Ухвала суду № 103236877, 14.02.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5558/21

н\п 1-кп/490/533/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5558/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого судді – Лагода К.О.,

секретаря судового засідання – Грищенко В.М.,

за участю прокурора – Жиганурової А.Н.,

захисника – Завадської Л.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020150020003361, відомості про яке внесено 27.11.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куланурхва Гадаужського району, Абхазія; громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого; не одруженого; раніше не судимого; зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020150020003361, відомості про яке внесено 27.11.2020 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що ризики, задля запобігання яких до нього застосований вказаний запобіжний захід станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти заявленого прокурором клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні.

Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_1 є раніше не судимим, не страждає на психічні розлади, не вживає наркотичних засобів або інших психотропних речовин.

Вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватися від суду.

Крім того, при встановленні наведених ризиків, суд, насамперед виходить з таких обставин, як ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.

Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке може бути призначено в разі визнання його винним, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може вжити заходів до переховування від суду, чому сприяє наявність у нього дійсного до 2023 року паспорту НОМЕР_1 для виїзду за кордон.

Тим більше, що на стадії досудового слідства він вже переховувався від органу розслідування, у період з 19.04.2021 р. по 06.07.2021 р. перебував у розшуку, у який був оголошений згідно з постановою слідчого. Вищезазначені обставини вказують на можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, що відноситься до ризиків передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, суд не може не взяти до уваги підвищену суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в наслідок чого людина була позбавлена життя, в оой час, коли відповідно до вимог статті 3 Конституції України життя людини визнається найвищою соціальною цінністю в Україні.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого

Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 199, 331 КПК України, ст. ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою строком до 05.04.2022 року, включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 199, 331, 370-372 КПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020150020003361, відомості про яке внесено 27.11.2020 відносно ОСОБА_2 - задовольнити.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, продовжити до 05.04.2022 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суд протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя К.О. Лагода