Рішення № 10320924, 07.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2010 р. Справа № 4/063-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рояста", с. Шандра Миронівського р-ну

про стягнення 78114,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          Назаркевич О.В. –предст., дов. від 10.03.2010р.

від відповідача          Черкасов А.І. –предст., дов. від 13.05.2010р.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рояста" (відповідач) про стягнення 78114,02 грн., які складаються з 56760, 28 грн. курсової різниці, 11682,28 грн. пені, 1711, 06 грн. 3% річних, 7950, 58 грн. інфляційних втрат, судових витрат та 2500 грн. адвокатських послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2010р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 26.05.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2010р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2010р.

07.06.2010р. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, в якому останній зазначає, що позов визнає частково в сумі 21353,74 грн.

Також зазначає, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рояста" в додатку №1 до договору купівлі-продажу № КФ 38/3 має суттєві відмінності від підпису в іншому документі (заява про звільнення), а тому останнім було заявлено клопотання в порядку ст..30 Господарського процесуального кодексу України про виклик у судове засідання колишнього директора відповідача.

Відповідно до положень ст.. 30 Господарського процесуального кодексу України, виклик до суду посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можливий як за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора, так і з ініціативи суду. Якщо подано клопотання про виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, суд повинен з'ясувати, з яких питань можуть дати пояснення ці особи.

Суд, розглянувши подане клопотання, заслухавши заперечення позивача з цього приводу, зазначає, що вищезазначене клопотання не підлягає задоволенню, як таке, що необґрунтоване, та не підтверджене ніякими доказами.

07.06.2010р. позивач на вимогу суду подав нормативне обґрунтування курсової різниці.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

23 листопада 2009 року рішенням господарського суду Київської області по справі №17/140-09, позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рояста»на користь позивача стягнуто 104 612,94 грн. - основного боргу, 10 000,00 грн. - пені, 2 862,38 грн. —3% річних, 14 227,38 грн. - інфляційних, 8 000,00 грн. - штрафу, а також судові витрати: держмито у розмірі 1600,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 25 січня 2010 року було видано відповідний наказ.

Вказане рішення в апеляційному та/чи касаційному порядку оскаржене не було, а тому є таким, що набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Рішення суду було виконано 19.03.2010 року, про що свідчить банківська виписка від 19.03.2010р. на суму 141 538,7 гривень

На сьогоднішній день заборгованість ТОВ «Агрофірма «Рояста»перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" згідно Договору №КФ38П/3 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року погашена.

Враховуючи те, що заборгованість «Агрофірма «Рояста»перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" погашена не своєчасно, позивач, беручи до уваги несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем, як умов договору щодо проведення повного розрахунку за товар, звернувся до суду з позовом про стягнення 56760, 28 грн. курсової різниці, 11682,28 грн. пені, 1711, 06 грн. 3% річних, 7950, 58 грн. інфляційних втрат.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства милиться пряма заборона від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 629, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в позовних матеріалах 3% річних складають –1711,06 грн. (за період з 01.09.2009р. по 18.03.2010р.), а інфляційні втрати 7950,58 грн. (за період з 01.09.2009р. по 28.02.2010р.).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем є арифметично вірним, а тому заявлені до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 1711,06 грн. та 7950,58 грн. відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 11692,28 грн. пені.

Відповідно до п. 8. 2 договору, за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, розмір пені складає 11692,28 грн. (за період 01.09.2009р. по 18.03.2010р.., тобто за 199 дні прострочення).

Договором (п.8.2) сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Однак, вказаний пункт договору суперечить нормам чинного законодавства, а саме п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відтак, суд здійснивши власний розрахунок пені, за період з 01.09.2009р. по 01.03.2010р., суд встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 11692,28 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 10693,45 грн.

Додатком №1 до договору купівлі-продажу № КФ38 П/3 від 14.01.2008р. встановлено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу S=(А1/А2)*В

Де S –ціна на момент проплати;

В –ціна на момент підписання;

А2 –курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;

А1 –курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей;

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів"»(Наказ), валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 Наказу встановлено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до даних офіційного сайту НБУ та випискою про курси валют, офіційних курс долара США до гривні на день перерахування грошей –19 березня 2010 року, становить 7,97 грн.

Виходячи з викладеного, позивачем була застосована формула, виходячи з вищенаведених даних, та встановлено, що розмір курсової різниці становить 56760,28 грн.

В листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, від 21.12.2007 за № 9563 вказано, що при визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань. (вказана позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №21/1598 від 13.04.2010 року та № 2-18/4136-2009 від 28.04.2010 року).

Судом досліджено поданий до суду розрахунок заявленої до стягнення суми курсової різниці, який здійснений за формулою, яку сторони визначили в додатку до договору та встановлено, що він відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, а тому різниця між перерахованими коштами та ціною на момент підписання договору, яка визначена за формулою підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 56760,28 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 2500,00 грн. адвокатських послуг. В обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" та адвокатом Бонтлаб В.В. було укладено договір № 99/03/10 про надання правової допомоги від 29.0310р.

На виконання умов згаданого договору ТОВ "Тридента Агро" сплатило адвокату Бонтлаб В.В. 2500,00 грн.

На підтвердження вказаного факту господарському суду надано копію платіжного доручення № 294 від 07.04.10р. та акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 02.04.2010р.

Правова допомога надавалась адвокатом Бонтлабом В.В. (свідоцтво №3280 від 24.04.2008р.), який є представником позивача у даній справі.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.10.02р. №30/63.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, і відповідно вимога позивача про стягнення 2500,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг підлягає задоволенню.

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 33, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рояста" (08823, Київська обл., Миронівський р-н, с. Шандра, код 32374510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28а, код 25591321) –56760 (п’ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 28 коп. курсової різниці, 10693 (десять тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 45 коп. пені, 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн.. 06 коп. 3% річних, 7950 (сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн.. 58 коп. інфляційних втрат, 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.. адвокатських послуг, 771 (сімсот сімдесят одну) грн.. 15 коп. державного мита, 232 (двісті тридцять дві) грн.. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні стягнення 998,83 грн. пені.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 15.06.2010р.