Ухвала суду № 103209881, 18.01.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/859/22

У Х В А Л А

18 січня 2022 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок страхового стажу по призначенню пенсії за віком ОСОБА_1 зарахував до стажу по призначенню пенсії за віком- роботи ОСОБА_1 період навчання з 25.08.1971р. по 01.03.1975 р. в Одеському технікуму промавтоматіки, згідно трудової книжки: Московський станкоїнструментальний інститут зарахований слухачем денного підготовчого відділення з 01.12.1977р. по 20.01.1978р.; період роботи з 02.03.1978 Проектно конструкторсько -технологічний інститут м. Одеса; з 02.03.1978 по 05.06.1978; Гормолзавод № 3; з 14.08.1978 по 01.12.1980; Одеський філіал ЦКБ Мінсвязь; з 26.01.1981 по 13.03.1981; Міськмолзавод № 3 з 16.04.1981 по 26.04.1991 Молзавод № 1. Період роботи як суб`єкта підприємницької діяльності -фізична особа з 09.07.1998 року по 26.01.2015 року.

Разом з позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що не має можливості сплатити судовий збір, оскільки перебуває у скрутному фінансовому становищі. Крім пенсії в розмірі 1769 грн. інших доходів не має. Отримав безоплатну вторинну правову допомогу, оскільки середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України “Про судовий збір” платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”).

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач заявляє позовні вимоги немайнового характеру, проте, в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України, не надає до суду доказів сплати судового збору за заявлені позовні вимоги у встановленому законом розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вимог ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн.

За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких суд може звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач не надав доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

При цьому, факту наявності визначених п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не наведено та судом не встановлено.

Крім того, ст. 133 КАС України передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору.

Слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення сторони від його сплати.

Зазначена позиція також узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року таКреуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Позивачем на підтвердження обставин, зазначених в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви не надано до суду достатніх доказів.

Таким чином, з аналізу матеріалів адміністративного позову та заявленого клопотання суддею не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 133, 243, 294 КАС України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя: Г.П. Самойлюк