
Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1634/21
Провадження № 2/382/257/22
РІШЕННЯ
Іменем України
08 лютого 2022 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Жуковій Л. Д.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1634/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ем.Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Ел.Ем.Груп» (далі – Товариство), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович (далі – приватний нотаріус), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович (далі – приватний виконавець), відповідно до вимог якої просила: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23.09.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 2338, вчинений приватним нотаріусом, про стягнення з позивачки на користь відповідача грошових коштів у розмірі 4941,73 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що вона 17.12.2021 року отримала від приватного виконавця рекомендований лист, яким було надіслано такі постанови від 13.12.2021 року про: відкриття виконавчого провадження за № 67862666; про арешт коштів боржника (ВП 67862666); про стягнення з боржника основної винагороди (ВП 67862666); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП67862666). Також, 15.12.2021 року приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи боржника. Зі змісту постанов позивачці стало відомо про виконавчий напис № 2338, вчинений 23.09.2021 року приватним нотаріусом, про стягнення з неї на користь Товариства 4941,73 грн. Позивачка не погоджується з вказаною сумою боргу 4941,73 грн і вважає її безпідставною та спірною. При цьому зазначає, що кредитного договору між нею та Товариством не укладалося. Тож всі дії, ініційовані Товариством, з вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, відкриття виконавчого провадження, внесення в реєстр інформації про позивачку, як боржника вважає неправомірними. Наголошує, що між Товариством та позивачкою взагалі немає ніяких укладених нотаріально посвідчених договорів. Стверджує, що відповідач не мав права звертатися до третьої особи, а остання не мала права вчиняти виконавчий напис, не переконавшись у безспірності такої вимоги. Позивачка також повідомила, що вона 20.12.2021 року направила до приватного нотаріуса заяву про надання копії матеріалів справи за оспорюваним виконавчим написом, однак в наданні копій матеріалів їй було відмовлено. Тож вважає, що приватним нотаріусом не дотримано вимог ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат". Просила позов задовольнити, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалами суду від 22.12.2021 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 67862666 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано від приватного нотаріуса належним чином засвідчену копію матеріалів справи за оспорюваним виконавчим написом.
Позивачка в судовому засіданні просила позов задовольнити, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню; проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не направив.
Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заяв та клопотань не направляли.
Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 23.09.2021 року приватним нотаріусом вчинений виконавчий напис щодо стягнення 4 941,73 грн заборгованості з ОСОБА_1 , яка вказана боржником за кредитним договором № 014/1054/82/0246857 від 22.06.2018 року.
13.12.2021 року приватним виконавцем на підставі виконавчого напису № 2338, вчиненого 23.09.2021 року, відкрито виконавче провадження ВП № 67862666, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 291,73 грн.
З постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.12.2021 року вбачається, що приватним виконавцем, на підставі виконавчого напису № 2338, вчиненого 23.09.2021 року, постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у відділу освіти Яготинської міської ради, та здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 6 430,51 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивачка зазначає, що такий напис нотаріуса порушує її законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Так, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Пунктом 3.5 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Крім цього, слід зазначити, що оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 13.10.2021 року по справі № 554/6777/17-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 299/1160/16-ц, провадження № 61-22900св18).
При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27.08.2020 року у справі № 554/6777/17 (з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30.09.2019 року (справа № 357/12818/17), від 15.01.2020 року (справа № 305/2082/14-ц).
В матеріалах справи відсутні докази про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису з`ясовував питання, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, на підтвердження безспірності, Товариство також не надало доказів, направлення листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем такого листа.
Крім цього, не надано доказів направлення позивачці повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором іншим юридичним особам, як і направлення вимоги про погашення заборгованості.
Також, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості ОСОБА_1 . Окрім цього, не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).
Отже, на думку суду, у цьому випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14-ц визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 23.09.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Приватний нотаріус не виконав вимог ухвали Яготинського районного суду Київської області від 22.12.2021 року. Суду не надано доказів, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин є правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена позиція підтверджується, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17, постановою Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17.
Отже, суд вважає що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та безпідставно вчинив виконавчий напис. Тож, оспорюваний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).
Таким чином особа має право пред`явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору. Позивачка сплатила 908 грн та 454 грн судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову відповідно, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ем.Груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23.09.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 2338, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ем.Груп» 4 941,73 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ем.Груп» на користь ОСОБА_1 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ем.Груп» (місцезнаходження: 01021, м. Київ вул. М. Грушевського, 10, Код ЄДРПОУ 41240530).
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович (місцезнаходження: 07300, м. Вишгород Київської області, промисловий майданчик «Карат» 5а).
Повний текст рішення складено 14.02.2022 року.
СуддяМ. М. Нарольський
Судове рішення № 103216303, Яготинський районний суд Київської області було прийнято 08.02.2022. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 382/1634/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: