Рішення № 103225847, 08.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року справа № 580/8914/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами загального позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

29.10.2021 ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (04053, місто Київ, Львівська Площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197) (далі – відповідач) про:

визнання неправомірними дій щодо звільнення з 04.10.2021 з посади та податкової міліції у запас Збройних сил України полковника податкової міліції – позивача старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління боротьби з фінансовими злочинами Державної фіскальної служби України;

визнання неправомірним і скасування наказу відповідача від 24.09.2021 №1343-о, яким звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних сил України за п.64 підп. “г” Положення (через скорочення штатів) полковника податкової міліції – позивача старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління боротьби з фінансовими злочинами Державної фіскальної служби України, з 04.10.2021;

поновлення з 04.10.2021 його на вказаній вище посаді;

стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням за період з 04.10.2021 до 27.10.2021 в сумі 12721,14грн.

Додатково просив допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплаті середнього заробітку (грошового забезпечення) за один місяць.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач не дотримався вимог ст.49-2 Кодексу законів про працю України щодо запропонування позивачу вакантних посад в державних органах Стверджує, що звільненню повинно було передувати складання ним рапорту, в якому зазначено про відмову від запропонованих посад (або погодження) та проходження військово-лікарської комісії. Відповідач вказаних вимог не дотримався. Тому звернувся до суду зі вказаним позовом.

Ухвалою від 02.11.2021 суд відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання. Термін підготовчого провадження суд подовжив ухвалою від 07.12.2021 на 30днів.

10.12.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю та судовий розгляд здійснити без участі його представника. Просить урахувати, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 №510 утворено Бюро економічної безпеки України. Законом передбачено з такої підстави не пізніше 6місяців припинити діяльність ДФС України. У відповідача продовжує роботу комісія з реорганізації та припинення органу виконавчої влади. Тому позивача звільнено з посади. Попередження про наступне вивільнення позивачу надіслано 28.07.2021 на поштову адресу листом, з огляду на що він вважається повідомленим 03.08.2021.

20.01.2022 позивач надав суду письмову відповідь на відзив з проханням позов задовольнити. Стверджує, що наведені відповідачем обставини не відповідають дійсним. На дату оформлення наказу про його звільнення законодавчо збільшені терміни забезпечення ліквідації відповідача. Станом на 18.01.2022 відповідач не ліквідований як юридична особа. Попередження про наступне вивільнення позивач не отримав, оскільки воно направлено на помилкову поштову адресу, за якою позивач не перебуває, про що відомо відповідачу з матеріалів його особової справи. Звертає увагу, що у відзиві відсутні аргументи з приводу звільнення без обов`язкового медичного огляду, ненадання йому пропозицій щодо подальшого проходження служби, переведення за його згодою у відповідні військові формування. Вважає, що відповідач порушив його переважне право на подальшу службу. Позивачу відомо, що станом на 07.12.2021 у відповідача продовжили нести службу атестовані співробітники податкової міліції, які надалі за їх згодою переводилися до відповідних правоохоронних органів, у т.ч. структури БЕБ тощо. Станом на 18.01.2022 відповідач не надав жодних фінансово-звітних документів, довідок про нарахування та виплату грошового забезпечення за січень-жовтень 2021 року, не здійснив належних виплат для звільнення зі служби.

Ухвалою від 20.01.2022 суд задовольнив частково клопотання позивача, постановивши витребувати у відповідача довідку про середньомісячний його заробіток за останні 2 календарні місяці, що передували його звільненню, яку надати суду до 08.02.2022. Ухвалу направлено 25.01.2022 на офіційні електронні адреси відповідача: post@sfs.gov.ua, dilovod@sfs.gov.ua, kabmin_dcc@minrd.gov.ua.

Під час підготовчого провадження суд долучив всі подані учасниками документи як докази, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні без виклику учасників у відкриті судові засідання.

Дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

З трудової книжки НОМЕР_2 , витягу з послужного списку та довідки відповідача від 04.10.2021 №415/01-02-01 суд установив, що позивач проходив службу в податковій поліції на різних посадах з 30.11.1999 до 04.10.2021.

Посвідченням від 10.04.2019 серії УБД №029843 підтверджується, що позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.03.2019 позивач брав безпосередню участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях у періоді з 24.10.2018 до 26.02.2019.

29.07.2021 о 08год. 45хв. провідний інспектор відділу соціально-гуманітарних питань Управління роботи з персоналом О.Шульга та заступник начальника відділу проходження служби в підрозділах податкової міліції Управління роботи з персоналом Н.Богуславська склали протокол про те, що відповідно до вимог законодавства та наказу Державної фіскальної служби України від 23.07.2021 22-рг «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України» у зв`язку з повним скороченням посад та чисельності ДФС України позивачу у цій справі направлено лист від 27.07.2021 №1129/Ч/99-99-08-01-14 щодо попередження про наступне звільнення із займаної посади відповідно до п.11 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

11.08.2021 позивач, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління боротьби з фінансовими злочинами ДФС України, ознайомився з попередженням про його наступне звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України на підставі підп. “г” п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСРС від 29.07.1991 №114 (зі змінами), з огляду на припинення Державної фіскальної служби України у зв`язку з повним скороченням штатів за відсутності можливості подальшого використання на службі.

24.09.2021 відповідач в особі т.в.о. Голови, Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби виніс наказ №1343-о про звільнення працівників податкової міліції (далі – Спірне рішення) відповідно до підп.2 п.10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 №1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов КМУ від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», підп.4 п.21 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією та ліквідацією міністерства, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 20.10.2011 №1074 (зі змінами), постанови КМУ від 21.07.2021 №761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. №85», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСРС від 29.07.1991 №114 (зі змінами), п.7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.214 №236, наказу Державної фіскальної служби України від 23.07.2021 №22-рг у зв`язку з припиненням Державної фіскальної служби України.

Вказаним наказом серед інших звільнено позивача з 04.10.2021 на підставі підп. “г” п.64 згаданого вище Положення (через скорочення штатів).

Тому позивач звернувся в суд позовом.

Для вирішення спору суд урахував вимоги ст.19 Конституції України щодо обов`язку всіх державних органів, їх посадових у службових осіб діяти виключно в межах, порядку та спосіб, визначених законом.

Згідно з пунктом 9-1 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України (далі – КМУ) наділений повноваженням утворювати, реорганізувати та ліквідувати відповідно до закону міністерств та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

КМУ в межах своєї компетенції відповідно до ст.117 Основного закону видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідач створений як центральний орган виконавчої влади постановою КМУ від 21.05.2017 №160 під час реорганізації Міністерства доходів і зборів шляхом перетворення, та діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 (далі- Положення №236).

Згідно з п.3 вказаного Положення в редакції на час судового вирішення спору основними завданнями ДФС є:

1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування:

державної податкової політики;

державної політики у сфері державної митної справи;

державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів;

державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску;

державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Пунктом 7 Положення №236 визначено, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

18 грудня 2018 року КМУ ухвалив постанову №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - Постанова №1200), якою вирішив утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Пунктом 2 її установив, що Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Державна фіскальна служба України зареєстрована як юридична особа 08.07.2014. У стані припинення з 17.05.2019 (запис 10741270008050011 на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації). Станом на час судового вирішення спору запис про припинення (ліквідацію) діяльності не внесений.

21 грудня 2016 року №1797-VIII підписано закон Верховної Ради України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - ЗУ №1797-VIII).

Згідно з абзацом третім п.1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ №1797-VIII у редакції закону України від 29 січня 2021 року №1156-IX, що діяла на дату спірного рішення (24.09.2021), цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року, крім підпункту 2 пункту 27 (щодо пункту 61.3 статті 61), підпункту 3 пункту 43 (щодо пункту 78.3 статті 78), пункту 133 (щодо пункту 344.1 статті 344), пункту 134 розділу II (щодо виключення розділу XVIII-2) - з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про початок діяльності Бюро економічної безпеки України, але не пізніше шести місяців з дня набрання чинності Законом України "Про Бюро економічної безпеки України».

У вказану норму внесені зміни Законом № 1774-IX від 22.09.2021, що застосовується з 25 вересня 2021 року. Зокрема, зазначено про набрання чинності з 1 січня 2017 року, крім підпункту 2 пункту 27 (щодо пункту 61.3 статті 61), підпункту 3 пункту 43 (щодо пункту 78.3 статті 78), пункту 133 (щодо пункту 344.1 статті 344), пункту 134 розділу I (щодо виключення розділу XVIII-2) - з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про початок діяльності Бюро економічної безпеки України, але не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності Законом України "Про Бюро економічної безпеки України".

Закон України 28 січня 2021 року №1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (далі – ЗУ №1150-IX) набрав чинності 25.03.2021 (опублікований у газеті «Голос України», випуск №54 від 24.03.2021).

На дату винесення спірного рішення п.1 розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЗУ №1150-IX набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 5 цього розділу, який набирає чинності з дня оголошення Кабінетом Міністрів України про початок діяльності Бюро економічної безпеки України, але не пізніше ніж через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. З 25.09.2021 застосовуються зміни у вказану норму, внесені зЗаконом № 1774-IX від 22.09.2021, відповідно до яких вказаний термін збільшено до восьми місяців.

Пунктом 3 зазначеного розділу ЗУ №1150-IX передбачено, що оперативно-розшукові справи, які перебувають в оперативних підрозділах податкової міліції, мають бути реалізовані шляхом початку досудового розслідування або їх закриття відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Забороняється заведення оперативно-розшукових справ оперативними підрозділами податкової міліції з дня набрання чинності цим Законом.

За колишніми працівниками податкової міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами відповідно до п.4 розділу VI ЗУ №1150-IX зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб, встановлені Законом України "Про Національну поліцію".

Особам рядового і начальницького складу податкової міліції, звільненим із служби за віком, через хворобу, гарантується безоплатне медичне обслуговування у закладах охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до підп.2 п.10 розділу VI ЗУ №1150-IX у редакції, що діяла на дату спірного рішення до 25.09.2021, Кабінету Міністрів України доручено не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію Державної фіскальної служби України. Законом №1774-IX від 22.09.2021 змінено вказаний строк на вісім місяців, що застосовується з 25 вересня 2021 року.

24 листопада Кабінет Міністрів видав розпорядження №1493-р "Про початок діяльності Бюро економічної безпеки».

Згідно з розпорядженням №1493-р від 24 листопада, БЕБ є єдиним органом державної влади, який відповідає за боротьбу з економічними злочинами. Відповідні повноваження отримано від Служби безпеки та Податкової міліції.

Таким чином у зв`язку з набуттям чинності 25 березня 2021 року ЗУ №1150-IX згідно з вимогами Постанови №1200, абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 року № 395 «Питання Державної податкової служби» (із змінами і доповненнями), здійснюються відповідні заходи, пов`язані з реорганізацією (ліквідацією) ДФС.

Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі – Порядок №1074).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1074 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Абзаци перший-другий пункту 15 вказаного Порядку встановлюють обов`язок Кабінету Міністрів України у разі припинення органу виконавчої влади утворити відповідну комісію, затвердити її голову та визначити строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з реорганізації органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що реорганізується.

Згідно з підп.4 п.21 Порядку №1074 голова комісії забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Зазначені норми свідчать про обгрунтованість заходів відповідача щодо звільнення своїх співробітників. Однак дата ліквідація юридичної особи та встановлені для цього законом присічні строки ліквідації не відповідають даті звільнення працівників. То ж в цій частині доводи позивача не обгрунтовані.

Як зазначено вище, зільнення повинно відбутися з завчасним попередженням.

Про обставини щодо персонального повідомлення про наступне звільнення через скорочення відповідач намагався повідомити позивача додатково листом від 27.07.2021 №1129/4/99-99-08-02-14, який направив на адресу: АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою поштового відділення лист повернено без вручення за закінченням терміну зберігання.

У паспорті громадянина України – позивача серії НОМЕР_3 , виданому Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 13.01.1999, зазначено про його прописку до 13.09.1996 за адресою: АДРЕСА_3 . Зі вказаної дати місце його реєстрації: АДРЕСА_3 .

Докази перебування позивача за адресою на вул.Вербицького відсутні. Отже, доводи відповідача про належне повідомлення позивача 03.08.2021 не обґрунтовані.

Оскільки звільнення позивача Спірним наказом відбулося на підставі вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), суд урахував.

Підпункт “г” п.64 вказаного Положення, застосований відповідачем у спірному рішенні як підстава для звільнення позивача, передбачає, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, даті скорочення працівника повинне передувати з`ясування фактів та обставин можливості подальшого використання особи на службі.

Встановлені обставини спору свідчать, що відповідач жодних дій з приводу таких обставин не вчинив. Відсутні будь-які пропозиції переведення позивача на посади в органи державної влади, що є правонаступниками відповідача.

Згідно з вимогами пункту 2 Постанови №1200 правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності є Державна податкова служба України та Державна митна служба України. Частина функцій відповідача передана БЕБ на підставі ЗУ №1150-IX.

Отже, ліквідація відповідача, як юридичної особи публічного права, відбувається з передачею виконуваних ним владних функцій іншим органам державної влади та не пов`язана з відмовою держави від публічного регулювання відповідних правовідносин. Тому держава має виконути надані ст.43 Конституції України зобов`язання щодо гарантій трудових прав осіб, які несуть службу в такому органі влади.

Зокрема, вказана стаття Основного закону передбачає право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд врахував відсутність доказів пропозиції позивачу подальшого несення служби за його професією та кваліфікацією. Вказаний в спірному рішенні факт неможливості подальшого використання його на службі, зважаючи на вказані вище положення Постанови №1200, не доведений сукупністю допустимих і належних доказів.

Тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача за умов не вирішеного питання (відсутності пропозиції про переведення на іншу посаду до правонаступників функцій відповідача) подальшого виростання на службі відбулося з порушенням права на працю, передбаченого ст.43 Конституції України за відсутності умов та підстав, передбачених пунктом «г» п.64 Положення №114. Отже, таке звільнення не відповідає вимогам закону.

Зважаючи, що дії відповідача щодо звільнення позивача реалізовані актом владно-розпорядчого характеру – наказом, що є актом індивідуальної дії, позаяк стосується визначеного кола осіб, безпосереднє порушення заявлених прав позивача вчиняє саме такий акт. То ж обраний позивачем спосіб судового захисту в частині визнання протиправними дій та незаконним і скасування Спірного рішення не відповідає вимогам щодо способів захисту ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Оскільки Спірне рішення застосоване не лише до позивача, а й до інших осіб, який не є учасниками спору у цій справі, в частині, якій воно не регулює правовідносин із позивачем воно не порушує прав позивача.

Тому суд дійшов висновку, що воно є протиправним і підлягає скасуванню виключно в частині звільнення позивача зі служби. Для відновлення порушеного права позивача наявні підстави поновити його на посаді, з якої його звільнено з 04.10.2021, що відповідає даті його незаконного звільнення.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник відповідно до абзацу першого Кодексу законів про працю України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Для обчислення суми коштів за вимушений прогул суд урахував, що Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою КМУ від 08.02.1995№100 (далі – Порядок №100).

Відповідно до окремих положень п.2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Зважаючи на відомості табеля обліку робочого часу відповідача 1 та дату звільнення позивача, до розрахунку для обчислення коштів вимушеного прогулу позивача включається дохід за березень і квітень 2021 року.

Відповідно до п.3 розділу III Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п.4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям;

о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Розрахунковим листком відповідача за 2021 рік підтверджується, що за останні місяці до звільнення (до жовтня) позивача йому нараховане грошове забезпечення: за серпень 2021 року – 1209,54грн (з них 2002,23грн за відпустку), вересень 2021 року – 19086,71грн (з них 148,00грн за відпустку). Суми компенсації за відпустку (2150,23грн) відповідно до вказаного підп.4 п.4 Порялдку №100 для обчислення вимушеного прогулу не враховуються.

Згідно з п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Розрахунковим листом за 2021 рік про доходи позивача підтверджується, що за серпень-вересень 2021 року йому нараховано суму заробітної плати 12009,54грн+19086,71грн = 31096,25грн - 2150,23грн (сума компенсації відпусток: 2002,23грн+148,00грн)=28946,02грн. За вказаний період відпрацьовано 21+22=43 робочі дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить: 28964,02грн /43=673,16грн, а вказана позивачем середньоденна заробітна плата в розмірі 706,73грн не підтверджена.

Суд урахував, що вказана позивачем сума коштів за вимушений прогул розрахована ним за період до подачі позовної заяви. Періодом вимушеного прогулу позивача є проміжок часу з 04.10.2021 (наступний день звільнення) до 08.02.2022 (дата вирішення цього судового спору), що становить 88 робочих днів: жовтень – 19, листопад – 22, грудень – 22, січень – 19, лютий – 6. Отже, сума коштів за вимушений прогул становить: 88*673,16грн = 59238,37грн.

Тому наявні підстави для стягнення вказаної суми коштів із відповідача з метою повного відновлення порушеного права позивача відповідно до ст.2 КАС України щодо завдання адміністративного суду.

Абзац перший ч.1 ст.139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відсутні докази понесення позивачем судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.

Судові рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби відповідно до пунктів 2-3 ч.1 ст.371 КАС України виконуються негайно.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (04053, місто Київ, Львівська Площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197) від 24.09.2021 №1343-о в частині звільнення ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади та податкової міліції у запас Збройних сил України за п.64 підп. “г” Положення (через скорочення штатів) як старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління боротьби з фінансовими злочинами Державної фіскальної служби України з 04.10.2021.

Поновити з 04.10.2021 ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Головного управління боротьби з фінансовими злочинами Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська Площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197).

Стягнути з ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (04053, місто Київ, Львівська Площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2021 до 08.02.2022 у сумі 59238,37грн (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять вісім гривень тридцять сім копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копії рішення направити учасникам справи.

4. Рішення у частині поновлення на посаді та стягнення суми коштів за вимушений прогул у розмірі за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 08.02.2022.