Рішення № 103210139, 10.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/18565/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (надалі також відповідач), у якій з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 29-32/, просить: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка С.В. по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 505392,93 грн. на підставі постанови від 10 листопада 2016 року ВП № 52014569; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка С.В. від 09 грудня 2021 року ВП №67820527 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови старшого державного виконавця від 10 листопада 2021 року ВП № 52014569 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 505392,93 грн.

Позовна заява подана позивачем на пошту 24 грудня 2021 року та зареєстрована канцелярією суду 29 грудня 2021 року за вх. №86531/21.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова державного виконавця від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 про стягнення виконавчого збору та постанова від 09.12.2021 ВП №67820527 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 505392,93 грн. є неправомірними, оскільки державний виконавець не врахував, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши Закон №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VІІІ, яка погіршує становище боржника, та виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, який повернуто стягувачу за заявою стягувача про повернення виконавчого листа.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/18565/21, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

08 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 90-91/, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням рішення суду в добровільний строк 10.11.2016 державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 505392,93 грн. У подальшому, 29.11.2021 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим 07.12.2021 винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідач вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, яка винесена державним виконавцем 10.11.2016, відповідає всім вимогам до виконавчого документа, передбачених статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" та підстав для не відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у державного виконавця не було.

Частиною 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

23.08.2016 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Т.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52014569, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №529/947/13-ц, виданого 06.06.2016 Диканським районним судом Полтавської області, про cтягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитом в сумі 5053929, 29 грн. (основана сума заборгованості за кредитом 2609103,20 грн., відсотки за період з 20 листопада 2007 по 21 липня 2013 року - 2074286, 81 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - в сумі 40905,54 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту-191072,13 грн., 3 % річних - в сумі 130812,57 грн. інфляційні - 7749 грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн. У пункті 2 постанови боржнику встановлено 7-денний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання виконавчого документу /а.с. 49-50, 54-55/.

Примірник постанови вручений ОСОБА_1 28.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 46/.

10.11.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Т.Ю. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №52014569, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 505392,93грн. /а.с. 58/.

07.12.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенком С.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №52014569, якою на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу виконавчий лист №529/947/13-ц, виданий 06.06.2016 Диканським районним судом Полтавської області, про cтягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитом в сумі 5053929, 29 грн. (основана сума заборгованості за кредитом 2609103,20 грн., відсотки за період з 20 листопада 2007 по 21 липня 2013 року - 2074286, 81 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - в сумі 40905,54 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту-191072,13 грн., 3 % річних - в сумі 130812,57 грн. інфляційні - 7749 грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн. У пункті 2 постанови боржнику встановлено 7-денний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання виконавчого документу /а.с.77-78/.

09.12.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенком С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67820527, якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №52014569 від 10.11.2016, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 505392,93 грн. /а.с.82/.

Позивач не погодився з діями по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 505392,93 грн. на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Т.Ю. від 10.11.2016 ВП№52014569 про стягнення з боржника виконавчого збору, та не погодився з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка С.В. від 09.12.2021 ВП №67820527 про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві ОСОБА_1 пояснив, що про постанову від 09 грудня 2021 року ВП №67820527 про відкриття виконавчого провадження та про постанову від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 про стягнення з боржника виконавчого збору він дізнався 17 грудня 2021 року після отримання від відповідача рекомендованого листа №3600115867944 /зворот а.с. 29/

Ухвалою суду від 31 січня 2022 року витребувано від відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) докази на підтвердження вручення постанови про стягнення виконавчого збору №52014569 від 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 та докази на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження №52014569.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вручення ОСОБА_1 постанови про стягнення виконавчого збору №52014569 від 10 листопада 2016 року та/або доказів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження №52014569, у складі якого міститься постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №52014569 від 10 листопада 2016 року.

Отже, відповідачем не спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що останній дізнався про постанову від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 про стягнення з боржника виконавчого збору та про постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка С.В. від 09.12.2021 ВП №67820527 про відкриття виконавчого провадження - 17 січня 2022 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом з додержанням строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку оспорюваним діям та постановам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.08.2016 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Т.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52014569, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №529/947/13-ц, виданого 06.06.2016 Диканським районним судом Полтавської області, про cтягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитом в сумі 5053929, 29 грн. (основана сума заборгованості за кредитом 2609103,20 грн., відсотки за період з 20 листопада 2007 по 21 липня 2013 року - 2074286, 81 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - в сумі 40905,54 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту-191072,13 грн., 3 % річних - в сумі 130812,57 грн. інфляційні - 7749 грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн. У пункті 2 постанови боржнику встановлено 7-денний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання виконавчого документу /а.с. 49-50, 54-55/.

Примірник постанови вручений ОСОБА_1 28.08.2016, що підтверджується рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 46/.

Як зазначено у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606-XIV), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону №606-XIV виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Згідно з частиною третьою статті 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (частина четверта статті 28 Закону №606-XIV).

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (частина восьма статті 28 Закону №606-XIV).

Разом з тим, 02.06.2016 був прийнятий Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VІІІ).

Пунктом 1 Розділу ХІІІ Закону 1404-VІІІ встановлено, що цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, 05.10.2016 набрав чинності і Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VІІІ), тобто на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.11.2016 ВП №52014569 діяв Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Закону 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№52014569), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла з 05 жовтня 2016 року до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів №1403-VIII і №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення Інструкції необхідно розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, і такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Приписи частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Указані норми частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону №1404-VIII, у редакції чинній на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року в справі №2540/3203/18 викладено правову позицію про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У подальшому Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, були внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи встановлено, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №52014569 від 10 листопада 2016 року визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% від суми, яка зазначена у виконавчому листі №529/947/1-ц, виданому Диканським районним судом Полтавської області 06.06.2016.

Тож державний виконавець безпідставно визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, оскільки нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Суд зазначає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Разом з тим, при примусовому виконанні виконавчого листа №529/947/1-ц, виданого Диканським районним судом Полтавської області 06.06.2016, фактично не було стягнуто суму.

Суд також враховує, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки за приписами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Отже, слід застосувати до спірних правовідносин приписи статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, що суперечить статті 58 Конституції України.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 505392,93 грн.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №640/32814/20, від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом першої інстанції у цій справі.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку не було підстав для стягнення виконавчого збору з боржника в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Оскільки відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 505392,93 грн., а постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 є неправомірною, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка Станіслава Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2021 року ВП №67820527 прийнята з порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та Закону №1404-VIII.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що оскаржувані дії по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 505392,93 грн. на підставі постанови від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 виразилися у прийнятті постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 листопада 2016 року ВП №52014569, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 листопада 2016 року ВП №52014569 та визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка Станіслава Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2021 року ВП №67820527.

Отже, адміністративний ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 5961,93 грн., що підтверджується квитанцією №125905260 від 26.01.2022 /а.с. 22/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального державного бюджету України /а.с. 34/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5961 грн. 93 коп. (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня дев`яносто три копійки).

Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Згідно з приписами частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 листопада 2016 року ВП №52014569.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенка Станіслава Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2021 року ВП №67820527.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5961 грн. 93 коп. (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня дев`яносто три копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення рішення в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич