Ухвала суду № 103254798, 17.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/629/22

УХВАЛА

17 січня 2022 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до першої слов`янської державної нотаріальної контори (в.о. Першої макіївської державної нотаріальної контори) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Центральна, буд. 31, м. Слов`янськ, Донецька область, 84100, ЄДРПОУ 02888449) про визнання протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 12 січня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до першої слов`янської державної нотаріальної контори (в.о. Першої макіївської державної нотаріальної контори) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що при зверненні до приватної нотаріальної контори з метою посвідчення договору купівлі-продажу квартири, він дізнався про накладення на нього обтяження – арешту нерухомого майна. Згідно витягу з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяження було накладено Першою макіївською державною нотаріальною конторою. При цьому, позивач зазначає, що в реєстрі неможливо ідентифікувати особу « ОСОБА_1 », на якого накладено обтяження, оскільки не зазначена його дата народження, адреса проживання та ідентифікаційний номер, що в свою чергу унеможливлює здійснення позивачем будь-якої нотаріальної дії з власним нерухомим майном. Одночасно, зазначає що він не був учасником будь-яких виконавчих проваджень, у зв`язку з чим не зрозумів ймовірні підстави накладення на нього обтяження. У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача, однак, отримав відповідь згідно якої вбачається, що усі документи Першої та П`ятої макіївських державних нотаріальних контор знаходяться на території не підконтрольній Україні.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши позовну заяву, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну «адміністративна справа», а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту позовної заяви позивач звертається до суду із позовними вимогами щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача протиправною та зобов`язати внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про зняття арешту.

З вказаного спору вбачається, що внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна шляхом вилучення запису за реєстраційним № 2835284 чи скасування такого запису безпосередньо буде мати вплив на зміст і стан речового права позивача чи інших осіб (третіх осіб) на користь яких таке обмеження існувало.

Таким чином, позивач фактично оскаржує не стільки дії та рішення державного нотаріуса, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, як заявляє вимоги щодо поновлення майнових права на нерухоме майно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Ретельний аналіз позиції позивача, а саме предмету позову та підстав для його задоволення свідчить про те, що даний спір має приватно - правовий характер, адже головним в ньому є, порушення приватного права позивача на володіння належним їй нерухомим майном.

Варто зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Досліджуючи питання щодо скасування арешту на нерухоме майно, накладеного нотаріусом, суд враховує висновки, що виклала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 року (справа №813/1362/16, провадження №11-813апп18), від 27.02.2019 року (справа №826/14180/17, провадження № 11-1280апп18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Таким чином, характер спірних правовідносин та зміст встановлених судом обставин справи свідчать про те, що необхідність звернення позивача до суду з цим позовом обумовлена необхідністю захисту його саме майнових прав, що виключає розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. В даному випадку, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, а також суб`єктний склад сторін спору, вказаний спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільно-процесуального судочинства, отже ця категорія справ не відноситься до адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст.170, 256, 294 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до першої слов`янської державної нотаріальної контори (в.о. Першої макіївської державної нотаріальної контори) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу , що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з позовної заявою та усіма додатками до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, 65007, ЄДРПОУ 37947454).

Суддя О.В. Скупінська