Рішення № 10321652, 17.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2010 р. Справа № 7/055-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Асортимент», м.Київ,

до          Малого приватного підприємства «Анко», смт. Димер, Вишгородський район, Київська область,

про                    стягнення 20808,36грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Жувака О.В. –представник за довіреністю №1/10 від 01.01.2010року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Асортимент»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №ПЗ-04 від 01.04.2010року (вх. №1590 від 14.04.2010року) до Малого приватного підприємства «Анко»(далі –відповідач) про стягнення 20808,36грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки №46 від 24.07.2008року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 8634,50грн., пеню в розмірі 10774,32грн., інфляційні втрати в розмірі 1223,66грн. та 3% річних –175,88грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2010року було порушено провадження у справі №7/055-10 та призначено її розгляд на 12.05.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 03.06.2010року.

До початку судового засідання через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява №1/06-10 від 03.06.2010року (вх. №6327 від 03.06.2010року), якою позивач повідомляв суд про часткову оплату відповідачем суми основного боргу. Вказана заява була залучена судом до матеріалів справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 03.06.2010року представників відповідача, розгляд справи відкладався на 17.06.2010року.

У судовому засіданні 17.06.2010року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 17.06.2010року представники відповідача повторно не з’явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 17.06.2010року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

24.07.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Асортимент»(постачальник за договором, позивач у справі) та Малим приватним підприємством «Анко»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №46 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити продукти харчування, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно п. 1.2. договору, загальна вартість і кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у накладних.

Пунктом 7.1. договору визначено, що оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір, згідно п. 10.1., набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009року, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного і належного виконання (здійснення).

На виконання умов договору продавець поставив покупцю товар згідно видаткових накладних №РН-0008834 від 31.07.2008року на суму 4600,32грн., №РН-0009215 від 07.08.2008року на суму 2767,87грн., №РН-0009517 від 14.08.2008року на суму 3469,77грн., №РН-0009832 від 21.08.2008року на суму 2634,72грн., №РН-0010132 від 28.08.2008року на суму 4794,28грн., №РН-0010493 від 04.09.2008року на суму 4109,71грн., №РН-0010889 від 11.09.2008року на суму 5110,01грн., №РН-0011246 від 18.09.2008року на суму 3118,17грн., №РН-0011603 від 25.09.2008року на суму 2903,51грн., №РН-0012013 від 02.10.2008року на суму 3285,71грн., №РН-0013070 від 23.10.2008року на суму 6914,66 грн., №РН-0013718 від 06.11.2008року на суму 6017,33грн., №РН-0014462 від 20.11.2008року на суму 6016,00грн., №РН—0015137 від 04.12.2008року на суму 8598,77грн., №РН-0015825 від 18.12.2008року на суму 5483,91грн., №РН-0000097 від 08.01.2009року на суму 5928,47грн., №РН-0000730 від 22.01.2009року на суму 2598,47грн., №РН-19.02.2009року на суму 6674,88грн., №РН-0002865 від 12.03.2009року на суму 4148,77грн., №РН-0003781 від 02.04.2009року на суму 6161,83грн., №РН-0004450 від 16.04.2009року на суму 4275,13грн., №РН-0004712 від 23.04.2009року на суму 5248,19грн., №РН-0004722 від 23.04.2009року на суму 251,62грн., №РН-0005306 від 08.05.2009року на суму 4191,67грн., №РН-0006199 від 28.05.2009року на суму 8220,36грн., №РН-0006915 від 11.06.2009року на суму 6196,54грн., №РН-0007608 від 26.06.2009року на суму 6736,55грн., №РН-0008103 від 09.07.2009року на суму 7258,65грн., №РН-0008886 від 24.07.2009року на суму 8284,94грн., №РН-0009518 від 07.08.2009року на суму 8960,68грн., №РН-0010334 від 27.08.2009року на суму 8445,57грн., №РН-0011814 від 24.09.2009року на суму 7917,48грн., №РН-0013060 від 16.10.2009року на суму 7474,25грн., №РН-0015809 від 10.12.2009року на суму 11366,56грн., №РН-0015866 від 10.12.2009року на суму 634,50грн., а всього на загальну суму 190799,84грн.

В порушення умов договору відповідач за товар, який поставлений по вищезазначеним видатковим накладним, розрахувався частково і з порушенням строків, встановлених п. 7.1. договору.

У зв’язку з несплатою відповідачем, у відповідності до умов договору, вартості отриманих товарів позивач звернувся до відповідача з претензією №4/02/10 від 12.02.2010року, з вимогою погасити існуючий борг. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, суму заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як встановлено господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків від 15.01.2010року, підписаним представниками обох сторін та скріпленим печатками товариств, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на момент звернення позивача з позовом до суду ставить 8634,50грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в повному обсязі не надав, за таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8634,50грн. є обґрунтованою і доведеною.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами, зокрема. банківськими виписками по рахунку позивача, актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору сторони визначили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На цій підставі позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 10774,32грн. за прострочення оплати вартості отриманого товару.

Однак, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд у постановах від 04.02.2010року у справі №28/152, від 26.02.2009року у справі №20/474/08, від 14.02.2008року у справі №5/2164, від 26.02.2008року у справі №21/278 тощо.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», здійснивши власний розрахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за визначений позивачем строк прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1254,17грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 9520,15грн. пені (10774,32грн. - 1254,17грн.), суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1223,66грн. та 3% річних –175,88грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, господарський суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 1168,21грн. інфляційних нарахувань (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат невірним.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1168,21грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову, а саме в стягненні 55,45грн. (1223,66грн. - 1168,21грн.) інфляційних втрат, суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок вказаних сум є арифметично вірним.

Господарським судом на підставі копій банківських виписок по рахунку позивача та з пояснень ТОВ «Торгова Компанія «Асортимент» встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено 8634,50грн., а саме 05.05.2010року сплачено 2000,00грн., 11.05.2010року –2000,00грн., 21.05.2010року –2000,00грн. та 31.05.2010року –2634,50 грн. При цьому, позивач звернувся до суду з клопотанням врахувати вимоги ст. 534 ЦК України при зарахуванні сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заявлених вимог позивача.

Відповідно до приписів ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) в першу чергу відшкодовується витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання, 2) у другу чергу сплачуються проценти та неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи вищенаведене, а також здійснений судом розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд дійшов до висновку про зарахування сплаченої відповідачем суми в рахунок погашення вимог позивача наступним чином:

-          175,88грн. 3% річних нарахованих на суму боргу, 1254,17грн. пені;

-          7204,45грн. суми основного боргу.

У зв’язку з наведеним провадження у справі в частині стягнення з відповідача 175,88грн. 3% річних, 1254,17грн. пені та 7204,45грн. суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору.

При цьому господарський суд зазначає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат не може бути погашена в черговості, визначеній ст. 534 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування не вважаються неустойкою, процентами чи основною сумою боргу, а є спеціальним правовим наслідком прострочення виконання грошових зобов’язань.

Окрім цього господарський суд відзначає, що в такому порядку не можуть бути відшкодовані і судові витрати, оскільки порядок їх стягнення встановлено відповідним процесуальним законодавством, і такі витрати пов’язані не з отриманням виконання, а з захистом порушених прав у судовому порядку. Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»державне мито сплачується фізичними та юридичними особами за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами, в даному випадку –за розгляд господарським судом Київської області спору. Аналогічно витрати, передбачені ст. 47-1 ГПК України, стосуються інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у даній справі та не пов’язані з проведенням МПП «Анко»добровільним виконанням грошових зобов’язань за договором поставки до моменту прийняття рішення господарським судом Київської області. Таким чином, судові витрати позивача, спрямовані на примусове стягнення боргу у судовому порядку, не підлягають погашенню в порядку передбаченому ст. 534 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 2597,93грн., з яких 1429,72грн. сума основного боргу та 1168,21грн. інфляційні збитки. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 7204,45грн., 175,88грн. 3% річних та 1254,17грн. пені господарський суд припиняє. В іншій частині позову, а саме в стягнення з відповідача 9520,15грн. пені та 55,45грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч. 1. ст.80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Анко»(07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Дніпровська, 7, код ЄДРПОУ 19408962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Асортимент»(02100, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 22, код ЄДРПОУ 31455995) 1 429 (одну тисячу чотириста двадцять дев’ять) грн. 72 коп. основного боргу, 1 168 (одну тисячу сто шістдесят вісім) 21 коп. інфляційних нарахувань та судові витрати: 112 (сто дванадцять) грн. 32 коп. державного мита і 127 (сто двадцять сім) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    3.          Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 7204,45грн., 175,88грн. 3% річних та 1254,17грн. пені припинити.

          4.          В іншій частині позову відмовити.

          5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 25.06.2010року