Рішення № 10321895, 22.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р. Справа № 7/036-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельсит», м. Київ,

до                    Орендного підприємства «Броварипромжитлобуд», м. Бровари, Київська область,

про                    стягнення 450282,45грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Литвинець С.А. –представник за довіреністю б/н від 01.12.2009року;

від відповідача: не з’явились;

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мельсит»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №8 від 11.03.2010року (вх. №1051 від 16.03.2010року) до Орендного підприємства «Броварипромжитлобуд»(далі –відповідач) про стягнення 450282,45грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Орендним підприємством «Броварипромжитлобуд»своїх зобов’язань за договором №22-08 на виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт по тепловому пункту для 157-квартирного житлового будинку від 06.05.2008року, а саме щодо проведення повної оплати за виконані роботи, а тому просить суд стягнути з відповідача суму осново боргу в розмірі 346782,00грн., пеню в сумі 42176,19грн., 49062,70грн. інфляційних нарахувань та 12261,56грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010року було порушено провадження у справі №7/036-10 та призначено її розгляд на 20.04.2010року.

У судовому засіданні 20.04.2010року представник позивача надав письмові пояснення щодо позовних вимог №15 від 20.04.2010року, які залучені судом до матеріалів справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 20.04.2010року представників відповідача розгляд справи відкладався на 06.05.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2010року, у зв’язку з повторною неявкою у судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 01.06.2010року.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області від 17.05.2010року строк вирішення спору у справі №7/036-10 було продовжено на один місяць до 22.06.2010року.

Через загальний відділ господарського суду 01.06.2010року відповідачем було подано відзив №88 від 01.06.2010року (вх. №6170) на позовну заяву, яким відповідач визнає суму основного боргу у розмірі 346782,00грн., просить суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені та відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

У судове засідання 01.06.2010року представники сторін з’явились і господарським судом у порядку вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.06.2010року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 10.06.2010року представників відповідача, та враховуючи надіслану відповідачем телеграму з клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався на 22.06.2010року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2010року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 22.06.2010року повторно не з’явились. Відповідач про причини неявки у судове засідання не повідомив.

На підставі ст. 75 ГПК України, враховуючи наявний в матеріалах справи відзив відповідача на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 22.06.2010року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності суд встановив:

06.05.2008року між Орендним підприємством «Броварипромжитлобуд»(замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мельсит»(виконавець за договором, позивач у справі) було укладено договір №22-08 на виконання монтажних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт по тепловому пункту для 157-квартирного житлового будинку (далі –договір).

Згідно п. 1.1. договору виконавець зобов’язався виконати наступні роботи: поставити обладнання згідно специфікації робочого проекту будівництва індивідуального теплового пункту для 157-квартирного житлового будинку по вул. Шевченко в м. Бровари (п. 1.1.1. договору); здійснити на об’єкті монтаж і електромонтаж обладнання, автоматики (п. 1.1.2. договору); виконати пусконалагоджувальні роботи по об’єкту (п. 1.1.3. договору); ввести об’єкт в експлуатацію з підписанням акта вводу в експлуатацію (п. 1.1.4. договору).

У відповідності до п. 2.1. договору вартість робіт, визначених п. 1.1. договору, згідно протоколу узгодження договірної ціни, який являється невід’ємною частиною договору, становить 925000,00грн., в тому числі ПДВ 154166,67грн.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що оплату проведених виконавцем робіт по договору замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: передплата в розмірі 50% вартості договору, а саме двома рівними частинами по 25% на другий і п’ятий день після підписання даного договору; 40% вартості договору після здійснення монтажних робіт по актам виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3); решта суми, в розмірі 10% від вартості даного договору на протязі 10 календарних днів після підписання відповідних документів згідно п. 1.1.4. і 8.1. договору і надання актів виконаних робіт.

Приймання результатів робіт здійснюється комісією, яка складається з спеціалістів виконавця, замовника і представників КП «Броваритеплоенергомережа», і оформлюється актом (п. 8.1. договору).

Згідно п. п. 14.1., 14.2. договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дня вступу договору в силу.

На виконання умов договору позивач виконав монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи по тепловому пункту для 157-квартирного житлового будинку і сторонами 21.11.2008року був підписаний акт про готовність до постійної експлуатації відгалуження до споживача та теплового пункту (копія акту наявна в матеріалах справи). Для підписання вказаного акту була також підготовлена наступна документація: акт прийому теплового вузла від 20.11.2008року; акт гідравлічного випробування системи опалення офісних приміщень на герметичність від 20.11.2008року; акт гідростатичного випробування системи холодного, гарячого водопостачання і циркуляції на герметичність від 20.11.2008року, акт гідростатичного випробування системи опалення житлового будинку на герметичність від 20.11.2008року; акт гідростатичного випробування системи опалення сходових кліток на герметичність від 20.11.2008року; акт повірки системи теплового вузла на тепловий ефект від 20.11.2008року, які також підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками товариств.

Господарський суд зазначає, що відповідно до акту про готовність до постійної експлуатації відгалуження до споживача та теплового пункту від 21.11.2008року відповідачем не було виявлено ніяких недоліків чи дефектів, а також не заявлено жодних зауважень щодо виконаних робіт в момент складання вказаного акту.

Актом прийому виконаних підрядних робіт від 31.12.2008року та довідкою про вартість виконаних робіт від 31.12.2008року, які підписані представниками обох сторін, підтверджується, що позивач виконав передбачені договором роботи на загальну суму 889782,00грн.

Дослідивши акт прийому виконаних підрядних робіт від 31.12.2008року, господарський суд встановив, що зі сторони відповідача вказаний акт був підписаний з врахуванням зауважень, які викладені у додатку №1 від 30.12.2008року до даного акту.

Наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача підтверджується, що відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт у розмірі 543000,00грн., а саме 19.09.2008року сплатив 263000,00грн., 03.10.2008року –200000,00грн., 03.11.2008року –70000,00грн. та 09.07.2009року –10000,00грн.

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, повний розрахунок за проведені роботи ним здійснений не був у зв’язку з неякісно виконаними позивачем роботами та у зв’язку з тим, що позивач своєчасно не усунув недоліки, вказані у додатку №1 до акту прийому виконаних підрядних робіт від 31.12.2008року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до відповідача з листами №32 від 26.02.2009року, №48 від 14.03.2009року, №66 від 20.03.2009року, №64 від 20.03.2009року, №49 від 23.03.2010року (копії листів наявні в матеріалах справи), якими відповідач просив усунути виявлені ним недоліки. У зв’язку з вищенаведеним представниками позивача та ДП «Житло»20.03.2010року був складений та підписаний акт обстеження індивідуального теплового пункту, яким зафіксовано ряд дефектів.

Після усунення всіх виявлених недоліків між ТОВ «Мельсит»та експлуатуючою організацією ДП «Житло»09.04.2010року був підписаний акт, в якому сторони підтвердили, що все обладнання знаходиться у справному та робочому стані, претензій до роботи обладнання індивідуального теплового пункту не має.

Таким чином, господарським судом встановлено, що позивачем були повністю виконані зобов’язання, визначені умовами договору №22-08 від 06.05.2008року, однак відповідач, який згідно п. 3.1. договору повинен був повністю оплатити роботи на протязі 10 календарних днів після підписання відповідних документів і надання актів виконаних робіт, не оплатив в повному обсязі вартість підрядних робіт.

На момент розгляду спору у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем за проведені монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи по тепловому пункту для 157-квартирного житлового будинку становить 346782,00грн. (889782,00грн. загальна вартість проведених робіт - 543000,00грн., сплачені відповідачем грошові кошти). Вказаний розмір заборгованості визнаний і підтверджений відповідачем у відзиві №88 від 01.06.2010року на позовну заяву.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги умови договору, а також те, що акт приймання виконаних робіт був підписаний сторонами 31.12.2008року, кінцевий розрахунок із позивачем мав бути проведений до 10.01.2009року, однак в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України відповідач в повному обсязі не розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 346782,00грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.3.2. договору передбачено, що у випадку недодержання строків оплати по даному договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої у встановлені строки суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття «позовної давності»як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За правилами ст. 267 ЦК України наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові. Разом з тим пунктом 5 цієї статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Господарський суд зазначає, що в разі пропущення річного строку позовної давності неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов’язання, в межах строку позовної давності за основним зобов’язанням. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.01.2010року №6-17553св08.

З огляду на вищевказане, враховуючи підписання 31.12.2008року сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт, а також те, що згідно п. 3.1. договору відповідач повинен був повністю оплатити роботи на протязі 10 календарних днів після підписання відповідних документів і надання актів виконаних робіт, господарський суд дійшов до висновку, що перебіг строку позовної давності за вимогою про сплату пені розпочався 11.01.2009року.

Однак, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а також того, що ТОВ «Мельсит»звернулось з позовом до господарського суду лише 16.03.2010року, при цьому не довів поважності причини пропуску позовної давності, а також враховуючи той факт, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строку позовної давності, господарський суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 11.03.2009року по 11.07.2009року у розмірі 28315,46грн. (22521,25грн.+5376,17грн.+418,04грн.), оскільки строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 11.01.2009року по 11.03.2009року сплив.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

35678211.03.2009 - 14.06.20099612.0000 %0.066 %*22521.25

35678215.06.2009 - 09.07.20092511.0000 %0.060 %*5376.17

34678210.07.2009 - 11.07.2009211.0000 %0.060 %*418.04

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28315,46грн. пені. В іншій частині позову, а саме в стягненні 13860,73грн. суд відмовляє у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 49062,70грн. та 3% річних у розмірі 12261,56грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

При цьому твердження відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки несплата відповідачем суми боргу була зумовлена неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов’язань, зокрема щодо несвоєчасного усунення виявлених недоліків, господарський суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку неналежного виконання чи невиконання своїх обов’язків по договору, винна сторона зобов’язується відшкодувати іншій стороні спричинені цим збитки. Також п. 7.4. договору визначено, що у випадку якщо виконавець не усуне дефекти і/або недоліки, виявлені замовником в процесі експлуатації, по пред’явленому акту і у визначений п. 7.3. строк, з виконавця стягується штраф в розмірі 0,3% від суми договору за кожний день прострочки.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Таким чином, відповідач у справі у зв’язку з виявленням дефектів у виконаних підрядних роботах мав право пред’явити позивачу будь-яку з вище передбачених вимог, при цьому несвоєчасне усунення позивачем виявлених недоліків не звільняє відповідача у справі від обов’язку здійснити оплату за виконані підрядні роботи та обов’язку сплати штрафних санкцій у зв’язку з простроченням ним оплати вартості проведених підрядних робіт.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 436421,72, з яких 346782,00грн. сума основного боргу, 28315,46грн. пеня, 49062,70грн. інфляційні нарахування та 12261,56грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 13860,73грн. пені, суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Орендного підприємства «Броварипромжитлобуд»(07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 14, код ЄДРПОУ 05472985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельсит»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, код ЄДРПОУ 30435244) 346 782 (триста сорок шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 28315 (двадцять вісім тисяч триста п’ятнадцять)грн. 46 коп. пені, 49 062 (сорок дев’ять тисяч шістдесят дві)грн. 70коп. інфляційних нарахувань, 12261 (дванадцять тисяч двісті шістдесят одну)грн. 56 коп. 3% річних та судові витрати: 4 364 (чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 13коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 73коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.

Дата підписання 30.06.2010року