Рішення № 103253963, 14.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8141/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 13 грудня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з вимогами про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення призначення і переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на пільгових умовах та здійснення її перерахунку ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту «а» статті 12, статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей»;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії від 09 листопада 2021 року та заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 09 листопада 2021 року, здійснивши призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах і переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років на пільгових умовах та її перерахунок з 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту «а» статті 12, статті 17-1, статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та здійснити її виплату з 16 квітня 2021 року з урахуванням різниці раніше виплаченої суми пенсії;

стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що представник позивача 10 листопада 2021 звернувся до відповідача із заявою про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі – постанова № 393), а також із заявою про призначення/перерахунок пенсії у відповідності до форми 3 від 09 листопада 2021 року.

Листом відповідача від 18 листопада 2021 року № 4596-4931/П-02/8-1200/21 повідомлено, що за результатами розгляду документів, наявних у пенсійній справі позивача, встановлено, що відповідно до витягу з наказу від 07 квітня 2021 року № 178 о/с на день звільнення з Національної поліції України 15 квітня 2021 року календарна вислуга років 17 років 01 місяць 15 днів, що є не достатнім для обчислення пенсії відповідно до пункту «а» статі 12 Закону № 2262-ХІІ.

Виходячи з норм Закону № 2262-ХІІ, представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 07 липня 2015 року по 30 квітня 2018 року, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, протиправною і такою, що порушує конституційні права позивача.

Ухвалою від 16 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 41-42).

Від ГУПФУ в Луганській області 21 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 45-48).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 3-1 ГУНП в Луганській області 21 травня 2021 року надіслало на адресу ГУПФУ в Луганській області документи для призначення пенсії за вислугу позивача. Відповідно до подання про призначення пенсії від 07 квітня 2021 року та витягу з наказу про звільнення від 15 квітня 2021 року № 178 о/с вислуга позивача в календарному обчислені складає 17 років 01 місяць 15 днів. Враховуючи наведене, пенсію позивачу призначено відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Позивач 09 листопада 2021 року звертався до ГУПФУ в Луганській області із заявою щодо можливості призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Вказану заяву зареєстровано відповідачем та розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», листом від 18 листопада 2021 року відмовлено у переведенні позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Також у листі від 18 листопада 2021 року ГУПФУ в Луганській області звернуло увагу на порядок подання заяви на переведення на інший вид пенсії та подання заяви за формою, яка затверджена Додатком № 1 до Порядку № 3-1.

Стосовно права позивача на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ відповідач зазначив, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Загальна тривалість вислуги у пільговому обрахуванні використовується при розрахунку розміру пенсії, а не для визначення права особи на той чи інший вид пенсії. Законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Також відповідач зазначив, що аналіз норм цього Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 17 років 01 місяць 15 днів при необхідних 25 років і більше календарних років.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Національній поліції України, з 15 квітня 2021 року звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 17 років 01 місяць 15 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 14 років 01 місяць 20 днів, що підтверджено копіями трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 07 квітня 2021 року № 178 о/с (арк. спр. 18-19, 21).

ГУНП в Луганській області на адресу ГУПФУ в Луганській області направлено подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року, до якого серед іншого додано такі документи для призначення пенсії: заяву про призначення пенсії від 30 червня 2021 року, грошовий атестат від 24 червня 2021 року, довідку про додаткові види грошового забезпечення від 24 червня 2021 року, витяг з наказу від 07 квітня 2021 року № 178 о/с, свідоцтво про хворобу від 18 березня 2021 року, копію довідки МСЕК від 22 червня 2021 року, заяву на утриманця від 30 червня 2021 року, копію свідоцтва про шлюб, копії свідоцтв про народження, копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку з навчального закладу від 25 червня 2021 року, довідку ПФУ від 29 червня 2021 року, довідку УПСЗН від 30 червня 2021 року, довідку про склад сім`ї від 24 червня 2021 року, заяву на індексацію від 30 червня 2021 року, заяву на надбавку УБД від 30 червня 2021 року, копію посвідчення УБД від 30 червня 2021 року, довідку АТО від 27 лютого 2021 року, заяву на надбавку інваліда війни від 30 червня 2021 року, копію посвідчення інваліда війни від 30 червня 2021 року (арк. спр. 52 зворот - 53).

За заявою та поданням ГУНП в Луганській області від 02 липня 2021 року згідно з протоколом ГУПФУ в Луганській області позивачу з 16 квітня 2021 року призначено пенсію по інвалідності за Законом № 2262-ХІІ, в розмірі 60 % грошового забезпечення (арк. спр. 52).

Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 28 жовтня 2021 року № 4207/111/19-2021 про обрахунок пільгової вислуги років вислуга років у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) ОСОБА_1 складає 14 років 01 місяць 20 днів: протягом проходження ним служби у підрозділах патрульної служби міліції у період з 03 грудня 2005 року по 22 вересня 2007 року – 00 років 07 місяців 06 днів; час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь в Антитерористичній операції, з 07 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року – 07 років 07 місяців 06 днів; час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 01 травня 2019 року по 15 квітня 2021 року – 05 років 10 місяців 28 днів (арк. спр. 25-26).

ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 09 листопада 2021 року в довільній формі про переведення його на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, яку зареєстровано відповідачем 10 листопада 2021 року за вх. № 4931/П-1200-21, та разом з якою надав заяву про призначення/перерахунок за формою, визначеною Порядком № 3-1 (арк. спр. 29-31, 57-60).

Листом від 18 листопада 2021 року № 4596-4931/П-02/8-1200/21 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивачу про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ через недостатність календарної вислуги років позивача (арк. спр. 32, 56).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною другою статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців першого, дванадцятого пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (абзац тринадцятий пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до абзаців першого та другого пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.

Пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства (стаття 18 Закону № 2262-ХІІ).

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову № 393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі – Порядок № 393).

На підставі системного аналізу зазначених положень Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що при обчисленні вислуги років, необхідної для призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, необхідно керуватися Порядком № 393.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

За приписами підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

За наказом ГУНП в Луганській області від 07 квітня 2021 року № 178 о/с вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні: 17 років 01 місяць 15 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 14 років 01 місяць 20 днів.

Згідно з довідками ГУНП в Луганській області від 28 жовтня 2021 року № 4207/111/19-2021, від 26 жовтня 2021 року № А-881, від 26 жовтня 2021 року № А-882 вислуга років у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) ОСОБА_1 складає 14 років 01 місяць 20 днів:

протягом проходження ним служби у підрозділах патрульної служби міліції у період з 03 грудня 2005 року по 22 вересня 2007 року – 00 років 07 місяців 06 днів;

час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь в Антитерористичній операції, з 07 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року – 07 років 07 місяців 06 днів;

час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 01 травня 2019 року по 15 квітня 2021 року – 05 років 10 місяців 28 днів.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Крім того, відповідач, приймаючи подання про призначення пенсії та розрахунок вислуги років, погодився із даними щодо вислуги років позивача (як календарної, так і пільгової).

За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 квітня 2021 року зробив такі правові висновки:

1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема, пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 та підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1497, які діяли до 27 липня 2011 року), передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 393.

Отже, позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку та переведення з пенсії по інвалідності відповідно до статті 18 Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга на день звільнення у пільговому обчисленні становить 31 рік 03 місяці 05 днів (17 років 01 місяць 15 днів – календарна вислуга, 14 років 01 місяць 20 днів – пільгова вислуга без урахування календарної вислуги).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі – Порядок № 3-1).

Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Абзацом першим пункту 4 Порядку № 3-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абзац перший пункту 6 Порядку № 3-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Пунктом 14 Порядку № 3-1 визначено:

Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою;

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів;

Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3);

Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).

З вищевикладених положень Порядку № 3-1 слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення особи з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява, яка може бути подана як особисто, так і переслана поштою.

Також аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви протягом 10 днів з дня її одержання прийняти рішення про переведення особи на інший вид пенсії або про відмову в переведенні на інший вид пенсії. При цьому, рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії має містити зазначення причин відмови та порядок його оскарження.

Однак відповідачем всупереч положень Порядку № 3-1 відповідне рішення за заявою позивача не прийнято.

Відповідач стверджує, що позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про переведення на інший вид пенсії 10 листопада 2021 року із заявою не встановленого зразка, що є порушенням Порядку № 3-1. Однак, такі твердження не відповідають фактичних обставинам справи, оскільки разом із заявою довільної форми позивачем надано заяву, оформлену згідно з Порядком № 3-1.

З урахуванням встановлених обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо неприйняття рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ за заявою позивача від 09 листопада 2021 року;

зобов`язати ГУПФУ в Луганській області прийняти рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з 10 листопада 2021 року (дня звернення позивача із відповідною заявою).

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з 16 квітня 2021 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачу вже призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а порушене право полягає в неприйнятті відповідачем рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Тому у межах спірних правовідносин ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, а не призначити пенсію за вислугу років.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Щодо дати, з якої відповідачем має бути здійснений такий перерахунок, суд зазначає, що оскільки в даному випадку діє заявочний принцип, тобто дата, з якої здійснюється переведення на інший вид пенсії та перерахунок, залежить не від дати, коли виникло таке право, а від дати, коли особа звернулася до Пенсійного фонду України за таким перерахунком. З заявою про переведення на інший пункт пенсії за вислугу років позивач звернувся саме 10 листопада 2021 року. До того ж позивач відповідно до пункту 12 Порядку № 3-1 був ознайомлений з поданням ГУНП в Луганській області про призначення йому пенсії за пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, не оскаржив його, тим самим з поданням про призначення йому пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ погодився.

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що строки перерахунку призначених пенсій визначаються статтею 51 Закону № 2262-ХІІ.

Так, частинами першою та другою статті 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Строки виплати пенсії визначено частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

За приписами частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Однак відповідач стверджуючи про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом поняття «строк звернення до суду» підміняє «строком перерахунку пенсії».

Що стосується дотримання позивачем строку звернення до суду, то позивач звернувся до суду із дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня отримання листа ГУПФУ в Луганській області за заявою про перерахунок пенсії.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Що стосується розподілу понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої, восьмої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому не сплачував його при зверненні до суду з цим позовом.

Що стосується відшкодування заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов`язаних із розглядом в суді даної справи. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з позовною заявою представником позивача подано: договір про надання правової допомоги від 19 жовтня 2021 року, додаток № 1 від 19 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 19 жовтня 2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 07 грудня 2021 року, копію квитанції від 07 грудня 2021 року № 41 (арк. спр. 33-36).

Дослідженням пункту 3.1 Договору від 19 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 (Замовник) взяв на себе зобов`язання сплатити Адвокату за правову допомогу винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з додатком № 1 від 19 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 19 жовтня 2021 року за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 Договору, Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі 5000,00 грн за надання правової допомоги, складання адвокатських запитів, заяв до ГУПФУ в Луганській області, позовної заяви, про що додатково складається акт прийому-передачі наданих послуг з зазначенням підстав та прийняття наданих послуг з виданням квитанції про отримання адвокатом грошових коштів від замовника.

Акт приймання-передачі наданих послуг від 07 грудня 2021 року № 41 та квитанція від 07 грудня 2021 року № 41 свідчать, що позивач сплатив Адвокату за надану консультацію, збір доказів та складання позову 5000,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача належними та допустимими доказами підтверджено понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Як вже вище вказано, позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного періоду, з якого відповідачу слід прийняти рішення про переведення позивача на інший вид пенсії. При цьому, суд зауважує, що даний спір виник внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача.

Від ГУПФУ в Луганській області клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило, тому суд не повноважний з власної ініціативи вирішувати питання про співмірність понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Луганській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неприйняття рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за заявою позивача від 09 листопада 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняти рішення за заявою від 09 листопада 2021 року про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 10 листопада 2021 року (дня звернення позивача із відповідною заявою).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова