Рішення № 103214657, 14.02.2022, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1742/21

Провадження №2/190/48/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м.П”ятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Пронської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.П?ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай),-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 8,18 умовних кадастрових гектарах із земель не витребуваних паїв, які розташовані на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, із земель колишнього колгоспу ім.Ульянова, що знаходився на території колишньої Жовтянської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 05.02.1997 року колгосп ім.Ульянова П`ятихатського району Дніпропетровської області отримав Державний акт на право колективної власності на землю, з передачею у колективну власність 7306,3 гектара землі. Розмір земельної частки (паю) на території колишньої Жовтянської селищної ради П`ятихатського району по колгоспу ім.Ульянова становить 8,18 у.к.г. На території Жовтянської сільської ради П`ятихатського району є землі не витребуваних паїв площею 284,6575 га. В 2000 році при отриманні сертифікатів на право на земельну частку (пай) та фактичному розпаюванню земель в колгоспі ім.Ульянова, земельний пай їй не був виготовлений. А 20.10.2021 р. вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області управління у Кам`янському районі відділ №4 про надання їй інформації щодо включення її до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), на що отримала відповідь в якій зазначено, що вона значиться в списках до державного акта на право колективної власності на землю виданного колгоспу ім.Ульянова під №844. Вважає, що оскільки вона є у списка до державного акта на право колективної власності на землю виданного колгоспу ім.Ульянова, то має право на земельну частку (пай) відповідно до вимог закону.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року позовну заяву було залишено без руху, відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали, усунути недоліки, зазначені в ній.

02.12.2021 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою П?ятихатського районного суду від 06.12.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовчий розгляд справи.

05.01.2022 року ухвалою П`ятихатського районного суду підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ліненко О.А. в судове засідання не явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач – П`ятихатська міська рада Кам`янського району Дніпропетровської області про розгляд справи повідомлені належним чином, свого представника в судове засідання не направили; від представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, враховуючи визнання позову відповідачем, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.1997 року колгосп ім.Ульянова П`ятихатського району Дніпропетровської області отримав Державний акт на право колективної власності на землю, з передачею у колективну власність 7306,3 гектара землі, що підтверджується копією Державного акта на право колективної власності на землю серія ДП. (а.с.8-9)

Згідно копії Додатку 1 Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства кооперативу або товариства, доданного до Державного акта на право колективної власності на землю серії ДП, виданного колгоспу ім.Ульянова, - під №844 значиться ОСОБА_1 . (а.с.10-11)

Згідно копії листа, виданного виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради від 29.10.2021 року, - на території П`ятихатської міської ради по Жовтянському старостату є землі не витребуваних паїв, площею 284,6575 га. (а.с.12)

Згідно копії листа, виданного виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради від 16.11.2021 року, - розмір земельної частки (паю) на території колишньої Жовтянської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області по колишньому колгоспу ім.Ульянова становить 8,18 умовних кадастрових гектарах землі. (а.с.13)

Згідно копії листа відділу №4 Управління у Кам`янському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.11.2021 року, - у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельний пай КСП ім.Ульянова П`ятихатського району Дніпропетровської області, яка знаходиться на зберіганні у Відділі, - відомості щодо видачі сертифікатів на ім`я ОСОБА_1 відсутні. (а.с.26)

Згідно копії листа відділу №4 Управління у Кам`янському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.11.2021 року, - нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі (1га) по Дніпропетровській області на 02 січня 2021 року становить 30251 грн. (а.с.27)

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 11 постанови N 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

У пункті 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, слід тлумачити в контексті преамбули Конституції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Порядок паювання земель) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині дев`ятій статті 5 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Висновки суду:

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Невнесення до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року N 396/1683/18-ц.

Отже, позивач внесена до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства КСП ім.Ульянова під номером 844, але до матеріалів справи не надала підтверджуючих даних чи дійсно вона була членом КСП ім.Ульянова та чи працювала в ньому.

Відповідно до ст. ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу положень статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 76-79, 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай), -відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: П`ятихатська міська рада Кам`янського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: вул.Садова,буд.104, м.П`ятихатки, Кам`янський район Дніпропетровська область, Код ЄДРПОУ: 04052620.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева