Ухвала суду № 103236879, 14.02.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5121/21

н\п 1-кп/490/519/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5121/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого судді – Лагода К.О.,

секретаря судового засідання – Грищенко В.М.,

за участю прокурора – Добрінової О.В.,

захисника – Зозулі О.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021152040000212, внесеного 09.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.3 ст.187, ч.1,2 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №12021152040000212, внесеного 09.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 187, ч.1,2 ст. 263 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження стоку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування заявленого клопотання, прокурор посилався на те, що на даний час, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, крім того наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, задля запобігання яких до останнього застосований вказаний запобіжний захід, станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання доцільності продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість переховуватися від суду і вчинення спроби незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правпоорушення. Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою раніше, не зникли.

Крім того, суд враховує підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинувачуваному ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, два з яких є вчинення умисного вбивства та розбою, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.

Крім того, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні "Lavents v. Latvia", продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги права, передбаченого статтею 5 Конвенції, суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою строком до 07 квітня 2022 року, включно.

Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.

Зважаючи на вищевикладене, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1, ч.3 ст. 20, ст. 48, 49, 54, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021152040000212, внесеного 09.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.3 ст.187, ч.1,2 ст.263 КК України – задовольнити.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 07 квітня 2022 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя К.О. Лагода