Рішення № 103237682, 07.02.2022, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1748/21

Провадження № 2/515/205/22

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.

представника позивача – адвоката Давиденка К.В.

представника відповідача (за довіреністю) Білик М.М.

представника третьої особи Кобушкіної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області в по- рядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Миндру Лариси Трифонів- ни до Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіона- льного управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Комунальне підприємство «Водопостачальник»,

про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника звернулася до суду з позовною за- явою, в якій просила скасувати арешт накладений на все її майно, посилаючись на наступні обста- вини.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 26.09.2000 р. з неї стягнуто на користь АП ПУЖКХ, правонаступником якого є КП «Водопостачальник», кошти в сумі 409,70 грн. На момент стягнення цих коштів та після цього вона офіційно працювала у Комунальному за- кладі «Татарбунарський НВК ЗЗСО І-ІІІ ступенів-гімназія», вказана заборгованість була стягнута із заробітної плати та претензії на протязі всього часу не пред`являлися. На теперішній час вона вступає у спадщину після смерті чоловіка, але нотаріус повідомив, що в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна наявний архівний запис про арешт, реєстраційний номер обтяження 8245613, зареєстрований 01.12.2008 р. за № 8245613, реєстратором являється Татарбу- нарська районна державна нотаріальна контора на підставі постанови виконавчої служби Татарбу- нарського районного управління юстиції від 19.03.2001 р. При зверненні до відповідача з питан- ням щодо скасування арешту їй стало відомо, що матеріали виконавчого провадження знищено та запропоновано звернутися до суду для знаття арешта з майна боржника. Припускає, що працівни- ки ДВС забули зняти арешт після погашення нею заборгованості. У позасудовому порядку вона не має змоги зняти арешт, тому звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.12.2021 р. справу призначено до розгляду у спрощеному позовному прова- дженні, відповідно до ст.274 ЦПК України (а.с.15).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимо- ги підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати без його участі (а.с.23).

Представник відповідача (за довіреністю) також у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, а рішення ухвалити на розсуд суду (а.с. 22).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій проси- ла справу розглянути у її відсутність, а рішення ухвалити на розсуд суду (а.с.21).

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст.279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсу- тності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техніч- ного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задо- воленню з огляду на таке.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 26.09.2000 р. (а.с.5) стягнуто з ОСОБА_1 на користь Татарбунарського АП ПУЖКХ заборгованість у розмірі 409,70 грн.

З відповіді Одеського державного нотаріального архіву від 21.07.2021 р. (а.с.6) вбачається, що в матеріалах архівного фонду містяться відомості про накладення арешту на майно на підставі пос- танови про арешт майна боржника ОСОБА_1 , але відомості щодо зняття арешту та заборони в матеріалах справи відсутні.

З копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, ух- валеної Татарбунарською ДВС 19.03.2001 р. (а.с.7), слідує, що на все майно, яке належить ОСОБА_1 накладено арешт. Вказане також підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон від- чуження об`єктів нерухомого майна (а.с.8).

З листа Татарбунарського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Пів- деннного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 14.06.2021 р. (а.с.9) слі- дує, що постанова державного виконавця про накладення арешту від 19.03.2001 р. на майно борж- ника ОСОБА_1 знищено на підставі наказу про затвердження Правил ведення діловодства та ар хіву в органах ДВС .

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на май- но (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (ко штів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зня- ття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше на- ступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як передбачено ст.17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-ІV "Про виконання рішень та за стосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейсь- кого Суду з прав людини, як джерело права.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до право- суддя, а за ст.13, зазначеної Конвенції, на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту поруше- ного права та характеру правопорушення.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого нема- йнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, припинення дії, яка порушує право.

В силу ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом абзаців першого та другого пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зня- ття арешту з майна" від 03.06.2016 р. № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішен- ня, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або ін- шій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 13 Постанови № 5 роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обста- вини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст.ст.317, 321, 391 ЦК України, власникові належать права володіння, користува- ння та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути проти- протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм май- ном.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така пози- ція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15.05.2013 р., яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов`язковою для суду.

Виходячи з вищевикладеного слід зазначити, що на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень), накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на вла- сний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, тому позов підлягає до задоволення.

Позивач не ставить перед судом питання щодо стягнення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.56, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.16, 321, 386 ЦК України, ст.ст.76-81, 133, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою виконавчої служби Татарбунаського районного упра- вління юстиції від 19.03.2001 р. щодо майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяжень № 8245613, зареєстрований 01.12.2008 р. 11:05:32 за № 8245613, реєстратор: Татарбунарська районна державна нотаріальна контора.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його про голошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учас- никами справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили піс- ля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тимошенко С.В.