Рішення № 10321577, 21.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 13/071-10          

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради, м. Ірпінь

про стягнення 477896,71 грн.

           Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Жигадло І.Б. - довіреність № 79/10 від 28.12.2009р.;

від відповідача: Полюхович В.В. - довіреність № 21 від 25.01.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) заявлено позов до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі –відповідач) про стягнення 477896,71 грн., в т.ч. 249256,78 грн. основного боргу, 53030,28 грн. пені, 118442,32 грн. інфляційних збитків, 57167,33 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1873-БО-17 від 29.09.2008 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за природний газ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.                     Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2010 р. згідно відзиву визнає позовні вимоги частково в сумі основного боргу в розмірі 249256,78 грн., в частині 3 % річних та інфляційних збитків просить відмовити в зв’язку з скрутним фінансовим становищем та відсутністю вини відповідача в простроченні сплати основного боргу.

В судовому засіданні 14.06.2010 р. оголошувалась перерва до 21.06.2010 р. на 15.40, про що сторони були належним чином повідомлені.

В судовому засіданні 21.06.2010 р. представник відповідача надав суду заяву про припинення провадження у справі в частині 87256,78 грн. основного боргу в зв’язку зі сплатою зазначеної суми.

Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1873-БО-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

          На підставі даного Договору відповідач прийняв протягом листопада-грудня 2008 р., січня-квітня 2009 р. природний газ на загальну суму 2098661,64 грн., що підтверджується даними актів передачі-приймання природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться відповідачем грошовими коштами плановими платежами до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу.

          Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

          Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати природного газу виконав частково у зв’язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 249256,78 грн.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно с т. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зобов’язання по оплаті природного газу належним чином не виконав.

          Враховуючи те, що згідно заяви відповідача станом на день розгляду справи відповідачем сплачено частину основного боргу в сумі 87256,78 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи, провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Залишок основного боргу в сумі 162000 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 7.10 договору передбачено, що пеня нараховується протягом 6 місяців, що передує моменту звернення з позовом.

          Судом встановлено, що пеня в розмірі 53030,28 грн. за період з 06.11.2009 р. по 06.05.2010 р. нарахована позивачем правомірно за шість місяців у зв’язку з наявністю заборгованості відповідача та на підставі п.п 7.2, 7.10 Договору.

          Проте суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги. Причиною несвоєчасної оплати за використаний газ є те, що відповідач отримував природний газ для вироблення та постачання комунальних послуг населенню, а також те, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиті послуги. Згідно довідки відповідача його дебіторська заборгованість складає 6258966,14 грн., яка утворилась внаслідок заборгованості бюджетних організацій, госпрозрахункових організацій, населення. Таким чином, суд враховує, що в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. До того ж, враховуючи вищенаведене відповідач частково виконав зобов’язання щодо оплати отриманого газу.

          Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Враховуючи вищенаведене, суд зменшує пеню в розмірі 53030,28 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 26515,14 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 118442,32 грн. за період з грудня 2008 р. по березень 2010 р. та 3% річних в розмірі 57167,33 грн. за період з 11.12.2008 р. по 06.05.2010р. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача у відзиві на неправомірність заявлення позивачем до нього вимог про стягнення штрафних санкцій нарахованих на суму заборгованості через несплату, в свою чергу населенням грошових коштів за спожитий газ не приймається судом до уваги з огляду на те, що право позивача на стягнення пені передбачено договором на підставі якого позивачем заявлено до відповідача стягнення заборгованості, який є чинним та повинен виконуватись сторонами договору належним чином. Правомірність же вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання встановлена у ст. 625 ЦК України, яка встановлює загальне правило щодо відшкодування боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача. У зв’язку з тим, що сума пені в розмірі 53030,28 грн. нарахована позивачем правомірно, а її розмір до 26515,14 грн. зменшено судом за власної ініціативою з підстав наведених вище та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача витрати відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК в частині суми відмовленої пені покладаються також на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької комуни 11; код ЄДРПОУ 32973584) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827) 162000 (сто шістдесят дві тисячі) грн. основного боргу, 26515 (двадцять шість тисяч п’ятсот п’ятнадцять) грн. 14 коп. пені, 118442 (сто вісімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 32 коп. інфляційних збитків, 57167 (п’ятдесят сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 33 коп. –3% річних, а також судові витрати: 4779 (чотири тисячі сімсот сімдесят дев’ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 87256,78 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 26515,14 грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 25.06.2010р.