Рішення № 10322316, 11.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 5/075-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 2», смт. Іванків

про стягнення 9872,48 грн.

за участю представників:

позивача:Лоб І.В.–дов. від 22.04.2010р. № 38

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»(далі –позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 2»(далі –відповідач) про стягнення 9872,48 грн., з яких 8781,20 грн. основного боргу, 581,97 грн. пені та 509,31 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 06.04.2010 р. в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.10.2009р. № 118 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язався поставити, а відповідач –покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар (цемент) на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору ціна за кожну партію товару визначається окремо і зазначається у видаткових накладних, рахунках-фактурах.

Згідно п. 4.1 договору покупець зобов’язаний здійснювати оплату вартості товару 100 % передоплатою безготівковим перерахуванням коштів на рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами на строк до 31.12.2009р., та в любому випадку діє до виконання кожної з сторін своїх зобов’язань в повному обсязі.

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній № Б3-2303 від 12.11.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 9781,20 грн., а відповідач на підставі довіреності № 183 від 11.11.2009р. вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково перерахувавши на рахунок позивача 1000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, завірена копія якої долучена до матеріалів справи.

За таких обставин за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 8781,20 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 01.04.2010р. складає 8781,20 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 8781,20 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 8781,20 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оскільки на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за час прострочення складають 509,31 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строку оплати товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 581,97 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8781,20 грн. основного боргу, 509,31 грн. інфляційних втрат та 581,97 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 2» (07200, Київська область, Іванівський р-н, смт Іванків, Шосе Поліське, 3, код ЄДРПОУ 23568074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»(юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Качалова, 3, фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2а, код ЄДРПОУ 31481925) 8781 (вісім тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 20 коп. заборгованості, 509 (п’ятсот дев’ять) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 581 (п’ятсот вісімдесят одну) грн. 97 коп. пені, 102 (сто дві) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.