Рішення № 103244109, 31.01.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7848/21

Провадження № 2/201/448/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Головка Є.Ю.

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 04 серпня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень.

В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що 22 березня 2021 року інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції Корнійчуком Є.О. стосовно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №131274, за яким вона, нібито, 13 лютого 2021 року о 17 год. 51 хв., керуючи в м. Дніпро в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська автомобілем «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зіткнення із автомобілем Шкода, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , порушивши вимоги п.12.3. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Під час складання зазначеного протоколу позивачем були надані пояснення, що правил дорожнього руху вона не порушувала та зі змістом зазначеного протоколу не згодна.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року у справі № 205/2848/21, яка постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року була залишена без змін, справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності було закрито через відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У зв`язку з незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності через складання протоколу позивач має право на захист її порушених прав, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями.

Склад цивільного правопорушення, вчиненого проти позивача службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень, включає:протиправне рішення інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Корнійчука Р.О. щодо притягнення позивача (за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП через складання стосовно неї 22 березня 2021 року протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274; протиправну дію інспектора щодо опитування позивача 22 березня 2021 року (після складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274), за яким її протиправно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист) та конвенційного права на заборону катування; матеріальну шкоду, завдану внаслідок вищезазначених протиправних діянь інспектора вчинених ним 22 березня 2021 року через протиправне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП; моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок вищезазначених протиправних діянь; причинний зв`язок між протиправними діяннями інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Корнійчука ПО. та завданою майновою та моральною шкодою – саме через протиправне притягнення позивача до адміністративної відповідальності вона була вимушена приймати особисту участь у п`яти судових засіданнях в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська та в Дніпровському апеляційному суді з метою доведення відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, через що вона вимушена була отримувати професійну правову допомогу, нести додаткові неминучі витрати у зв`язку із необхідністю збору доказів її невинуватості та сплати комісійних платежів банку, неодноразово відриватися від своїх звичайних занять, тривалий час відчувати душевні страждання та негативну емоційну пригніченість через протиправне притягнення до адміністративної відповідальності та порушення її конвенційних прав у зв`язку із незаконними діяннями зазначеної службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Так, позивач понесла витрат на оплату висновку експертного дослідження, витрати на оплату гонорару адвоката на загальну суму 189 267, 95 грн.

Моральна шкода полягала у тривалих глибоких душевних стражданнях, погіршенні самопочуття, фрустрації та у приниженні честі та гідності, яких позивач зазнала у зв`язку із протиправним притягненням її до адміністративної відповідальності. При цьому, на думку позивача грошове відшкодування у сукупному розмірі 600 000 грн. буде адекватним відшкодуванням моральної шкоди.

Так, з метою примусити позивача діяти всупереч її волі та протиправно спонукати до визнання вини у ДТП, зазначеним посадовцем було навмисно піддано незаконному інтенсивному психологічному тиску та поводженню, що принижувало її гідність, викликало у неї відчуття страху, тривоги та неповноцінності; демонстративне ставлення до неї як особи, що, начебто, скоїла ДТП та намагається уникнути відповідальності тощо, що призвело до її приниження, залякування, зменшення здатності до морального супротиву та завдало таких негативних емоційних переживань та тривалого руйнівного стресу, що обумовило необхідність виклику до підрозділу поліції швидкої допомоги для надання невідкладної медичної допомоги.

Під час збору доказів інспектор поліції відмовився приймати від неї для долучення до адміністративних матеріалів докази щодо дійсних обставин ДТП, які виправдовували позивача, що є порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист), вчинене вказаною службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень. Також інспектор поліції відмовився викладати у її письмових поясненнях обставини ДТП у її версії, що обумовило необхідність власноручного викладання письмових пояснень щодо обставин ДТП, що є також свідченням порушення конвенційного права на справедливий суд (права на захист).

З урахуванням викладеного позивач просила стягнути з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на її користь в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (через складання 22 березня 2021 року інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції Корнійчуком Є.О. протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №131274) матеріальні збитки, що дорівнюють грошовій суму в розмірі 189 267,95 гривень; стягнути з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з (Єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, що супроводжувалось порушенням конвенційних прав на справедливий суд та заборону катувань, грошову суму в розмірі 600 000 гривень (а.с.1-10).

Від представника відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 08 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не могло завдати шкоди позивачеві, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог завдання управлінням матеріальної та моральної шкоди. Також, представник управління посилався на те, що ця справа не відноситься до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки до повноважень Мін`юсту не відноситься нагляд та контроль за органами, які здійснюють діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду. Також представник позивача, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є завищеними і незрозуміло, як саме ця сума обраховувалася (а.с.45-50).

08 вересня 2021 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому посилався на те, що під час оформлення адміністративного матеріалу за ст. 124 КУпАП відносно позивача поліцейський діяв в межах наданих повноважень та в спосіб, встановлений чинним законодавством. Процесуальні дії, вчиненні поліцейським, не можуть бути розцінені як неправомірні чи протиправні дії. При цьому, за своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства, повноваження поліцейських Управління щодо прийняття будь-яких нормативно-правових актів, у тому числі проведення перевірки обставин ДТП, складання протоколу про адміністративне правопорушення та надіслання його на розгляд суду відповідно до правил підсудності, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Жодних дій, які б виходили за межі наданих повноважень та могли б потягти за собою наслідки у вигляді заподіяння моральної шкоди, поліцейським не вчинялось, що підтверджується, зокрема, тим, що позовна заява не містить в собі посилань на такі обставини. При цьому, представник відповідача зауважив, що судові рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, на які посилається позивач в своєму позові обґрунтовуючи незаконність дій поліцейських, не встановлюють факту незаконності складення поліцейськими відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП або вчинення інших незаконних дій. Також представник позивача зазначив, що позивачем на підтвердження моральної шкоди надано в якості доказу копію довідки № 21 від 07 липня 2021 року, яка визначає лише попередній діагноз, який для його підтвердження потребує подальшого медичного обстеження, не встановлює причин виникнення певних розладів здоров`я та не визначає період їх виникнення. Крім того, на думку представника відповідача твердження позивача про катування не заслуговують на увагу, оскільки відсутній відповідний обвинувальний вирок суду відносно поліцейського. Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завданої їй моральної шкоди, яка полягає зокрема у приниженні її честі та гідності. Таким чином, на думку представника Департаменту, позивачем будь-яких аргументованих доказів заподіяння моральної шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між діями певних осіб й заподіянням шкоди, не надано. Крім того, враховуючи наявність відповідних посилань у позовній заяві, представник відповідача вважав за необхідне звернути увагу на той факт, що в даному випадку на наявні між сторонами правовідносини не можуть бути розповсюджені вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки поліцейський, діями якого позивачу нібито заподіяна шкода, не є посадовою особою будь-якого з таких органів та його дії, якими, як стверджує позивач, завдано моральної шкоди, жодним чином не пов`язані з оперативно-розшуковою діяльністю, здійсненням досудового розслідування або виконанням завдань та функцій прокуратури чи суду. Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, представник Департаменту зазначив, що наведенні витрати на оплату висновку експертного дослідження, комісійні банківські платежі, а також витрати на правову допомогу є судовими витратами по справі, а тому в даному судовому провадженні не може бути вирішено питання про відшкодування вартості таких витрат. На думку представника відповідача, позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу в сумі 188 577, 59 грн., оскільки така сума є неспівмірною та не відповідає складності справи. Також, представник звертає увагу на те, що такі витрати не підтверджені належними документальними доказами, не пов`язані з розглядом даної справи та є непропорційними до предмету спору (а.с.62-69).

11 жовтня 2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якому останній зазначив, що наведеними у позовній заяві аргументами у сукупності із наданими доказами, доведені обставини, які мають значення для справи. При цьому, відповідачем не спростовані обставини протиправного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що супроводжувалось порушенням конвенційних прав на справедливий суд та на заборону катування (а.с.108-113).

У подальшому 11 листопада 2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у яких останній наголошує на тому, що позивачем жодним чином не доведено факт порушення прав та завдання матеріальної та моральної шкоди управлінням. Доводи позивача зводяться до загальних висловлювань, а ця справа не відноситься до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки до повноважень Мін`юсту не відноситься нагляд та контроль за органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду (а.с.145-149).

До суду 22 листопада 2021 року від представника Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що позивач у позовній заяві обмежується лише формальним викладом обставин, зокрема позивачем не обґрунтовано, чим підтверджується факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. На думку представника відповідача, час факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки такий протокол не є актом, який породжує для позивача певні права і обов`язки, а є лише доказом, який підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою. Позивач мала можливість і скористалася встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при цьому жодні заходи примусу зі сторони держави до особи не застосовувалися. Позивачем не підтверджено жодними доказами моральної та матеріальної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача, та вина останнього в її заподіянні (а.с.157-162).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 04 серпня 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.36-37).

Ухвалою судді від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень. (а.с. 38-39).

За клопотанням позивача ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2021 року було витребувано від Ленінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали адміністративної справи № 205/2848/21 відносно ОСОБА_1 (а.с.97-98).

02 листопада 2021 року, а також 16 грудня 2021 року від представника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду було подано клопотання про заміну неналежного відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), за результатами розгляду якого у судовому засіданні 16 грудня 2021 року без виходу до нарадчої кімнати було постановлено відмовити у задоволенні заявленого клопотання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.179-180).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні також заперечував проти задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини встановленні судом.

22 березня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Корнійчуком Є.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №131274 від 22 березня 2021 року, відповідно до якого 13 лютого 2021 року о 17:51 годин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Peugeot 5008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська у м. Дніпрі, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки і безпечного об`їзду перешкоди, яку могла об`єктивно виявити, через що скоїла зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода, водій ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження (а.с.12).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення (а.с.14-15).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року, якою закрито стосовно ОСОБА_1 провадження за ст. 124 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення залишено без змін (а.с.16-19).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначила, що відповідачем інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Корнійчуком Є.О. її незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності через складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП із порушенням її конвеційних прав на справедливий суд та заборону катування, чим завдано їй суттєвих моральних страждань, що призвело до погіршення самопочуття, було принижено її честь та гідність.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розділом VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, визначаються особливості оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.

Так, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДНІ) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);показання технічних приладів (у разі їх наявності); показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Уповноважена особа підрозділу патрульної поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п`ятиденний строк надіслати його до відповідного суду.

При цьому за своєю правовою природою повноваження поліцейських Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції щодо проведення перевірки обставин ДТП, складення протоколу про адміністративне правопорушення та і надіслання його на розгляд суду відповідно до правил підсудності, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 Кодексу, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 124 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 257 КУпАП встановлено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про і адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, складання якого в даному випадку є компетенцією поліцейських, є одним з можливих доказів по справі про адміністративне правопорушення, який поряд з іншими доказами, як то пояснення свідків чи висновок лікаря, призначений для встановлення дійсних обставин справи судом, до якого для подальшого розгляду та прийняття рішення надсилається зібраний уповноваженою особою адміністративний матеріал.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому зафіксовано певні обставини й сам по собі він не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору та не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, а також безпосередньо не впливає на права та обов`язки особи, щодо якої він складений.

При цьому такий адміністративний матеріал підлягає подальшому розгляду та оцінці судом в сукупності з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, після чого на підставі повного та об`єктивного дослідження обставин справи суд приймає рішення щодо наявності чи відсутності в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення та, відповідно, щодо необхідності притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Водночас, учасники провадження не позбавлені при цьому права надавати суду, яким розглядається відповідна справа про адміністративне правопорушення, додаткові докази на підтвердження або спростування обставин, які стосуються предмету судового розгляду.

Позивач не надала належних та допустимих доказів незаконності дій інспектора патрульної поліції, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до неї застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Підлягає до врахування і та обставина, що протиправність чи незаконність дій працівника поліції, пов`язаними з складанням протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в установленому порядку не визнано.

Враховуючи, що позивач не надала належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого статтею 124 КУпАП, до неї посадовою особою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, при цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, незаконність дій відповідача судом не встановлена, відтак, задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди слід відмовити у зв`язку з безпідставністю таких.

Такий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 жовтня 2020 року по справі №312/262/18, провадження №61-14401св19.

Щодо доводів представника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо того, що управління не є належним відповідача у справі суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника, що передбачено ч. 4 ст. 58 ЦПК України.

У п. 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Також, згідно п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, у справі № 752/17832/14-ц зроблено висновок про те, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді.

У справах про відшкодування шкоди державою, остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.

Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 «Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції» передбачені функції та повноваження міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, зокрема до яких не належить нагляд та контроль за органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду. Отже, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в цій справі є неналежним відповідачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) , Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2022 року.

Суддя С.О. Демидова