Рішення № 10322148, 05.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 4/090-10          

          Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа",

м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК",

м. Бориспіль

про стягнення 73144,79 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ільїн Г.В. –предст., дов. № 605 від 02.07.2010р.

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Бориспільтепломережа" (позивач) звернулось до господарського суду Київського області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" (відповідач) про стягнення 73144,79 грн., які складають 68243,37 грн. основного боргу, 2500,91 грн. пені, 2400,51 грн. інфляційних втрат та содових витрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору №112/066/1208 від 29.12.2008р. на постачання та споживання теплової енергії відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.06.2010 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

21.06.2010р. відповідач в судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.07.2010р.

05.07.2010р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву та пояснень по справі не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

29 грудня 2008 року між комунальним підприємством теплових мереж “Бориспільтепломережа” (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" (споживач) було укладено Договір №112/066/1208 на постачання та споживання теплової енергії (Договір) на опалення будинку в м. Бориспіль, вул.. Шевченко, 6в, загальною площею 3307,2 м2 та відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов’язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об’єктів, перерахованих у Додатку №1а, договору а в об’ємах, зазначених у Додатку 1, а споживач зобов’язаний своєчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію.

Як зазначає позивач, він поставив відповідачу теплову енергію в період з липня 2009 року по квітень 2010р. в кількості 422,164 Гкал.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється позивачем на протязі 3 днів з моменту отримання рахунка.

У зв’язку з тим, що відповідач повністю та вчасно за вказаним договором не розрахувався, позивачем були виставлені рахунки-фактури, які залишені відповідачем без сплати.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач в судові засідання не з’явився, доказів повної оплати боргу не надав, доводів позивача не спростував, а тому, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар в розмірі 68243,37 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми заборгованості позивач також просить стягнути пеню в розмірі 2500,91 грн.

Відповідно до підпункту г) п. 4 договору, у разі несплати рахунків за використану теплову енергію, споживач сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день відстрочки в оплаті від нарахованої суми.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 2500,91 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1450,66 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2400,51 грн. інфляційних втрат за період (липень 2009р.-квітень 2010р.).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 2400,51 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Ватутіна, 99, код 23735004) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Київський Шлях, 41-а, код 13712452) 68243 (шістдесят вісім тисяч двісті сорок три) грн.. 37 коп. суми основного боргу, 1450 (одну тисячу чотириста п’ятдесят) грн.. 66 коп. пені, 2400 (дві тисячі чотириста) грн.. 51 коп. інфляційних втрат, 720 (сімсот двадцять) грн.. 94 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн.. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1050, 25 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання повного тексту рішення: 08.07.2010р.