Рішення № 103254463, 14.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. № 400/9371/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачів:1: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, 2: Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601,

третя особа:Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601,

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач 1, ГУНП) та Національної поліції України (далі - відповідач 2, НПУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку в кількості 159 діб та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 84 діб; зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 159 діб у розмірі 102289,47 грн; зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в кількості 84 діб у розмірі 54039,72 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при звільненні відповідачем 1 не було проведено повний розрахунок та безпідставно не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. За розрахунками позивача загальна кількість діб щорічної оплачуваної відпустки, які позивач не використав за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, складає 159 діб (100 діб основної та 59 діб додаткової відпустки). Грошову компенсацію за вказані відпустки позивач розрахував у сумі 102289,47 грн. Крім того, як учасник бойових дій позивач не використав 84 доби додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошова компенсація за які складає 54039,72 грн.

23.11.2021 р. відповідач 2 подав відзив на позов (а. с. 55-63), де відзначив, що позивач проходив службу в ГУНП, а тому останнє є самостійним суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у спорі. Норми Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580) та Порядку № 260 не передбачають виплати компенсації невикористаної частини додаткової відпустки поліцейському за минулі роки та додаткових видів відпусток.

09.12.2021 р. відповідач 1 подав відзив на позов (а. с. 75-83), в якому посилається на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду. По суті спору відповідач 1 зазначив, що грошова компенсація за невикористані основні та додаткові оплачувані відпустки за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки позивачу не надавалася, з рапортом щодо компенсації невикористаних відпусток позивач не звертався. Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки не надавалася, з рапортом щодо компенсації невикористаних відпусток позивач не звертався. Право на компенсацію поліцейський має лише за щорічні відпустки, до того ж, за невикористані в році звільнення. Відпустка учасникам бойових дій не підлягає грошовій компенсації, якщо її не було використано.

Ухвалою від 14.12.2021 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.

16.12.2021 р. позивач подав відповідь на відзив, в якій відзначив, що право на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки не обмежується жодним строком. У випадку звільнення поліцейських виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки.

05.01.2022 р. третя особа подала письмові пояснення, в яких підтримала позиції відповідачів про відсутність підстав для задоволення позову.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач має статус учасника бойових дій з 25.06.2015 р. (а. с. 28).

07.11.2015 р. позивача прийнято на службу до Національної поліції України. У період з 07.11.2015 р. по 01.12.2019 р. та з 05.01.2021 р. по 31.03.2021 р. проходив службу в ГУНП, а в період з 01.12.2019 р. по 05.01.2021 р. - у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України (а. с. 13).

Наказом начальника ГУНП від 29.03.2021 р. № 183 о/с позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 з 31.03.2021 р. (а. с. 21).

У витягу з наказу зазначено про виплату компенсації за невикористані 7 діб щорічної чергової відпустки.

На запит позивача листом від 25.08.2021 р. ГУ НП надано інформацію щодо використання позивачем відпусток за 2015-2020 роки:

- за 2015 рік не використано 3 доби основної та 1 добу додаткової відпусток;

- за 2016 рік використано в повному обсязі;

- за 2017 рік не використано 10 діб основної та 14 діб додаткової відпусток;

- за 2018 рік не використано 30 діб основної та 15 діб додаткової відпусток;

- за період з січня по грудень 2019 року не використано 27 діб основної та 14 діб додаткової відпусток (а. с. 11-12).

Відповідно до листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.09.2021 р. за період проходження служби в Департаменті з 01.12.2019 р. по 05.01.2021 р. щорічні чергові основні та додаткові оплачувані відпустки за 2019, 2020, 2021 роки позивачу не надавались (а. с. 8). Отже, за 2020 рік не використано 30 діб основної та 15 діб додаткової відпусток.

Таким чином, позивач правильно розрахував кількість діб невикористаної щорічної оплачуваної відпустки - 159, з яких 100 діб основної та 59 діб додаткової.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260, передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" (далі - Закон № 504 установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону № 504 установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закон № 580 визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 92 Закону № 580 поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Згідно з абз. 7, 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону № 580.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580 і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 р. у справі № 160/10875/19.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку в кількості 159 діб є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд наголошує, що виключною компетенцією роботодавця є нарахування та виплата даної грошової компенсації. Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку в розмірі 102289,47 грн не належать задоволенню.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 159 діб.

Щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд враховує, що ст. 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Оскільки дана адміністративна справа в частині невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є типовою до зразкової справи № 620/4218/18, суд розглядає її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 16.05.2019 р. за результатами розгляду зразкової справи.

Статтею 16-2 Закону № 504 передбачено надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Визначення учасника бойових дій надає ст. 5 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551), яким є особа, яка брала участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Право на одержання учасниками бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік передбачено п. 12 ст. 12 Закону № 3551.

Службовий час і час відпочинку військовослужбовців регулюється ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (п. 14).

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин (п. 17).

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (п. 18).

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (п. 19).

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (п. 21).

Визначення особливого періоду містить ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Принципом який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні з іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17.03.2014 р. № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551, припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 101 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011. Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону № 2011 у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону № 3551 не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551, за 2015-2017 роки.

Верховний Суд дійшов висновку, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано в один із таких способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Відсутність рапорту позивача про надання йому соціальної відпустки не впливає на обов`язок відповідача провести при звільненні всі необхідні розрахунки, у тому числі, виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Оскільки позивач у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках не використовував додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що не заперечили і відповідачі, кількість невикористаних днів становить 84 (14 днів за рік*6 років).

Позовні вимоги в цій частині належить задовольнити, однак розрахунок суми грошової компенсації є компетенцією роботодавця, а тому в частині позовних вимог про зобов`язання виплатити 54039,72 грн слід відмовити.

Стосовно строків звернення до суду із даними вимогами суд окремо зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом п. 3 розділу XXXI Порядку № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Тому стягнення сум компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку, а також додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежене позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Таким чином, позовні вимоги належать частковому задоволенню.

Крім того, позивач заявив, що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 23000,00 грн. Докази розміру таких витрат позивач станом на дату розгляду справи не надав, однак має право їх надати після прийняття судового рішення в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735), Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 40108578), за участю третьої особи Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 43305056), про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку в кількості 159 діб та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 84 доби; зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 159 діб у розмірі 102289,47 грн; зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в кількості 84 доби у розмірі 54039,72 грн - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку в кількості 159 діб та щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 84 доби.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в кількості 159 діб та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в кількості 84 доби.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 14.02.2022 р.

Суддя Н.В. Лісовська