Рішення № 103243845, 14.02.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4731/21

Провадження № 2/211/899/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі – Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача АТ «Криворізький залізорудний комбінат» та просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 180000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на факт нещасного випадку під час виконання ним своїх трудових обов`язків. В обґрунтування вимог зазначив, що перебуваючи на посаді гірничого робітника шахти «Октябрська» ДП «КДЗК», правонаступником якого є АТ «Криворізький залізорудний комбінат», 04 листопада 2000 року, близько 05.25 год, знаходячись у орт заїзді розвідувальному 140 осі гор. 1071 м. шахти «Октябрська», внаслідок нещасного випадку, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «двухсторонню відкриту травму груді з ураженням подключічною артерією в\долі лівого легені, міжреберної артерії з права, двухсторонній перелом ребер 2-го ребра зліва, 7-го з права, 2-й відкритий гемопневмоторакс». Згідно акту № 13 про нещасний випадок від 04.11.2000 року, причиною нещасного випадку став допуск до поводження з вибуховими матеріалами і виконання вибухових робіт особами, які не мають «Єдиної книги «підривника».

Внаслідок зазначеного нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, 06 березня 2001 року, він вперше пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 30 % ( з подальшим переоглядом ) внаслідок трудового каліцтва, він неодноразово лікувався, протягом 17 років, але стан здоров`я не покращувався, і 13 березня 2018 року йому встановлено 15 % втрати професійної працездатності трудове каліцтво 04.11.2000 року та третю групу інвалідності ( загальне захворювання). Вказаний відсоток встановлено на безстроковий термін, що свідчить про те, що стан здоров`я його вже ніколи не покращиться, а може лише погіршитись, що в свою чергу спричиняє йому додаткові моральні страждання. Тривалий процес лікування позбавляв його можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки він постійно відчував біль, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.

Окрім того, трудове каліцтво стало причиною виникнення іншого захворювання, що стало причиною встановлення 3 групи інвалідності ( безстроково) «загальне захворювання» кардіологічний МСЕК.

Наявність даних негативних явищ в його житті свідчать про постійне перенесення больових відчуттів, а також вказує на відсутність можливості в достатній мірі реалізувати себе професійній сфері, повноцінно працювати, реалізувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості його життя та зменшення благ, які він мав до моменту травмування та втрати професійної працездатності.

При визначення розміру моральної шкоди із глибини характеру та тривалості душевних страждань моральне шкоду він оцінює в розмірі 180000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 30 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року за клопотанням позивача замінено первісного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на належного відповідача, а саме на Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

23.11.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди, жодних звернень, заяв та відповідних рішень про відшкодування моральної шкоди до власника підприємства, установи і організації не надходило. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 204-р від 05.04.2001 року ДП «КДЗК» ОСОБА_1 була призначена одноразова допомога в розмірі 11950,50 грн., та призначені щомісячні виплати в розмірі 119,51 грн., починаючи з 26.02.2001 року. Також за період з жовтня 2001 року по серпень 2021 року позивачу було виплачено страхових виплат на суму 112285,89 грн. До того ж статтею 14 Закону України «Про охорону праці», саме на працівника покладено обов`язок дбати про особисту безпеку та здоров`я. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні вимог. Також просить врахувати, що позивачу була надана благодійна допомога на придбання серцевого клапану в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14454 від 29.08.2014 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи буди повідомлені. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідно до акту про нещасний випадок № 13 від 04.11.2000 року ОСОБА_1 перебуваючи на посаді гірничого робітника шахти «Октябрська» ДП «КДЗК», правонаступником якого є АТ «Криворізький залізорудний комбінат», 04 листопада 2000 року, близько 05.25 год, знаходячись у орт заїзді розвідувальному 140 осі гор. 1071 м. шахти «Октябрська», внаслідок нещасного випадку, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «двухсторонню відкриту травму груді з ураженням подключічною артерією в\долі лівого легені, міжреберної артерії з права, двухсторонній перелом ребер 2-го ребра зліва, 7-го з права, 2-й відкритий гемопневмоторакс». Причиною нещасного випадку став допуск до поводження з вибуховими матеріалами і виконання вибухових робіт особами, які не мають «Єдиної книги «підривника». ( а.с. 13-18).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 06 березня 2001 року, ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності, внаслідок трудового каліцтва ( з подальшим переоглядом ) ( а.с. 19).

13 березня 2018 року ОСОБА_1 відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15 % безстроково, причиною зазначено трудове каліцтво ( а.с. 20-23).

29.08.2014 року ОСОБА_1 АТ «Кривбасзалізрудком» була надана благодійна допомога на придбання серцевого клапану в сумі 20000,00 грн. що підтверджується копією платіжного доручення № 14454 від 29.08.2014 року.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 зазначеної постанови судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) зроблено висновок, що «за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Таким чином, встановивши, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено працівника, до робіт без допуску до поводження з вибуховими матеріалами і виконання вибухових робіт особами, які не мають «Єдиної книги «підривника». Низька трудова та виробнича дисципліна серед робітників шахти, яка проявилася в залишені залишків вибухових матеріалів на місці заряду по закінченню зміни, що призвело до трудового каліцтва ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань ОСОБА_1 , яких він зазнав та зазнає внаслідок трудового каліцтва, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 15 %, характеру ушкодження здоров`я, що є незворотнім, характеру отриманих професійних захворювань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, тому з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Доводи АТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, виходячи з того, що професійне захворювання позивача, що завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки відповідно до першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1653, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я суму 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. без урахування податків, зборів та інших платежів.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1-А) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 р.

Суддя: Н. О. Сарат