Рішення № 103210018, 28.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2525/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді – Завальнюка І.В.,

при секретарі – Дівинець А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Одеській області №1527 від 16 травня 2018 року; зобов`язати ГУ НП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі на попередній посаді слідчого або на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді; стягнути з Приморського ВП ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 травня 2018 року по день поновлення на службі з урахуванням середнього грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на протиправність оскаржуваного наказу як такого, що прийнятий за відсутності фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення. Так, відносно нього у травні 2018 р. розпочато службове розслідування, яке було закінчено та затверджено висновком від 10.05.2018, який в подальшому реалізовано наказом ГУ НП в Одеській області за № 1527 від 16.05.2018, відповідно до якого, за грубе порушення вимог чинних норм законодавства України слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Зазначений наказ було реалізовано наказом по особовому складу ГУ НП в Одеській області за № 800 о/с від 4.06.2018. Позивач вважає, що наказ ГУ НП в Одеській області за № 321 від 16.05.2018 про звільнення його з органів поліції прийнято з порушенням приписів чинного законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема, в основу висновку службового розслідування покладено факт повідомлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України. Водночас у відношенні позивача немає вироку по кримінальному провадженню, а тому його вина не доведена. Натомість його притягнуто до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності внаслідок провокаційних дій співробітників СБУ та Національної поліції України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди виходили з того, що матеріалами службового розслідування підтверджується вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що виразилися у вимаганні неправомірної вигоди, невиконанні обов`язків слідчого, порушенні правил зберігання речових доказів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року скасовано, а справу № 815/2525/18 направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

21.05.21 справа № 815/2525/18 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 26.05.21 справу № 815/2525/18 прийнято до розгляду. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.06.21 до суду від представника ГУ НП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що при виданні наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності ГУ НП в Одеській області не порушило жодних прав та інтересів позивача. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним з подальшим проходженням служби. Оскільки оскаржувані рішення в межах даної справи стосуються притягнення до відповідальності за дисциплінарний проступок, то твердження позивача про порушення презумпції невинуватості та встановлення обставин кримінального провадження вважаються необґрунтованими та не можуть ототожнюватись. Хоча оскаржувані наказу ГУ НП в Одеській області і прийнято на підставі відомостей, наявних, зокрема, у матеріалах кримінального провадження, що прийняті за участю позивача, однак такі накази ґрунтуються на самостійних правових підставах.

18.06.21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої обставини у спірному наказі є передчасними, так як лише за результатами розгляду кримінального провадження можливо буде встановити чи було скоєно кримінальне правопорушення. Наказ відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції прийнято на підставі припущень і останній не містить достатніх підстав для притягнення позивача до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності – звільнення зі служби в поліції.

15.07.21 до суду від ГУ НП в Одеській області надійшли заперечення на відповідь, згідно яких при розгляді адміністративної справи з`ясовуються обставини саме в аспекті оскаржуваних рішень. Оскільки оскаржуваним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, то його зауваження щодо презумпції невинуватості у кримінальному провадженні є необґрунтованими. Хоча накази ГУ НП в Одеській області прийнято на підставі відомостей матеріалів кримінального провадження, що прийняті за участю позивача, однак такі накази ґрунтуються на самостійних правових підставах. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із притягненням позивача до кримінальної відповідальності.

11.08.21 до суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, пред`явлений до ГУ НП в Одеській області, в якому він просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №1527 від 16 травня 2018 року про своє звільнення; зобов`язати ГУ НП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі на попередній посаді або на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді; стягнути з ГУ НП в Одеській області на свою користь матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із часу звільнення по день поновлення на службі з урахуванням середнього грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 18.08.21 зупинено провадження по справі № 815/2525/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.21 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.21 скасовано, а справу № 815/2525/18 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

23.11.21 зазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та передана раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 26.11.21 справу прийнято та продовжено її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено по справі підготовче засідання.

07.12.21 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 13.01.22 в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі відмовлено.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ НП в Одеській області від 09 червня 2017 року №985о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості Слідчого відділу Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 13 березня 2018 року №717 за фактом затримання ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), призначено службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 10 травня 2018 року.

У висновку службового розслідування зазначено, що вивченням матеріалів кримінального провадження №42017160000001739 від 18 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 з метою отримання неправомірної вигоди, у порушення частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», уступив з ОСОБА_2 в корупційні неділові стосунки, пов`язані з отриманням від останнього неправомірної винагороди в розмірі 15000 доларів США за сприяння у перекваліфікації кримінального провадження з частини четвертої статті 296 КК України на частину другу статті 296 КК України.

Зокрема 02, 03 та 05 березня 2018 року ОСОБА_1 зустрічався з ОСОБА_2 біля ТЦ «Афіни», розташованого на площі Грецькій 3/4, в м. Одесі та спонукав його до протиправних дій, пов`язаних з передачею йому незаконної грошової винагороди, при цьому ніяких слідчих дій з останнім не проводив.

ОСОБА_1 також зустрівся з ОСОБА_2 у тому самому місці 08 березня 2018 року, після чого запросив його до свого службового кабінету. Водночас у ході огляду адміністративної будівлі Примоського ВП в м. Одесі, де знаходиться службовий кабінет ОСОБА_1 , працівниками прокуратури було вилучено 15000 доларів США, які знаходилися біля запасного виходу. Того ж дня ОСОБА_1 був затриманий працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області та Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

09 березня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

У висновку також зазначено, що 23 березня 2018 року до ГУ НП в Одеській області надійшов лист Прокуратури Одеської області, у якому вказано, що під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 були виявлені речові докази, висновки експертів і речі вилучені у межах кримінальних проваджень, які лейтенант поліції ОСОБА_1 , у порушення вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 12, 16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, тривалий час зберігав у своєму службовому кабінеті.

Також у висновку службового розслідування зазначено, що працівниками Слідчого управління ГУ НП в Одеській області було проведено перевірку службової діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої було встановлено порушення ним статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV та статей 2, 90 36, 39, 40, 91, 214 Кримінального процесуального кодексу України, що виразилося в неприйнятті заходів щодо проведення повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12013170500007968 та №12015160500010354, в яких ОСОБА_1 не провів жодної слідчої дії. Водночас у кримінальних провадженнях №12016160500005896, №12017160500006052, №12017160500002231, №12017160500002319, №12016160500000839, №12017160500007025, №42016160000000862 не виконав вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3.

За висновками службового розслідування, позивачем було порушено статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року за №3460-IV, пункти 1, 2 частини першої статті 18, пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 2, 9, 36, 39, 40, 91, 133, 214 Кримінального процесуального кодексу України, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09 листопада 2016 року за №1179, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, підпункт 2 пункту 10 розділу VI наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2017 року №440 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», підпункт 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за №1104; Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року; Присягу поліцейського та функціональні обов`язки слідчого, що виразилося: 1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті; 2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури; 3) навмисному невиконанні обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування по кримінальним провадженням №12013170500007968 та №12015160500010354; 4) безпідставному виклику ОСОБА_2 , вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 16 травня 2018 року №1527 позивача відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, звільнено зі служби в поліції.

Не погодившись із вищевказаним наказом, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі — Закон №?580–VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських із виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною першою статті 18 Закону №?580–VIII установлено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно із статтею 19 Закону №?580–VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Закону №?580–VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №?580–VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №?580–VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом пункту 9 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV .

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі – Дисциплінарний статут ОВС) службова дисципліна – це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Пунктом 5 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з пунктом 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 14 Дисциплінарного статуту ОВС з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі – Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді – з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

У цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача про допущення позивачем дисциплінарних проступків, що виразилися: 1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті; 2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури; 3) навмисному невиконанні обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12013170500007968 та №12015160500010354; 4) безпідставному виклику ОСОБА_2 , вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

Висновок службового розслідування у частині безпідставного та тривалого зберігання речових доказів ґрунтується на відомостях, що містяться в листі Прокуратури Одеської області, який надійшов до відповідача 23 березня 2018 року, за змістом якого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 були виявлені речові докази, висновки експертів і речі, вилучені у межах кримінальних проваджень, які лейтенант поліції ОСОБА_1 , у порушення вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 (далі – Порядок №1104), пунктів 12, 16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року (далі – Інструкція №51/401/649/471/23/125), тривалий час зберігав у своєму службовому кабінеті.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125, під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Згідно з п. 16 цієї Інструкції зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі УМВС), Служби безпеки України (далі СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.

Речові докази у вигляді вибухових речовин передаються для зберігання на склади військових частин або відповідних державних підприємств (організацій), отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування).

Пунктом 7 Порядку №1104 передбачено, що вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження. Документи, які є речовими доказами, повинні зберігатися вкладеними між чистими аркушами паперу в конвертах. На таких документах забороняється робити будь-які помітки, написи і перегинати їх. У разі наявності великої кількості документів вони складаються в окремий пакет. На конверті (пакеті) зазначається перелік документів, що вкладені в нього.

Зміст викладених положень дає підстави для висновку, що відповідальність за належне зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зброї та інших речей, вилучених під час досудового слідства, покладається на слідчого, у провадженні якого перебуває відповідна кримінальна справа.

У контексті викладеного Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, які погодилися з висновками службового розслідування у частині порушення правил зберігання речових доказів позивачем, не перевіряли, у яких кримінальних провадженнях були вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази, про які йдеться в службовому розслідуванні, процесуальний стан вказаних кримінальних проваджень і ким вони розслідувалися.

Під час нового судового розгляду суд враховує, що 23.03.2018 до ГУ НП в Одеській області надійшов лист з прокуратури Одеської області, в якому зазначено, що під час обшуку службового кабінету № 18, де службову діяльність здійснював лейтенант поліції ОСОБА_1 , працівниками прокуратури Одеської області було виявлено та вилучено розірваний пакет білого кольору, в середині якого знаходився пістолет «CARRERA GT 50»; розірваний пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 1124-Б від 01.12.2017 у кримінальному провадженні № 12017160500004686», в середині якого були 3 аркуші паперу формату А-4; поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 743-Б від 06.09.2017», розкритий поліетиленовий пакет експертної служби, всередині якого був пакет чорного кольору з биркою «предмет схожий на ніж», однак самого предмета, схожого на ніж, виявлено не було; поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «додаток до висновку експерта від 15.02.2017 № 15-В/77Д у кримінальному провадженні № 420161610100002952», в якому знаходились два пакети: в одному запал до ручної гранати, в іншому – корпус ручної гранати; поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 1013-Б від 15.11.2017 у кримінальному провадженні 12001716050000128»; поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «додаток до висновку експерта № 612-Б від 10.07.2017 у кримінальному провадженні № 1201716050000128»; поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «висновок експерта № 109-Б від 26.02.2018 у кримінальному провадженні № 12018160500000725 від 04.02.2018»; два поліетиленових пакета експертної служби України з написом «Ж-909 висновок експерта 920-1 від 02.10.2017 у кримінальному провадженні № 12018160500000725 від 04.02.2018»; поліетиленовий пакет експертної служби України з написом «Ж-909 висновок експерта 920-1 від 02.10.2017 у кримінальному провадженні № 120017160500005740»; два поліетиленові пакети з написом «об`єкт дослідження № 23 до висновку експерта № 619 від 15.08.2016»; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис « НОМЕР_1 »; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис « НОМЕР_2 »; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «ВЕ № 81-Б/Ж87 у кримінальному провадженні № 12018160500000492 № 7624304»; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «Ж-1063 ружья, патрони, висновок № 1035-Б шн 6393 № 7624494»; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «Висновок № 197-В від 24.01.2018 № 7624354»; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис «об`єкт дослідження № 751, висновок № 731-Б у кримінальному провадженні № 12017160500004866»; поліетиленовий пакет з биркою, на якій містився напис « НОМЕР_3 та темний чохол, в якому знаходилася рушниця «TARGET15-30961».

З пояснень, наданих в ході службового розслідування ОСОБА_1 , не вбачається обґрунтувань стосовно вищезазначеного порушення.

При цьому, згідно з п. 3 наказу т.в.о. заступника начальника відділу «Про призначення відповідальних за організацією збереження та обліку табельного озброєння та озброєння, яке визначене речовими доказами в Приморському ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області» від 22.09.2017 № 443 відповідальним за зберігання озброєння, яке визначене речовими доказами у кримінальних провадженнях, яке знаходиться на обліку відділу та зберігається у черговій частині відділу моніторингу, призначено слідчих Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області Ковальова Станіслава Олексійовича та ОСОБА_1 .

При цьому, під час судового засідання 03.10.2018 в ході первинного розгляду даної справи ОСОБА_3 не заперечував той факт, що відповідним наказом на нього було покладено обов`язки щодо зберігання озброєння, яке визначене речовими доказами у кримінальних провадженнях, яке знаходиться на обліку відділу та зберігається у черговій частині відділу моніторингу.

В свою чергу, незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

У контексті викладеного суд зазначає про порушення позивачем правил зберігання речових доказів. При цьому, обставини у яких кримінальних провадженнях були вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази, про які йдеться в службовому розслідуванні, процесуальний стан вказаних кримінальних проваджень і ким вони розслідувалися для правильного вирішення даного спору значення не має, так як не впливає на стверджуване порушення. Водночас судове рішення не має містити зайвої деталізації, яка не має правового значення для вирішення справи.

Крім того, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховий Суд вказав, що суди не встановлювали правових підстав для проведення перевірки службової діяльності позивача, що проводилося працівниками СУ ГУ НП в Одеській області, її взаємозв`язку із службовим розслідуванням, способу оформлення її результатів і реквізитів відповідного висновку, довідки, акта тощо.

У контексті висновків службового розслідування суди попередніх інстанцій не встановлювали зміст вказівок Одеської місцевої прокуратури, які позивач зобов`язаний був, але не виконав, строки їхнього виконання і чи був позивач їх адресатом. Не з`ясованими залишилися обставини досудового розслідування кримінальних проваджень № 12013170500007968 та №12015160500010354, у яких, за висновками перевірки, позивач зобов`язаний був (але не вчинив) слідчих дій.

Під час нового судового розгляду суд враховує, що 14.03.2018 до слідчого управління ГУ НП в Одеській області надійшов наказ ГУ НП в Одеській області від 13.03.2018 № 717 щодо проведення службового розслідування в частині вимог кримінального процесуального законодавства України за фактом затримання слідчого СВ Приморського РВ в м. Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції Левченка В.О. в рамках кримінального провадження № 420171600000001739 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За результатами розгляду наказу ГУ НП в Одеській області від 13.03.2018 № 717 старшим слідчим ОМВ СУ ГУ НП в Одеській області І.М. Секретарюк складено довідку (а.с. 87-96, т.І), яку направлено до УКЗ ГУНП в Одеській області для узагальнення та інформування зацікавлених осіб.

У слідчому управлінні ГУ НП в Одеській області вибірково перевірялись кримінальні провадження, досудове розслідування у яких здійснювалося слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області Левченком В.О.

Наприклад, кримінальне провадження № 12013170500007968 від 17.07.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за фактом того, що до Приморського ВП у м. Одесі надійшла заява від ОСОБА_4 , в якій він просить вжити заходів щодо невідомих осіб, які відкрито заволоділи сумкою з грошовими коштами у розмірі 3400 доларів США та документами з автомобілю Great Wall, д/н НОМЕР_4 .

25.08.2016 проведення досудового розслідування було доручено слідчому СВ Левченку В.О., яким у вказаному кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії.

У кримінальних провадженнях № 12014160500003298 за ч. 1 ст. 186 КК України та № 12014160500009359 за ч. 1 ст. 186 КК України, досудове розслідування в яких доручено слідчому СВ Левченку В.О., не зважаючи на вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3 та слідчого управління ГУ НП в Одеській області, слідчим протягом тривалого часу до матеріалів кримінальних проваджень не долучено відомості від операторів стільникового зв`язку, які отримано на підставі ухвал слідчого судді, що в свою чергу унеможливлює всебічно та повно дослідити обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень, не допитано свідків, не виявлено камер відеоспостереження поблизу місця скоєння злочинів.

У кримінальному провадженні № 12015160500010354 від 05.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за фактом того, що в період з 01.10.2015 по 15.10.2015 невстановлена особа проникла до приміщення кв. АДРЕСА_1 , викрала майно ОСОБА_5 на загальну суму 240000 грн, слідчим Левченком В.О. не проведено жодної слідчої дії.

У кримінальних провадженнях №№ 12016160500005896, 12016160500006052, 12017160500002231, 12017160500002319 за ст. 185 КК України, № 12016160500000839 за ч. 4 ст. 190 КК, № 12017160500007025 за ч. 2 ст. 194 КК України, № 42016160000000862 за ч. 1 ст. 189 КК України, досудові розслідування у яких доручено слідчому СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області Левченку В.О., не зважаючи на вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3, слідчим протягом тривалого часу не призначені відповідні експертизи, не допитано свідків скоєння кримінальних правопорушень, не отримано ухвали про надання тимчасового доступу до речей та документів, які зберігаються у операторів телекомунікаційних мереж ПрАТ «Київстар», ПрАТ «МТС України», ТОВ «Астеліт», не вилучено відеозаписів з камер зовнішнього спостереження тощо.

До матеріалів справи долучено вказівку старшого прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси (а.с. 136, т. ІІ) від 05.02.2015 слідчому СВ Приморського району РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області по кримінальному провадженню № 12013170500007968 від 17.07.2013, згідно якої по даному кримінальному провадженню належить: скласти слідчо-оперативну групу по розкриттю вказаного злочину та детальний план проведення слідчих (розшукових) дій; встановити осіб, які причетні до вказаного правопорушення; виявити та вилучити інформацію з камер відеоспостереження, які знаходяться поблизу місця скоєння злочину; допитати свідка ОСОБА_6 , уточнити місце де ним було знайдено чорний портфель, та виявити камери відеоспостереження поблизу даного місця; скласти фоторобот осіб, які скоїли дане кримінальне правопорушення; виконати інші слідчі (розшукові) дії необхідні для розкриття злочину.

Згідно вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3 від 12.08.2017 (а.с. 137, т.ІІ) слідчому СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області Левченко В.О. належить виконати в повному обсязі вказівки прокурора від 15.02.2015, виконати вказівки прокурора від 17.11.2014, про що повідомити прокурора не пізніше 12.10.2017 з наданням копій документів, що засвідчують здійснення відповідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій і матеріалів кримінального провадження.

В ході службового розслідування встановлено, що проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12013170500007968 було доручено слідчому СВ Левченку В.О., яким у вказаному кримінальному провадженні не проведеної жодної слідчої дії.

До матеріалів справи долучено інформаційні довідки про хід кримінальних проваджень №12013170500007968 та №12015160500010354 (а.с.183, 184, т. ІІ), у яких слідчим Левченком В.О. не вчинено слідчих дій.

Отже, покладені в основу оскаржуваного наказу факти щодо безпідставного і тривалого зберігання речових доказів у робочому кабінеті; невиконання вказівок Одеської місцевої прокуратури; навмисного невиконання обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування по кримінальним провадженням №12013170500007968 та №12015160500010354 знайшли своє підтвердження під час нового розгляду справи.

Верховний Суд також вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведеність матеріалами службового розслідування фактів безпідставного виклику ОСОБА_2 , вимагання та отримання від останнього неправомірної вигоди.

Як установили суди попередніх інстанцій, висновки в цій частині ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження №42017160000001739 від 18 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у якому позивачеві повідомлено про підозру.

Верховний Суд зазначив, що фактично висновок службового розслідування в цій частині відтворює виклад обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію.

В аспекті викладеного Верховний Суд зазначив, що з`ясування обставин, які були підставою для службового розслідування (повідомлення про підозру), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

На відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення за порушення дисципліни не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Дисциплінарна відповідальність є окремим самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясування складу дисциплінарного проступку в діях поліцейського, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії поліцейського отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією того, що позивачеві було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №42017160000001739.

Водночас суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи містить висновок службового розслідування від 10 травня 2018 року самостійно доведені факти, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, зокрема, встановлення позаслужбових відносин з підозрюваним чи вчинення дій, несумісних з проходженням служби в поліції.

Вирішуючи спір під час нового розгляду, суд враховує, що органом досудового розслідування позивач підозрюється у тому, що він будучи слідчим СВ у м. Одесі ГУНП в Одеській області, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав для себе неправомірну вигоду за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням, за наступних обставин.

Так, 02 березня 2018 року, приблизно о 17 годин, слідчий Левченко В.О. знаходячись біля ТЦ "Афіна", при особистій зустрічі з підозрюваним ОСОБА_2 , виказав, що за вирішення питання щодо перекваліфікації кримінального провадження з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_2 необхідно сплатити 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США. Також ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що хоче змінити місце проживання на інше, ніж те яке було вказане в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

03 березня 2018 року приблизно о 17 год., слідчий ОСОБА_1 знаходячись біля ТРЦ «Афіна» висунув підозрюваному ОСОБА_2 усну вимогу, що для зміни місця проживання на інше ніж те яке було вказане в ухвалі суду про йому необхідно передати у вигляді винагороди пістолет «ПМР-ВІЙ».

08 березня 2018 року приблизно о 17 год. 55 хв. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що останньому необхідно з`явитися у раніше обумовленому місці зустрічі, а саме біля ТРЦ «Афіна». Приблизно о 19 год. 10 хв., знаходячись у службовому кабінеті № 18 який розташований в будівлі Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 42, ОСОБА_2 написав власноручно заяву на ім`я ОСОБА_1 про зміну свого постійного місця проживання та про ознайомлення з правами та обов`язками. Після чого ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 , чи приніс він «основний документ» маючи на увазі раніше обумовлені грошові кошти у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США на що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що вказані грошові кошти при ньому.

Через деякий час ОСОБА_1 , знаходячись біля чорного входу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області відійшов на три метри від ОСОБА_2 при цьому, показав останньому на своєму телефоні напис, де було вказано, щоб ОСОБА_2 поклав біля урни грошові кошти, що останній і зробив та попрямував за ОСОБА_1 у напрямку виходу з Приморського ВП.

08.03.2018 о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на підставі ст. 208 КПК України.

09.03.2018 о 17 годині 49 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вищезазначені обставини задокументовані, в тому числі технічними засобами (в матеріалах справи наявні фотознімки, якими зафіксовані обставини затримання позивача) та містяться в матеріалах кримінального провадження, які в подальшому покладені в основу ухвал слідчого судді під час вирішення клопотань слідчого про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_1 , а також про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчим суддею враховано, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується: свідком, протоколами додаткового допиту свідка та матеріалами НСРД та іншими матеріалами кримінального провадження. Застосування судом апеляційної інстанції більш м`якого запобіжного заходу пов`язано лише з врахуванням соціальних зв`язків, родини, постійного місця проживання, позитивною характеристикою не притягненням раніше до кримінальної відповідальності.

Щодо питання про те, чи містить висновок службового розслідування від 10 травня 2018 року самостійно доведені факти, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, зокрема, встановлення позаслужбових відносин з підозрюваним чи вчинення дій, несумісних з проходженням служби в поліції, суд виходить з наступного.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді – з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

В складеному за результатами службового розслідування, проведеного за фактом надзвичайної події за участю слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції Левченка В.О. висновку від 10.05.2018 в повному обсязі викладені відомості, встановлені під час проведення службового розслідування відповідно до п. 4 розділу IV Порядку. Зазначені обставини лише кореспондуються з результатами досудового розслідування в частині встановлених фактів та хронології подій, встановлених вивченням матеріалів кримінального провадження, та не обмежуються лише фактом повідомлення позивачу про підозру.

Службовим розслідуванням встановлено відомості щодо мотиву дисциплінарного проступку, його наслідків та їх тяжкості, надано характеристику позивача, встановлено причинний зв`язок між неправомірними діяннями та їх наслідками, обставини щодо невизнання позивачем своєї вини у вчиненні саме дисциплінарного проступку, а також ставлення позивача до скоєного. В свою чергу, опитаний лейтенант поліції ОСОБА_1 (пояснення від 30.03.18) будь-які протиправні дії з свого боку категорично заперечив, а в ході судового розгляду справи зважав на відсутність вироку у кримінальному провадженні та відсутності підстав для звільнення за таких обставин.

Притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію») є окремою підставою для звільнення зі служби в поліції, не пов`язаною з притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 цього Закону).

Таку підставу для звільнення зі служби в поліції як притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення не слід ототожнювати з підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності, щодо якої види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме: невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Службова дисципліна означає виконання (дотримання) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганне й неухильне додержання порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, випливає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у межах кримінального провадження надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Тому відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку в його діях.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що без обвинувального вироку за порушеним стосовно нього кримінальним провадженням позивач не може бути звільнений зі служби, оскільки відсутність в діях позивача складу злочину, а отже й підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення ним службової дисципліни.

Викладеним спростовуються доводи скаржника про те, що в основу висновків про наявність в його діях (бездіяльності) дисциплінарного проступку покладені лише обставини щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення.

Суд враховує, що у поясненнях, які позивач надав в ході службового розслідування, він обмежився лише загальним посиланням на те, що не має ніякого відношення до кримінального правопорушення, оскільки незаконну грошову винагороду не отримував. Жодних інших переконливих доводів, які б пояснювали причини його спілкування з ОСОБА_2 02.03.2018, 03.03.2018, 05.03.2018 з одночасним не проведенням жодних слідчих дій; обставини зустрічі з ОСОБА_2 08.03.2018 біля ТЦ «Афіни» о 19:10 год., запрошення позивачем ОСОБА_2 до свого службового кабінету в будівлі Приморського ВП в м. Одесі та в порушення пп. 2 п. 10 розд. VI наказу МВС України № 440 від 23.05.2017 нездійснення реєстрації ОСОБА_2 до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, позивач не надав.

Посилання позивача на те, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на його провокацію, не обґрунтовують недопустимість або неналежність відповідних доказів, а відображають власну оцінку позивачем обставин події, за фактом якої проведено службове розслідування, а також розпочато кримінальне провадження.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 установлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Пунктом 3 розділу ІV Правил №1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до пункту 4 Правил № 1179 поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

В контексті спірних правовідносин суд має на меті підкреслити, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку суд оцінює в аспекті співмірності тяжкості вчиненого поступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час службового розслідування, в ході якого встановлено порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року за №3460-IV, пункти 1, 2 частини першої статті 18, пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статті 2, 9, 36, 39, 40, 91, 133, 214 Кримінального процесуального кодексу України, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09 листопада 2016 року за №1179, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, підпункт 2 пункту 10 розділу VI наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2017 року №440 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», підпункт 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за №1104; Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року; Присяги поліцейського та функціональні обов`язки слідчого, що виразилося: 1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті; 2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури; 3) навмисному невиконанні обов`язків слідчого, пов`язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування по кримінальним провадженням №12013170500007968 та №12015160500010354; 4) безпідставному виклику ОСОБА_2 , вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

Суд звертає увагу, що позивач помилково вважає, що відсутність факту вироку в кримінальному провадженні свідчить про недоведеність вчинення ним правопорушення, яке йому інкримінують, оскільки поліцейські несуть відповідальність за дисциплінарним статутом, зокрема за вчинення дисциплінарного проступку – протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи, свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями КК України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Також суд критично оцінює посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ підписано неуповноваженою посадового особою (т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області Гейко К.Г.).

Так, згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.

Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.

Тимчасове виконання обов`язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.

Керівники органів (закладів, установ) поліції можуть уповноважувати керівників структурних підрозділів таких органів (закладів, установ) самостійно приймати рішення про тимчасове покладення обов`язків за іншою невакантною посадою цього підрозділу на поліцейських, які їм підпорядковані.

Отже, оскільки згідно наданого відповідачем наказу № 694-о/с від 11.05.2018, у зв`язку з відрядженням начальника ГУ НП в Одеській області Головіна Д.В., тимчасове виконання обов`язків начальника ГУ НП в Одеській області покладено саме на Гейка К.Г., заступника начальника ГУ НП в Одеській області з 13 по 16 травня 2018 р. включно, а отже оскаржуваний наказ підписано уповноваженою особою.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

При новому судовому розгляді відповідач обґрунтував правомірність звільнення позивача зі служби належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем та його представником доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.01.22.

Суддя І.В. Завальнюк