактично оскаржують не стільки дії та рішення державного реєстратора, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, як заявляють вимоги щодо поновлення майнових прав на нерухоме майно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Тобто, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскільки, як зазначено позивачами у позовній заяві, прийняте відповідачем оскаржуване рішення ухвалене за заявою іншої особи, а не позивачів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 травня 2020 року по справі №826/11738/18.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що спір між учасниками у цій справі пов`язаний із захистом цивільних прав, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим, а враховуючи суб`єктний склад учасників справи має вирішуватися за правилами цивільно-процесуального судочинства.

Згідно ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільно-процесуального судочинства, отже ця категорія справ не відноситься до адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст.170, 256, 294 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_6 до державного реєстратора Глущенко Андрія Олександровича філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Одеська область про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачам, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачам, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з позовної заявою та усіма додатками до неї матеріалами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивачі:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_11 , в особі законного представника ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 )

Відповідач: Державний реєстратор Глущенко Андрій Олександрович філія комунального підприємства «Комунально-реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради Одеська область (вул. Тираспольська, буд. 5, оф. 3, м. Одеса, 67045, ЄДРПОУ 40970918).

Суддя О.В. Скупінська