Рішення № 10321133, 15.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р. Справа № 16/023-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УФО», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка», м. Біла Церква

про стягнення 90 992,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Зайцева М.Г. –довіреність № б/н від 10.04.2010р. –представник;

від відповідача – не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УФО»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1 від 23.03.2010р. (Вх. №суду 2084 від 14.05.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості по Договору № 36/12 від 17.12.2007р. в сумі 55 000,00 грн. основного боргу, 9 219,71 грн. пені, 4478,64 грн. інфляційних, 2 294,58 грн. 3% річних, та по накладній № РН-000744 від 24.11.2008р. в сумі 20 000,00 грн. боргу, а всього 90 992,93 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 17.05.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/023-10 та призначено її розгляд на 01.06.2010р. об 11 год. 10 хв. за участю повноважних представників сторін.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 01.06.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 15.06.2010р. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судових засіданнях 01.06.2010р. та 15.06.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 15.06.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку, вимоги п. 4 ухвали від 17.05.2010р. про порушення провадження у справі та п. 2 ухвали від 01.06.2010р. не виконав, а саме письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 17.05.2010р. про порушення провадження та від 01.06.2010р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УФО»(Постачальник - далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка»(Покупець - далі відповідач) 17.12.2007 року було укладено Договір поставки № 36/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність відповідачу, а відповідач зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент та ціни на товар, що може бути поставлений згідно цього договору, визначаються у специфікації.

Згідно п. 2.11 Договору зобов’язання позивача з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі відповідачу товару та підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно-транспортної накладної.

Під час здачі-приймання товару позивач надає відповідачу підписану позивачем накладну на товар (п. 6.2 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «УФО»свої договірні зобов’язання виконало належним чином та поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка»товар всього на суму 100 213,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00100 від 30.12.2008р. на суму 29579,04 грн. та № РН-000999 від 30.12.2008р. на суму 70634,88 грн., які підписані представником відповідача –Некоз В.А.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем, (а саме його представником –Некоз В.А.) товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка») серії ЯПН № 540581 від 30.12.2008р.

Відповідно до п. 7.6 Договору відповідач зобов’язаний оплатити поставлений позивачем товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару від позивача.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару всього в розмірі 20 415,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 285 від 06.03.2009р. на суму 10213,92; № 582 від 21.05.2009р. на суму 3731,28 грн.; № 639 від 11.06.2009р. на суму 4470,00 грн.; № 948 від 19.08.2009р. на суму 2000,00 грн.

Крім того, відповідач частково повернув отриманий товар за Договором поставки № 36/12 на суму 24798,72 грн., відповідно до накладної №БТ–0000156 від 13.05.2009р.

Таким чином, у відповідача перед позивачем за Договором № 36/12 від 17.12.2007р. залишилась несплаченою заборгованість в розмірі 55 000,00 грн., доказів сплати зазначеного боргу до суду не надано.

Також, позивач поставив відповідачу товар на суму 66 663,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000744 від 24.11.2008р., яка підписана представником відповідача –Некоз В.А.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем, (а саме його представником –Некоз В.А.) товару підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка») серії ЯПН № 540524 від 24.11.2008р.

Отже, поставивши відповідачу товар за накладною № РН-000744 від 24.11.2008р., сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар.

Відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару за накладною № РН-000744 від 24.11.2008р. у розмірі 46663,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1725 від 29.12.2008р.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка залишилась не сплаченою в сумі 20000,00 грн. за отриманий товар за накладною № РН-000744 від 24.11.2008р.

Оскільки, зі змісту укладеного сторонами договору неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.03.2010р. позивачем на дві адреси відповідача було надіслано вимогу про оплату №6 від 19.02.2010р., що підтверджується фіскальними чеками №2740, №2741 від 03.03.2010р., описами вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення № 62381320 з вимогою сплатити 20000,00 грн. за отриманий за накладною товар. Однак відповідачем відповіді надано не було, заборгованість не була сплачена.

Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриманий товар була отримана представником відповідача 11.03.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 62381320, обов’язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 19.03.2010р.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, в результаті невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого товару за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить всього 75000,00 грн. основного боргу, з яких 55 000,00 грн. по Договору поставки № 36/12 від 17.12.2007р. та 20 000,00 грн. по накладній № РН-000744 від 24.11.2008р.

Про наявність зазначеного боргу у відповідача також свідчить гарантійний лист № 150 від 26.05.2009р., згідно якого ТОВ «Біла техніка»гарантує погасити заборгованість в розмірі 80000,00 грн. згідно графіку з червня 2009р. по серпень 2009р.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач двічи у судові засідання не з’явився, відзиву на позов, доказів оплати наданого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 55 000,00 грн. по Договору поставки № 36/12 від 17.12.2007р. та заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. по накладній № РН-000744 від 24.11.2008р. (всього 75000,00 грн. заборгованості), яка відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір зазначеної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 75 000,00 грн. боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 36/12 від 17.12.2007р. у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на підставі п. 8.2 Договору № 36/12 від 17.12.2007р. здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 9 219,71 грн. згідно розрахунку позивача пеню нараховано за 182 дні відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України період з 30.01.2009р. по 04.08.2009р.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 4 478,64 грн. за період з січня 2009р. по березень 2010р., та 3 % річних в розмірі 2 294,58 грн. за період з січня 2009р. по березень 2010р. (за прострочення грошового зобов‘язання за Договором №36/12 від 17.12.2007р.) на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному розмірі: 75000,00 грн. (55000,00 грн.+20000,00 грн.) основної заборгованості, 9 219,71 грн. пені, 4478,64 грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 2 294,58 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Техніка»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 32, код ЄДРПОУ 33679141, р/р 26003301182852 в філії відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області, МФО 321057; р/р 260026550 в БЦФ ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 321121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УФО»(юридична адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15; фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-а, код ЄДРПОУ 33098535, р/р 26005010035896 в ВАТ «Державний Експортно-імпортний банк України»м. Київ, МФО 322313) 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 9 219 (дев’ять тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 71 коп. пені, 4 478 (чотири тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 64 коп. інфляційних, 2 294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн. 58 коп. 3 % річних, 909 (дев’ятсот дев’ять) грн. 93 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко