Рішення № 103243854, 02.02.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7348/21

Провадження № 2/211/1552/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу № 25-к/тр від 05.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ", -

В С Т А Н О В И В :

15.11.2021 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу № 25-к/тр від 05.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ". Позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 25-к/тр від 05.11.2021 року, винесений за підписом в.о. директора Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області Т. Бабенко «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ». Допустити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання своїх посадових обов`язків. Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школи І - III ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в період часу з 29 08.2016 року по теперішній час перебуває на посаді вчителя інформатики в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. 05.11.2021 року відносно неї винесено наказ № 25-к/тр за підписом в.о. директора школи Т. Бабенко «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 » без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили (надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ від 16 вересня 2011 року № 596). ОСОБА_1 вважає наказ № 25-к/тр від 05.11.2021 року незаконним та таким, що порушує її права, тому просить його скасувати з наступних підстав. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників а або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Закону рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар АР Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України. В переліку обов`язкових щеплень щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID -19 в законі не має. Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений Наказом МОЗ України від 04 10.2021 року № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 підлягають працівники: Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійності-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Згідно Постанови КМУ від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236», яка набрала чинності з 08.11.2021 року, керівникам установ державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153; Відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID -19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої етапі 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID -19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID -19, виданий закладом охорони здоров`я. Взяття до відома, що, на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України “Про оплату праці” та частини третьої стані 5 Закону України “Про державну службу. Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються, строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.Позивач звертає увагу суду на те, що нею не оскаржуються законодавчі акти, які регулюють питання обов`язковості здійснення вищевказаного щеплення, а оскаржується наказ № 25-к/тр від 05.11.2021 року, винесений керівництвом КЗШ І -III ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, оскільки відповідачем порушено процедуру відсторонення її від роботи.Так, відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Вказаний вище перелік є вичерпним. Отже, статтею 46 КЗпП України не передбачено такої підстави для відсторонення працівника від роботи як відсутність у особи профілактичного щеплення від СОVID -19. Окрім цього, відповідачем не дотримано процедури відсторонення ОСОБА_5 від посади, так як письмово проінформована про вимоги законодавства щодо необхідності щеплення з боку керівництва КЗШ І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області вона не була, ніяких документів особисто не підписувала. Письмовий наказ щодо обов`язкового щеплення проти СОVID -19 з посиланням на Перелік № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, з пропозицією/проханням до 05.11.2021 року працівникам закладу надати документи, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID -19, керівництвом відповідача не виносився, а тому ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 25- к/тр від 05.11.2021 року про відсторонення її від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати стало для неї повною несподіванкою. Роботодавець до 8 листопада 2021 року письмово не попередив працівників навчального закладу про обов`язковість профілактичної вакцинації та як наслідок відсторонення від роботи у випадку відмови від такої, не сприяв у проходженні щеплення. З наказом про своє відсторонення ОСОБА_5 ознайомлена 05.11.2021 року під підпис, знаходячись на своєму робочому місці. Вважає його незаконним та таким, що порушує її особисті права, як людини та працівника закладу, тому просить його скасувати. Вакцинуватися ОСОБА_1 не має бажання, а тому примушування зробити це, шляхом відсторонення її від роботи з боку керівництва, на її думку є незаконним. На даний час ОСОБА_1 у зв`язку з її відстороненням від роботи залишається без заробітної плати та засобів до існування. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

06 січня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Зі змісту позовної заяви і доданих до неї документів слідує, що позивача не було звільнено з роботи, а лише відсторонено від неї. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» називається «ПРОФІЛАКТИЧНІ ЩЕПЛЕННЯ» та в самому тексті вказаної статті зазначено, що «профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими та включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Виходячи з наведених вище норм Закону, позивачка зазначає, що в переліку обов`язкових щеплень, щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 немає, та щеплення проти хвороби COVID-19. Однак, Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвоороб» дається визначення поняття інфекційні хвороби, а саме: інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, і простішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), і тгодуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від важених осіб здоровим і схильні до масового поширення. Отже, посилаючись на вищевказану і рму можна дійти висновку, що COVID-19 є інфекційною хворобою. Отже, щеплення проти COVID-19 підпадає під поняття інша інфекційна хвороба. Чи є хвороба інфекційною чи ні, визначає в порядку своєї компетенції МОЗ України. З метою зменшення розповсюдження інфекційної хвороби COVID-19 забезпечення епідемічного благополуччя населення України МОЗ України, посилаючись на ст. 10 ЗУ Основи законодавства про охорону здоров`я», ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» - 04.10.2021 року видав наказ № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». В самому переліку зазначено, що Обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COV1D-19, на період дії карантину та з метою запобігання поширення та території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, підлягають працівники: пункт 3. Закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Позивач входить до вказаного переліку. Також, в своїй позовній заяві позивачка зазначає, що ст. 46 КЗпП України надано вичерпний перелік відсторонення працівників від роботи, а саме: в разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. А тому відсторонення її від роботи суперечить чинному законодавству України. Проте Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236» керівникам установ державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забов`язано забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та відсторонення від роботи працівників, державних службовців обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Отже у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236» відсторонення від роботи позивачки має законні підстави та входить до інших випадків, передбачених законодавством, що не суперечить ст. 46 КЗпП України. Постанова KM 2153 не скасована, в судовому порядку не оскаржена. Видаючи наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 в.о. директора Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Т.Л. Бабенко діяла в рамках чинного законодавства та посадової інструкції № 1-П «Директор закладу». Так у відповідності

до розділу 3 Права, пункту 3.2 директор має право в межах своєї компетенції видавати накази, розпорядження та давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів закладу та його працівників. Водночас із цим Посадова інструкція № 7-П «Вчитель» у розділі 4 Відповідальність, м 4.1.2 зазначає, що у визначеному законодавством України порядком вчитель несе дальність за життя і здоров`я учнів під час освітнього процесу. Позивачка була

ознайомлена з даною посадовою інструкцією під підпис 04.06.2021 року. Ще до затвердження Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096,

головнийий державний санітарний лікар України МОЗ України 06 вересня 2021 року видав наказ яким затвердив «Протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку захворювання корона вірусної хвороби (COVID-19), яким п.2 зобов`язав керівників та медичних закладів освіти, інформувати учасників освітнього процесу з питань вакцинації, профілактики інфекційних хвороб та протидії COVID-19. Виконуючи відповідні постанови виконавчої влади - Постанови КМ України,

працівникам школи неодноразово доводилося до відома та неодноразово пропонувалося пройти повне щеплення, яке організовувалося виконавчим комітетом Криворізької міської ради виконавчим комітетом Довгинцівської районної у місті ради. Так, 21 травня 2021 року на нараді при директори КЗШ №87, всім працівникам школи,

в тому числі і позивачу по справі ОСОБА_1 пропонувалося пройти безкоштовне щеплення COVID -19, та зареєструватися у секретаря до 27.05.2021 року. ОСОБА_1 бажання зробити щеплення не виявила. Після того як в вересні 2021 року почався навчальний рік 10 вересня 2021 року на при директорі КЗШ №87 було розглянуте питання про посилення протиепідемічних мір та до відому вчителів був доведений наказ №110 від 09.09.2021 року по закладу та наказом Головного державного санітарного лікаря України від 06.09.2021 року №10. Було розпорядження всім невакцинованим працівникам пройти щеплення проти COVID- 19 та повідомити секретаря про щеплення та надати відповідні докази проведення щеплення позивач не надала. 22 вересня 2021 року на нараді при директорі, працівники були ознайомленні з листом МОНУ від 22.09.2021 року №1/9-487, на підставі якого було винесено розпорядження по школі невакцинованим працівникам зробити щеплення проти ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 на зборах була присутня, розпорядження не виконала, щеплення не зробила, документу, що щеплення протипоказане - не надала. 12 жовтня 2021 року на нараді при директорі всіх працівників, у тому числі і позивачу по справі ОСОБА_1 був зачитаний наказ № 2153 МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», працівникам пропонувалося пройти щеплення проти COVID-19, та якщо працівники не пройдуть щеплення то відповідно до вказаного наказу вони будуть відсторонені від роботи. 01 листопада 2021 року на нараді при директорі всіх працівників, у тому числі і позивачу по справі ОСОБА_1 було доведено до відома, що працівники які не вакцинувалися з 08.11.2021 року будуть відсторонені від роботи. ОСОБА_1 протиепідемічні заходи, не виконала відмовилася від проведення профілактичного щеплення проти COVID-19, що суттєво збільшує ризик захворювання учнів на COVID-19. Тому ОСОБА_6 , своїм наказом відсторонюючи позивачку від роботи, діяла в інтересах малолітніх та неповнолітніх учнів Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №87. Також позивачка стверджує, що нею не оспорюються законодавчі акти, які регулюють і питання обов`язковості щеплення проти COVID-19, а оскаржує наказ №25-к/тр від 05.11.2021 року, проте під час підписанні наказу вона зазначає, що не бачить законних підстав, а отже оспорює і нормативну базу на якій ґрунтується сам наказ. Разом із тим позивач зазначає, що роботодавець не попереджав працівників навчального закладу про обов`язковість профілактичної вакцинації та як наслідок відсторонення від роботи, або взагалі відмови від такої, та не сприяв у проходженні щеплення, а тому відсторонення її від роботи 08.11.2021 року стало для неї повною несподіванкою. Така позиція позивача є неправдивою та вводить суд в оману, оскільки на нарадах при директорі КЗШ № 87 неодноразово на порядку денному виносилося питання щодо обов`язковості проходження профілактичного щеплення проти COVID-19 та про організацію вакцинування працівників закладну проти коронавірусної хвороби. Позивачка на цих засіданнях була присутня, а тому не могла не знати про обов`язковість вакцинування та наслідків відмови від дгплення. На підтвердження цього факту надаю суду копії протоколів нарад при директорі КЗШ №87. Також слід зазначити, що Листом Департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 03.11.2021 року до листа Міністерства економіки від № 4706-06/52950-03 керівникам органів управління освіти надано алгоритм дій роботодавця, відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації від COVID-19. В даному алгоритмі зазначено, що роботодавець має проінформувати про необхідність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, можливі місця (пункти) проведення вакцинації та правові наслідки у разі відмови або ухилення від обов`язкового щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, про що неодноразово наголошувалося на нарадах при директорі КЗШ №87, на яких відповідач була присутня. Задокументувати шляхом складання відповідного акту у випадки ухилення або відмови від проходження щеплення, що було зроблено та підтверджується актом від 2021 року № 1. Пунктом 4 вказаного алгоритму зазначено, що в разі і задокументованих випадків ухилення або відмови працівників від проходження та якщо працівник продовжує ухилятися або відмовлятися від щеплення за відсутності протипоказань, роботодавець відсторонює працівника від роботи шляхом видання наказу розпорядження) з обов`язковим доведенням його до відома особи, яка відсторонюється, з дня видання такого документу. Наказ був виданий 05.11.2021 року та в той же день ОСОБА_5 була ознайомлена із ним під особистий підпис. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідь на відзив не надходила.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Павленко В.В. позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. Представник позивача надав пояснення по змісту позову та вказав, що наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 набрав чинності 08.11.2021 року, а наказ що позивача відсторонено 05.11.2021 року. Позивач пояснила по змісту позову, та ще зазначила, що на нарадах вона була присутньою, не заперечує того факту, що їй було доведено до відома про необхідність вакцинуватися. 01.11.2021 року вона отримала попередження про можливе відсторонення її від роботи, а 05.11.2021 року вона отримала наказ про відсторонення. Але вона вважає його незаконним, а тому просить скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити, пояснив відповідно змісту відзиву, що в.о. директора діяв відповідно Постанови КМУ від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236» та Наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, а тому дії директора школи щодо винесення наказу та відсторонення від роботи позивача законні, а отже наказ не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши доводи позивача та його представника, доводи представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

В силу ст. 129 Основного Закону України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 в період часу з 29.08.2016 року по теперішній час перебуває на посаді вчителя інформатики в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. 05.11.2021 року відносно неї винесено наказ № 25-к/тр за підписом в.о. директора школи Т. Бабенко «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 » без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили (надання документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ від 16 вересня 2011 року № 596). З посиланням на статтю 46 КЗпП, частину 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 та пункт 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236. В наказі йдеться про те, що працівники, зокрема і ОСОБА_1 , закладу загальної середньої освіти, які не мають підтверджуючих документів про щеплення проти COVID-19 відсторонити від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відсторонення позивача від виконання трудових обов`язків з підстав відсутності щеплення проти хвороби COVID-19.

При вирішенні даного спору суд перевіряє на відповідність законодавству оспорюваного наказу про відсторонення від роботи працівника закладу загальної середньої освіти й правомірності невиплати відповідному працівникові заробітної плати.

Вирішуючи позовні вимоги, суд керується Конституцією України, КЗпП, Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також підзаконними нормативно-правовими актами.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стаття 49 Конституції України встановлює, що держава, зокрема, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України(ст. 1).

Статтею 21КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема, й обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Як визначено в ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є вичерпним; в той же час підстави для відсторонення працівника від роботи мають бути визначені виключно актами законодавства України.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

В той же час, ч. 2 ст. 12 вказаного Закону, на яку відповідач посилається в наказі, як на підставу відсторонення позивачки від роботи, передбачає, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, статтею 12 Закону обов`язковими визначено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону до переліку обов`язкових не віднесено. В той же час, ч. 2 ст. 12 Закону визначає, що вказаний перелік хвороб, щеплення від яких можуть бути визнані обов`язковими для певного кола працівників, може бути розширений, а відмова чи ухилення працівника від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, є підставою для його відсторонення від роботи. З аналізу вказаних норм слідує висновок, що підставою для відсторонення працівника від роботи є його ухилення чи відмова не від будь-якого щеплення, а лише від обов`язкового профілактичного щеплення для даного кола працівників.

Крім того, порядок відмови особи від обов`язкового медичного щеплення визначений ч. 6-7 ст. 12 Закону, якими визначено, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків; відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів.

Так, перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення визначаються відповідним календарем, що встановлено статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Норми вказаного Календаря, який затверджений наказом МОЗ України, також визначають, що саме цей календар встановлює перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Розділ IV вищевказаного Календаря визначає конкретний перелік захворювань та відповідних категорій осіб за віком чи видом роботи, які підлягають щепленням на ендемічних територіях та за епідемічними показаннями.

Однак, захворювання COVID-19 та щеплення проти нього відсутні у будь-якому із розділів Календаря профілактичних щеплень, у зв`язку з чим щеплення проти такого захворювання не набуває статусу обов`язкового профілактичного згідно з вимогами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, пунктом 3 якого до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів Українивід 09.12.2020№ 1236 «Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Наказ охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 набрав чинності 07.11.2021 року. Отже відповідачем 05.11.2021 року було винесено наказ про відсторонення від роботи позивача з посиланням на наказ, який станом на 05.11.2021 року був не чинний, хоча саме відсторонення відбулося з 08.11.2021 року коли наказ вже діяв.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Конституційний Суд України у рішенні №10-р/2020 від 28.08.2020 р. зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України; обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Таким чином, відповідно до пункту 2статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, в тім, цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

З оглядну на викладене, суд прийшов до висновку, що незважаючи на те, що посада позивача, хоч і віднесена до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак, саме щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 законодавством України не віднесено до переліку обов`язкових, а відтак, відсутність у позивача даного щеплення не є підставою для її відсторонення від роботи.

Таким чином, суд констатує, що відсторонення позивача від роботи є втручанням її у право на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, що не ґрунтується на законі, а відтак, оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи підлягає скасуванню.

Отже, по-перше, статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством, а саме: у випадках, перелічених у статті 46 Кодексу законів про працю України або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

По-друге, у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року №1645-III як обов`язкові і такі, що включені до календаря щеплень, визначені профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.

При цьому у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у тій же самій статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у частині шостій, де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Іншого порядку відмови від обов`язкових профілактичних щеплень ані цей, ані будь-який інший закон не містять. Не містить цей закон і іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження відмови особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.

Враховуючи наведене вище, посилання відповідача в оскаржуваному наказі як на підставу для відсторонення позивачки від роботи на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 03.11.2021, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року №1645-III.

І навпаки, оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від виконання роботи не містить відомостей на підтвердження відмови позивачки здійснити щеплення у порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Наведені обставини також свідчать про те, що відповідачем не дотримано порядку відмови від профілактичного щеплення від COVID-19, яке не є обов`язковим у розумінні статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року №1645-III.

По-третє, у пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 (в редакції, визначеній постановою від 20 жовтня 2021 року №1096, яка діяла на час виникнення спірних відносин) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року №2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Тобто така редакція постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 набрала чинності з 08 листопада 2021 року, оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від 05.11.2021 року.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

По-четверте, за Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153, який набрав чинності 07.11.2021 року, не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Обов`язковість профілактичних щепленнь проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто, фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

Положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 №551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 №551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 05.11.2021 є незаконним.

Варто зазначити, що за результатами 5-го засідання Парламентської Асамблеї Ради Європи, на якому було заслухано звіт Комітету з соціальних питань, охорони здоров`я та сталого розвитку,і прийнято Резолюцію №2361 (2021) «Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування», основними тезами якої стало: п.7.3.1 забезпечити, щоб громадяни були поінформовані про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не зазнає політичного, соціального чи іншого тиску на вакцинацію, якщо вони цього не хочуть. п. 7.3.2 забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації у зв`язку з тим, що він/вона не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або не бажає вакцинуватися; п.7.5.2 використовувати свідоцтва про вакцинацію виключно за призначенням для моніторингу ефективності вакцини, потенціальних побічних ефектів та небажаних явищ.

В демократичному суспільстві імунізація має бути доступною, але не примусовою, оскільки найвищою цінністю є здоров`я та захист прав учасників освітнього процесу.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

В даній справі, суд вважає, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

Разом з тим, Європейська хартія прав пацієнтів у статті 6 гарантує кожному право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про свій стан здоров`я і можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів.

Конституція України (статті 32 і 34) та статті 285 і 286 Цивільного кодексу України гарантують ці ж права на національному рівні.

Конституція України у статті 19 визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, вимога відповідача до позивачки надати відомості, що стосуються наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, є грубим порушенням вимог статті 19 Конституції України, права позивачки на конфіденційність та повагу до її приватного життя.

Крім того в Україні довідки про наявність протипоказань до вакцинації від COVID-19 почали видавати з 08 листопада 2021 року. Пункт 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 також набрав чинності 08 листопада 2021 року.

В п.п.3.2 п.3 Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 в справі №1-14/2020(230/20), констатовано, що згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Ураховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини, порушення порядку відсторонення від виконання посадових обов`язків, встановленого Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», прав позивачки на працю, приватне життя, суд вважає вимоги позивачки правомірними та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання незаконним та скасування наказу №25-к/тр від 05.11.2021 про її відсторонення від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19 та допуску її до виконання посадових обов`язків.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що згідно із поданою позивачем довідкою про доходи, заробітна плата позивачу нараховується та виплачується Відділом освіти виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривий Ріг ради, а не відповідачем Криворізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, отже, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу слід відмовити, оскільки ці вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата ВС в постанові по справі №755/9215/15-ц 19.02.2020 висловилася, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Позивач сплатила судовий збір 908,00 грн. за позов та 454 грн. за заяву про забезпечення позову, в заяві про забезпечення позову позивачеві було відмовлено, на юридичну допомогу позивачем витрачено 7200 грн. Відповідачем витрачено на юридичну допомогу 10000 грн. Всі витрати підтверджені матеріалами справи .

Оцінюючи обґрунтованість витрат на правничу допомогу та пропорційність до предмету позову з урахуванням значення справи для сторін, беручи до уваги часткове задоволення позову суд дійшов висновку про наступний розподіл судових витрат, а саме вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на юридичну допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, а з позивача ОСОБА_1 на користь Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, стягнути витрати на юридичну допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу № 25-к/тр від 05.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 " - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 25-к/тр від 05.11.2021 року, винесений за підписом в.о. директора Криворізької загальноосвітньої школи І-Ш ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області Т.Бабенко «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ». Допустити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання своїх посадових обов`язків.

Стягнути з Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20221447, на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та витрати на юридичну допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 на користь Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 87 Криворізької міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20221447, витрати на юридичну допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.02.2022 року .

Суддя: Н. О. Сарат