Рішення № 103251876, 24.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Справа№200/7808/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік,

- зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у сумі 6800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього статусу учасника бойових дій, застосування статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року прийнято позовну до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що виплата разової щорічної допомоги до 5 травня позивачу у 2020 році проведена згідно з чинним на момент здійснення виплати законодавством України. При цьому, зазначає, що Європейський суд з прав людини не вбачає порушень Конвенції у ситуаціях, за яких розмір певної соціальної виплати на певний час зменшується підзаконним нормативно-правовим актом (за умови, що такі акти не будуть визнані неконституційними). Також, зазначає, що до повноважень Департаменту не відноситься нарахування і виплата компенсацій і допомог, зокрема разової грошової допомоги до 5 травня. Такими повноваженнями наділено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2021 року залучено до участі у справі № 200/7808/21 в якості співвідповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Запропоновано Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України.

Згідно корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження від 08 листопада 2021 року разом із позовною заявою отримано представником відповідача 2 - 15.11.2021 року.

Станом на 24 січня 2022 року відзив на позов від відповідача -2 не надходив.

Статтею 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).

Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем-2 відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача-2 про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 10.01.2022 року по 14.01.2022 року, з 17.01.2022 року по 21.01.2022 року на лікарняному, розгляд справи здійснюється у перший робочий день судді.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Добропільським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 03 березня 2017 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданого 28 квітня 2017 року.

2 лютого 2021 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 16.02.2021 року за №Л-0136-07-1.7-174, Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації повідомлено позивача про те, що за інформацією управління, він, в жодних списках переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, наданих військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями, не значиться. Також, у листі зазначено, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

27 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі, передбаченому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 21.05.2021 року за №051-Л-7362-044, Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено позивача про те, що виплата грошової допомоги здійснювалась у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». За інформацією Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахування коштів на виплату грошової допомоги в 2020 році в розмірі 1390,00 грн позивачу, як учаснику бойових дій, здійснювалось на підставі списку, наданого Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України платіжним дорученням на спеціальний рахунок Департаменту.

Спір між сторонами виник у зв`язку з нарахуванням та виплатою відповідачем-2 позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 .

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені статтею 12 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону України № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 12 Закону України № 3551-XII (у відповідній частині) в редакції Закону України № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України № 3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1 390, 00 грн. (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 12 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу в 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України № 3551-XII і Постанова № 112.

Виходячи із визначених у частині 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон України № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону № 367-ХІV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008).

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в рішенні від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021р.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX установлювалось з 01.01.2020 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 1638,00 грн.

Як уже вказувалось, позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1 390,00 грн., водночас належало виплатити 8 190,00 грн., виходячи з п`яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій, тобто фактична сума недоплати складає 6 800,00 грн. (8 190,00-1 390,00=6 800,00).

Таким чином, дії відповідача-2 щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік у розмірі 1 390,00 грн. є протиправними.

При цьому суд зазначає, що у рішенні від 27 листопада 2008 р. у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до вимог статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27 листопада 2008 р. у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (наприклад, постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 р. у справі №21-399во10, від 7 грудня 2012 р. у справі №21-977во10, від 3 грудня 2010 р. у справі №21- 44а10).

Таку правову позицію підтримано Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20 березня 2002 р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004 р. №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 р. №20-рп/2004, від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Так, у рішенні від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).

Як установлено частинами першою, другою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Враховуючи протиправність дій відповідача-2 щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі 1 390,00 грн, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача-2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 139, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік у розмірі 1 390,00 грн.

Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7; код ЄДРПОУ 22886300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік , у розмірі 6800 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 24 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.В. Кочанова