Рішення № 103220195, 10.02.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20729/21

Провадження № 2/761/1182/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Яницької О.Л.

за участю:

представника відповідача: Миколюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішній справ України в Київській області, третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

в с т а н о в и в :

В червні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь збитки, заподіяні в результаті прострочення виконання грошового зобов`язання внаслідок інфляції за період з 03 вересня 2019р. по 31 травня 2021р. в умі 29719,2 грн., а також 3,0 % річних - 12733,93грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017р. та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017р., було визнано неправомірними дії МВС України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов`язано Головне управління МВС України в Київській області здійснити нарахування та виплату одноразову грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015р. № 850.

Разом із тим, до часу звернення до суду із даним позовом рішення адміністративних судів залишається невиконаним та позивачеві не здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності, що складає 243600,00 грн.

Також рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019р. було стягнуто з відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь позивача ОСОБА_1 3,0 % річних у сумі 6829,74 грн. та індекс інфляції у сумі 22898,40 грн., за період прострочення з 14 вересня 2017р. по 21 серпня 2018р.

Крім того, за рішенням Шевченківського районного суду Києва від 16 грудня 2019р. по цивільній справі № 761/20729/21, яке набрало законної сили з відповідача було стягнуто на користь позивача 21436,07 грн. інфляційних втрат та 7548,26 грн. - 3,0 % річних за період часу з 22 серпня 2018р. по 02 вересня 2019р.

Оскільки позивачу до дня звернення до суду із даним позовом не сплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності в сумі 243600,00 грн., він просив суд позов задовольнити та стягнути інфляційні втрати та 3,0 % річних за період часу з 03 вересня 2019р. по 31 травня 2021р.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02 грудня 2021р. на адресу суду надійшов відзив на позов від відповідача та клопотання про поновлення процесуального строку. У відзиві на позов сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову, при цьому зазначала, що вчинила усі необхідні дії з метою нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності. Разом із тим, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який затверджений постановлю Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015р. № 850, відповідачем було подано розпорядникам бюджетних коштів, а саме МВС України та Національній поліції України усі необхідні документи та довідку про потребу в коштах для виконання судового рішення. Разом із тим, необхідні кошти не виділено, що зумовило невиконання судових рішень до сьогоднішнього дня.

До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, поважності причин неявки не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що постановами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2017р. по справі № 357/14110/16-а, було визнано неправомірними дії МВС України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов`язано Головне управління МВС України в Київській області здійснити нарахування та виплату одноразову грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015р. № 850.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019р. було стягнуто з відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь позивача ОСОБА_1 3,0 % річних у сумі 6829,74 грн. та індекс інфляції у сумі 22898,40 грн. за період прострочення з 14 вересня 2017р. по 21 серпня 2018р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019р. по цивільній справі № 761/20729/21, яке набрало законної сили з відповідача було стягнуто на користь позивача 21436,07 грн. інфляційних втрат та 7548,26 грн. - 3,0 % річних за період часу з 22 серпня 2018р. по 02 вересня 2019р., внаслідок несплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, рішенням суду встановлено, що на виконання вищезазначеного судового рішення у справі № 357/14110/16-а, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 16 листопада 2017р. було видано виконавчий лист № 357/14110/16-а. Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22 листопада 2017р. було відкрито виконавче провадження № 55209267 за виконавчим листом № 357/14110/16-а, виданим 16 листопада 2017р. Встановлено, що боржник, тобто Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, жодних платежів не здійснила.

Доводи сторони відповідача, стосовно того, що відповідачем подано до Національної поліції України довідку про потребу в коштах на виконання судових рішень на виплату ОГД у розмірі 243600,0 грн., однак дані кошти так і не надійшли, не спростовують висновків суду, оскільки рішення суду фактично не було виконано.

В процесі розгляду даної справи також встановлено, що відповідач звертався до МВС України із документами стосовно виплати позивачу одноразової грошової допомоги, однак отримав відповідь про те, що жодних зобов`язань на МВС України за судовим рішенням не покладено, а зобов`язання щодо будь-яких виплат мають здійснюватись за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті для Національної поліції.

Разом із тим, на дату звернення ОСОБА_1 із даним позовом, а також на час розгляду справи рішення судів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги в сумі 243600,0 грн. залишається невиконаним.

Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Що стосується обов`язковості судових рішень, то варто нагадати, що ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04. Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. рішення у справі Войтенка). Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту статей 524, 533-535 і 625 ЦК України вбачається, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що рішення суду у справі № 357/14110/16-а залишається невиконаним, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Доводи та твердження сторони відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються як такі, що не спростовують факту невиконання судового рішення відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 110, 141, 142, 206, 258, 259, 263-266, 268, 274, 354, 355 ЦПК України; ст. 56 Конституції України; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 13, 15, 16, 625 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішній справ України в Київській області (код ЄДРПОУ 08592218, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15), третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олекси Тихого, буд. 32) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - задовольнити.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 29719 /двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять/ грн. 20 коп. - інфляційних втрат; 3,0 % річних у розмірі 12733 /дванадцять тисяч сімсот тридцять три грн. 93 коп.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в Київській області на користь держави судовий збір у розмірі 908,0 /дев`ятсот вісім/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 лютого 2022р.

Суддя: