Рішення № 103214768, 03.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 лютого 2022 р. № 520/25055/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, код ЄРДПОУ 08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA418201720313271001201005266, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати пов`язані з утриманням, в сумі 40 249 (сорок тисяч двісті сорок десять грн.) 52 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що позивачем жодного повідомлення не надавалось та не направлялось. На думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання відповідачу повідомлення чи ознайомлення з ним під підпис. Оскільки позивачем порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261, то звернення до суду, без дотримання вимог Порядку № 261 не відповідає принципу "належного урядування". На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача однією із вимог просив здійснити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

З цього приводу суд зазначає, що скорочене провадження без виклику сторін не передбачає проведення судового засідання. Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України передбачено у виключних випадках проведення судового засідання. Підставою для застосування зазначеного законодавчого припису є або клопотання, або власна ініціатива суду.

Суд наголошує, що вимога представника відповідача, що міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву не носить характеру процесуального документу, оскільки чинний КАС України визначає, що є заявою, клопотанням та запереченням.

Так, статті 166 та 167 КАС України містять чіткі вимоги до форми та змісту заяви, клопотання і заперечення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Отже, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вимога, яка міститься у відзиві на позовну заяву за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.

Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі – у відзиві на позовну заяву.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справи України з 17 липня 2017 року по 19 жовтня 2021 року.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 22 липня 2017 року №225 о/с відповідача прийнято на службу в органу внутрішніх справ, зараховано курсантом ХНУВС з 14 серпня 2017 року та присвоєно звання "рядовий поліції".

Наказом ГУ Національної поліції в Харківській області від 19 жовтня 2021 року №646 о/с відповідача звільнено відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" (за власним бажанням).

Так, 01.11.2017 на виконання наказу МВС від 01 березня 2017 року № 173 "Про затвердження Типового форми Контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, між ХНУВС та ГУМВС України в Сумській області укладено контракт № 394 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - Контракт). Відповідно до п. 5 розділу 4 Контракту цей контракт діє до 01.09.2023 року.

Згідно з п. 6 розділу 4 Контракту, умови цього Контракту застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його підписання, а саме з дати зарахування Особи на навчання.

Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2 та 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2 та 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач не виконала умови договору, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 10.01.2002 року №2925-ІІІ "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію", з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

При цьому, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено приписами ч. 5 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (далі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта за період з 14 серпня 2017 по 04 серпня 2019 року, які складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України. Міністерства фінансів України. Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України. Адміністрації Державної прикордонної служби України. Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 відповідач повиннна відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 40 249 (сорок тисяч двісті сорок дев`ять) грн. 52 коп.

Згідно з п. 3 Порядку, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення. електроенергія). Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.

Наведені розрахунки відповідачем не оскаржувались, ані протягом навчання у ХНУВС, ані протягом роботи у практичному підрозділі.

Станом на день звернення до суду ОСОБА_1 добровільно не відшкодувала (в) кошти пов`язані з його (її) утриманням.

Крім того, згідно з п. 6.8 Положення про виші навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 "Про затвердження Положення про виші навчальні заклади МВС" початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

У частині 5 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Листом ГУ НП в Харківській області від 25 жовтня 2021 року вих. №7819/119- 12/01-2021, повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби, який отримано позивачем 29 жовтня 2021 року.

Відповідно до абз. 5 п. 3 розділу 2 Контракту № 394 передбачено, що особа зобов`язана у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням у ВНЗ, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу 2 Контракту № 394 замовник у місячний строк зобов`язаний проінформувати виконавця про звільнення особи зі служби в НПУ протягом трьох років після закінчення навчання та надіслати відповідні документи необхідні для примусового стягнення з особи витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчанням, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідачу було надано повідомлений про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання.

ОСОБА_1 22 жовтня 2021 року з повідомленням ознайомилась особисто.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, код ЄРДПОУ 08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA418201720313271001201005266, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати пов`язані з утриманням, в сумі 40 249 (сорок тисяч двісті сорок дев`ять грн.) 52 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2022 року.

Суддя Н.А. Полях