Ухвала суду № 103237087, 02.02.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2289/20

Провадження № 1-кп/496/284/22

У Х В А Л А

02 лютого 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Галич О.П.,

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

прокурора – Атрощенко С.О.,

захисників – Дьогтєва С.Г., Павлишина Ю.М.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання захисника Павлишина Ю.М. про повернення обвинувального акту прокурору, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1202016000000147 від 04.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

У підготовчому засіданні захисник обвинуваченої адвокат Павлишин Ю.М. заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Своє клопотання обґрунтовує тим що в порушення ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено:(п.3) анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); (п.6) обставини, які пом`якшують покарання; (п.7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обвинувальному акті зазначено, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні (арк..6, абз.3)У розділі II Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення на вказано про прийняття постанови слідчого/прокурора про відсутність шкоди та відмову у визнанні потерпілим згідно ч.5 ст.55 КПК. Не внесення до обвинувального акту відповідних встановлених даних щодо прийняття рішення відносно - " особи потерпілого", взагалі тягне за собою сумнів у законності та обґрунтованості виконання слідчим та прокурором вимог встановлених п. 5 ч.2 ст.291 КПК України, щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, тобто в частині наявності - "формулювання обвинувачення", оскільки, в разі не визначення та не в казання в обвинувальному акті особи (фізичної або юридичної), яка потерпіла у кримінальному провадженні від дій обвинуваченого, наявна неможливість визначення складу злочину в частині об`єкта та об`єктивної сторони правопорушення, без яких неможливо зрозуміти саму суть обвинувачення та здійснити формулювання обвинувачення у відповідності до положень пункту 5 ч.2 ст.291 КПК України. Без усунення вказаного недоліку в обвинувальному акті з боку слідчого/прокурора, не може бути призначення судом до подальшого судового розгляду, особливо без встановлення та визначення - "потерпілого", який є, - стороною кримінального провадження (п.19 ст.3 КПК), учасником кримінального провадження (п.25 ст.3 КПК) та ще і учасником судового провадження (п.26 ст.З КПК), тобто, окремою та самостійною процесуальною особою встановленою діючим Кодексом (ст.55 КПК), оскільки, відповідно до вимог встановлених частиною 1 ст.2 КПК України, - "...завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження...". Відповідно до вимог прямо встановлених частинами 1,2,5 ст.55 КПК України, - "...потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди,...", "...права і обов`язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення...", тобто діючим Кодексом, прямо передбачено та встановлено порядок обов`язкового вирішення питання відносно визначення слідчим у кримінальному провадженні особи - "потерпілого", в зв`язку з чим, пунктом 2 частини 2 ст.291 КПК України, встановлено пряма обов`язковість внесення слідчим та прокурором, даних до обвинувального акту відносно - "особи потерпілого". Відповідно до вимог діючого Кодексу, прямо встановлених частиною 5 ст.55 КПК України, тільки якщо, - ". .за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першої цієї статті, слідчий або прокурор виносить мотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді;...", але згідно з даними наданого прокурором суду - "Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020160000000147", в ньому взагалі відсутні будь-які відповідні та встановлені данні відносно особи якій кримінальним правопорушенням було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, як взагалі відсутні і відповідні данні про наявність будь-якої відповідної мотивованої постанови слідчого або прокурора, про відмову у визнанні особи потерпілим, в зв`язку, з відсутністю шкоди. В обвинувальному акті взагалі відсутні наведені дані відносно встановлення наявності - "особи потерпілого". А також не визначено встановлений пунктом 7 ч,2 ст.291 Кодексу - розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;..." Обвинувальний акт, повинен містити дату та місце складання, та підписані слідчим та прокурором, але в ньому відсутні данні про дату складення слідчим, що прямо порушує п. 9, ч.2 ст.291 Кодексу. Головним і визначальним є те, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 незрозуміле формулювання обвинувачення. У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 369 КК України, а саме у тому, що 23.04.2020 р. приблизно о 15 год. 40 хв ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, прибула до кабінету №46 Біляївського ВП,-де зустрічалася з начальником слідчого відділу ОСОБА_2 . Перебуваючи в кабінеті начальника слідчого відділу, ОСОБА_1 , маючи умисел надати неправомірну вигоду повідомила ОСОБА_2 , що вона принесла грошові кошти у розмірі 1500 доларів США., для останнього з метою схилення його до прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12020160250000124. Після чого, ОСОБА_1 будучи повідомлена про незаконність своїх дій та усвідомлюючи їх протиправність, діючи умисно, з власного блокноту дістала грошові кошти (неправомірну вигоду) в сумі 1500 доларів США, які надала заступнику начальника відділу поліції - начальнику слідчого відділу Біляївського ВП ОСОБА_2 , поклавши їх на робочий стіл, за прийняття останнім рішення про закриття кримінального провадження №12020160250000124. Таким чином, на думку слідчого/прокурора ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 369 КК України - наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення цією особою будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища. Але в обвинувальному акті не зазначено, що казала ОСОБА_1 начальнику слідчого відділу Біляївського ВП ОСОБА_2 під час їх зустрічі 23.04.2020 р. В зв`язку з чим з обвинувального акту незрозуміло, як ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , що вона принесла грошові кошти у розмірі 1500 доларів США саме для останнього з метою схилення його до прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12020160250000124, і що вона при цьому сказала викривачу/свідку ОСОБА_2 . Також в акті не зазначено, що ОСОБА_2 говорив ОСОБА_1 під час їх зустрічі 23.04.2020 р.., і незрозуміло ким, коли і як: « ОСОБА_1 будучи повідомлена про нібито незаконність своїх дій» Із того, що ОСОБА_1 зустрічалася із начальником слідчого відділу Біляївського ВП ОСОБА_2 та мала при собі гроші не свідчить про те, що вони призначені останньому в якості неправомірної вигоди за прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12020160250000124. Враховуючи те, що ОСОБА_1 нічого не казала ОСОБА_2 , вона не могла повідомити останньому, що вона принесла грошові кошти у розмірі 1500 доларів США саме для останнього з метою схилення його до прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12020160250000124. Сторона обвинувачення щоб приховати провокацію злочину правоохоронного органу не включила до обвинувального акту розмову(и) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час їх зустрічі 23.04.2020 р. та інші розмови, які дають змогу зрозуміти характер і мету їх спілкування та зустрічей. Крім того, у обвинувальному акті не зазначено форму вини, мотив та мету злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Тому, обвинувальний акт є неконкретним, неповним, незрозумілим, формулювання обвинувачення є абстрактним і обвинувачена не знає від чого вона повинна захищатися. ОСОБА_1 зі змісту обвинувального акту не зрозумілі причини її обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті не зазначено, що вона казала начальнику слідчого відділу Біляївського ВП ОСОБА_2 під час їх зустрічі 23.04.2020 р. та незрозуміло, як вона повідомила ОСОБА_2 : що вона принесла грошові кошти у розмірі 1500 доларів США саме для останнього з метою схилення його до прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12020160250000124. У обвинувальному акті відсутні посилання на буд-які докази пропонування та передання неправомірної вигоди, що вказує на відсутність об`єктивної сторони злочину. Отже, обвинувачення ОСОБА_1 не висунуто і не роз`яснено, а тому судовий розгляд є неможливим.

Обвинувачена та захисники у підготовчому засіданні наполягали на задоволенні клопотання.

Прокурор у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає розгляду в судовому засіданні.

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, дійшов висновку про те, що клопотання про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) ; анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу ; дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Виходячи зі змісту доводів клопотання, підставою для повернення прокурору обвинувального акту є допущена неповнота та неконкретність формулювання обвинувачення, відсутність відомостей щодо потерпілої особи, відсутність відомостей щодо розміру матеріальної шкоди, а також, недоведеність в обвинувальному акті обставин, які становлять предмет доказування.

Дійсно, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На думку суду, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 відповідає зазначеним вимогам. Оцінка ж обґрунтованості обвинувачення, до якої, зокрема, може належати певні ознаки складу інкримінованого обвинуваченій правопорушення, зокрема в частині вирішення питання розміру матеріальної шкоди, мотивів вчинення кримінального правопорушення є процесом доказування в ході судового розгляду і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Аналогічні вимоги до обвинувачення містяться у п. 51 рішення ЄСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року де зазначено, що «поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Однак, як визначено в п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті мають викладатись фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу.

В обвинувальному акті, наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Наведені фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, й цього достатньо для призначення обвинувального акта до судового розгляду.

У цьому аспекті суд також звертає увагу, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України повернення обвинувального акта – є правом, а не обов`язком суду у випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Крім цього, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які саме перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Отже, вбачається, що стороною обвинувачення при викладенні фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення дотримано вимоги чинного Кримінального процесуального кодексу України. Відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома обвинуваченій компетентним органом твердження про вчинення нею відповідного кримінального правопорушення, передбаченого КК України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого обвинувачення, що є необхідним для підготовки захисту.

Суттєвих порушень, через які суд має повернути обвинувальний акт прокурору з цих підстав, судом не встановлено.

Також суд не погоджується з доводами захисника щодо невизнання потерпілою особою яка звернулася з заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки інкримінований обвинуваченій злочин відноситься до категорії публічних злочинів де участь потерпілих не є обов`язковою. У цьому аспекті суд наголошує, що у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.

За цих обставин, при розгляді клопотання захисника обвинуваченої не встановлено таких недоліків обвинувального акту, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. В той же час, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження доказів здійснюватиме розгляд кримінального провадження з ухваленням за наслідками цього судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 369, 372КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволені клопотання захисника Павлишина Ю.М. про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали оголошеного 14 лютого 2022 року о 10-00 годин у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя О.П. Галич