Рішення № 10322413, 08.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.10                                                                                           Справа№ 11/84

Розглянув у відкритому судовому матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Карбон груп”, м.Львів

до відповідача: „Gerbhandel”, Bleiweiвstr,19, Frankfurt аm Main, Deutsсhland

про стягнення 8098,08грн.

В судовому засіданні взяли участь Представники:

від позивача: Шумський Т.Б.-заст.д-ра доручення б/н від 07.07.2010року

від відповідача: не з’явився;

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Карбон груп”, про стягнення із „Gerbhandel”, Bleiweiвstr,19, Frankfurt аm Main, Deutsсhland 8098,08грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.05.2010року.

В судове засідання 25.05.2010року представники сторін не з’явились, причини своєї відсутності не повідомили, з огляду на що розгляд справи було відкладено на 08.07.2010року.

В засіданні суду 08.07.2010року позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 18.08.2009 між ТзОВ «Карбон груп»в особі директора Комаречка Р.Я. та „Gerbhandel”, Bleiweiвstr в особі директора Бориса Герштейна уклали контракт № CG–180809-1 відповідно до якого позивач (продавець за договором) зобов»язався поставити, а відповідач (покупець за договором) –своєчасно прийняти та оплатити продукцію (топливні дрова твердих порід(бук/граб/дуб), дрова для топки мішаного природного складу).

Загальна сума договору складає 500000,00євро.

Строк дії договору до 31.08.2011року.

Згідно фактури/invoice № 2/DE/2009 від 08.09.2009року відповідачу було поставлено дрова камінні в сітках (0,021куб.м.) в кількості 2112 сіток на загальну суму 2344,32євро.

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату товарної партії в розмірі 100% від вартості товару після приймання товару на складі одержувача в Німеччині, шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Терміни оплати визначаються в замовленнях і здійснюються в євро.

Відповідно до фактури/invoice № 2/DE/2009 від 08.09.2009року термін оплати: післяоплата.

Враховуючи те, що оплата відповідачем була здійснена лише частково в розмірі 1541,52євро, на момент подання позову за ним числиться заборгованість, що складає 802,80євро.

Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в примусовому порядку в еквіваленті визначеному НБУ на момент подання позову в гривнях, що складає 8098,08грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Згідно постанови Верховного Суду України (Судова палата у господарських справах) від 17.04.2007року № 6/165 «Щодо визначення підсудності спорів, що виникають між суб»єктами зовнішньоекономічної діяльності»правовідносини, пов»язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають в сфері приватноправових відносин з елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб»єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб»єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також, за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить вимогам чинного законодавства України, або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.9.1 договору сторони у випадку, якщо досягнення згоди шляхом переговорів неможливе, будуть вирішувати спір в Господарському суді Львівської області згідно діючого законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 договору, покупець здійснює оплату товарної партії в розмірі 100% від вартості товару після приймання товару на складі одержувача в Німеччині, шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця.

Поставка була здійснена позивачем 08.09.2009року, а оплата за поставлений товар в повному обсязі не проведена, що дало підстави позивачу до звернення до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів.

Позивач, звертаючись до суду із позовом посилається на відсутність повного розрахунку зі сторони відповідача за поставлений йому товар.

Дана вимога, підтверджена долученими до справи матеріалами.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно вимог ст. ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги не заперечив, доказів оплати боргу не представив.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути із „Gerbhandel” Bleiweiвstr,19, 60599 Frankfurt аm Main, Deutsсhland (Bankinstitut Postbank BLZ 50010060 Konto Nr. 14428607 SWIFT PBNKDEFF) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Карбон груп», м.Львів вул. Трильовського, 33/21 (код ЄДРПОУ 34559737) 802,80євро (8098,08гривень) основного боргу, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя