Рішення № 10320846, 25.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р. Справа № 9/043-10          

За позовом Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспортні Київської області в інтересах Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

До 1. Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області

2. Комунального підприємства КОР “Ірпінське бюро технічної інвентиризації”

Про визнання права державної власності на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від прокуратури: Бінковська Л.В. (посвідчення №115 від 08.09.2009 року)

від позивача: Чернишова О.В. (дов. 93/15/14-10 від 12.01.2010 року)

Крисан В.М. (дов. №705 НЮ від 10.03.2010 року)

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»до Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області та Комунального підприємства КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, за ствердженням позивача, вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Залізницею та обліковується на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що підтверджується довідкою про балансову належність об’єктів нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів Управління. З моменту побудови спірного майна, воно експлуатується виключно Залізницею, тому позивач просить визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” та зобов’язати відповідача 2 здійснити оформлення права власності на спірне майно з видачею свідоцтва на право власності на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.03.2010 року.

В судове засідання 11.03.2010 року КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»надало відзив на позовну заяву відповідно до якого повідомляє, що не є належним відповідачем у даній справі у зв’язку з тим, що позивач не звертався до КП КОР «Ірпінського бюро технічної інвентаризації»із заявою встановленої форми для реєстрації права власності на об’єкти нерухомості, не надав реєстраторові необхідних правовстановлюючих документів, не сплатив державного мита, а тому його вимога щодо зобов’язання відповідача зареєструвати за ним право власності на нерухомість є передчасною і необґрунтованою. За його свідченням, позивач не навів жодного порушення або оспорення своїх прав власності з боку КП КОР «Ірпінського бюро технічної інвентаризації», оскільки, по-перше, позивач до КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» не звертався в установленому законом порядку, а, по-друге, такі дії не є повноваженням КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації». Таким чином, між позивачем та КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»не має спору господарського характеру, в зв’язку з чим просить припинити провадження щодо КП КОР “Ірпінське бюро технічної інвентаризації”.

Ухвалою суду від 11.03.2010 року розгляд справи відкладено на 15.04.2010 року.

Ухвалою Заступника голови господарського суду від 23.04.2010 року продовжено розгляд справи за заявою судді.

В судове засідання 15.04.2010 року представник позивача та представники відповідачів не з’явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.04.2010 року розгляд справи відкладено 13.05.2010 року.

В судове засідання 13.05.2010 року представники позивачів та відповідачів не з’явилися, вимог ухвали суду від 15.04.2010 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Ухвалою суду від 13.05.2010 року розгляд справи відкладено на 25.05.2010 року.

У судовому засіданні 25.05.2010 року прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що оскільки в ході розгляду справи встановлено, що спору між ДТГО «Південно-Західна залізниця»та КП КОР “Ірпінське бюро технічної інвентаризації” не виникало, тому прокурор вважає за необхідне виключити КП КОР “Ірпінське бюро технічної інвентаризації” з числа відповідачів та наголошує на одній позовній вимозі щодо визнання права власності.

Частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, у цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом розглянута заява позивача, яка є зміною предмету позову у розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України, та приймає її до розгляду.

Частиною 3 статті 24 ГПК України зазначено, що Господарській суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Коментованою статтею встановлено механізм вирішення питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач, що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.

Під час підготовки справи до розгляду або під час розгляду або під час розгляду справи може виявитися, що позов подано до тієї особи, яка не повинна відповідати за позовом, тобто відповідач є неналежним. Якщо суд під час підготовки справи до розгляду установить, що подано позов до неналежного відповідача, провадження у справі не припиняється. У цьому випадку суддя на підставі ст. 65 ГПК України у порядку підготовки справи до розгляду вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.

При розгляді справи судом встановлено, що позов подано до двох відповідачів: 1- Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області; 2 - КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації». Оскільки між позивачем та відповідачем 2 –КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»спір господарського характеру не виник, що підтверджено також позивачем та прокуратурою, а також враховуючи заяву прокуратури, то суд вважає, що позов подано до неналежного відповідача, а за таких обставин вважає за необхідне виключити КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»з числа відповідачів.

За таких обставин, на день розгляду спору по суті позивачем заявлена позовна вимога –визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого обєднання «Південно- Західна залізниця»та знаходиться в смт. Ворзель, Київської області по вул. Великого Жовтня, 1, а саме:

1.          Будівля вокзалу (пасажирська будівля), рік введення в експлуатацію 1942, літера А, площею 403,2 м.кв.;

2.          Будівля сараю багажного, літера Б, рік введення в експлуатацію 1956 (ремонт 1960) площею 26,4 м.кв.;

3.          Будівля ТП (релейна кімната станції Ворзель), рік введення в експлуатацію 1971, літера В, внутрішньою площею 25,4 м.кв.;

4.          Будівля туалету (вбиральні), рік введення в експлуатацію 1954, літера Г; площею 29,4 м. кв.

5.          Споруда пасажирської платформи, рік введення в експлуатацію 1959, літера №1, площею 1 200 м.кв.

6.          Споруда перону низького, рік введення в експлуатацію 1901, літера №2, площею 800 м.кв.

7.          Будівля сараю, рік введення в експлуатацію 1960, літера Д, площею 24,9 м. кв.

до відповідача 1 –Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області.

У судове засідання 25.05.2010 року представник відповідача втретє не з’явився, вимоги ухвали суду від 15.04.2010 року та від 13.05.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, та заслухавши представника позивача, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

ДТГО “Південно –Західна залізниця” –це створене на державній власності відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт”, статутне територіально –галузеве об’єднання, що належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України –центрального органу виконавчої влади держави, яке виступає як орган управління майном.

Відповідно до Статуту Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 25.11.2002 року №847 та зареєстрованого Шевченківською районною радою у м. Києві державною адміністрацією 01.10.2003 року №12197, майно Південно –Західної залізниці є державною власністю і належить їй на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 4.3. Статуту залізниці джерелами формування майна залізниці є майно, в тому числі нерухоме, передане Залізниці.

Згідно пункту 4.1. Статуту залізниці, майно останнього складається з необоротних та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Залізниці.

До складу ДТГО “Південно –Західна залізниця” (далі –Залізниця) входить відокремлений підрозділ –Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 (надалі –Управління), яке діє на підставі Положення, затвердженого наказом начальника Залізниці від 07.06.2007 року №336-Н.

Відповідно до пункту 3.2.4. Положення про управління, основними завданнями управління є експлуатація та утримання в належному технічному та санітарному стані службово-технічних, виробничих будівель та споруд, житлового фонду, об’єктів соціальної інфраструктури та інженерних мереж, що знаходяться на балансі.

Згідно технічних паспортів виданих КП КОР “Ірпінське бюро технічної інвентаризації ”, довідки Управління про балансову належність, інвентарних карток обліку основних засобів, в смт. Ворзель, Київської області по вул. Великого Жовтня, 1, розташовані об’єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Управління та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно –Західна залізниця”, а саме:

1.Будівля вокзалу

-          інвентарний номер – 010158

-          дата вводу в експлуатацію –01,06,1942 р.

-          первинна вартість – 97336,00 грн.

-          сума зносу –78857,50 грн.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –18478,50 грн.

-          залишкова площа –403,2 м. кв.

2. Будівля сараю багажного

-          інвентарний номер – 010161

-          дата вводу в експлуатацію –01,07,1956 р.

-          первинна вартість – 5898,00 грн.

-          сума зносу –5780,04 грн.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –117,96 грн.

-          залишкова площа –26,4 м. кв.

3.Будівля ТП (релейна кімната станції Ворзель)

-          інвентарний номер – 010165

-          дата вводу в експлуатацію –01,01,1971 р.

-          первинна вартість – 3821,28 грн.

-          сума зносу –3135,32 грн.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –685,96 грн.

-          залишкова площа –25,4 м. кв.

4. Будівля туалету (вбиральні)

-          інвентарний номер – 010164

-          дата вводу в експлуатацію –01,07,1954 р.

-          первинна вартість – 5732,00 грн.

-          сума зносу –4334,92 грн.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –1397,08 грн.

-          залишкова площа –29,4 м. кв.

5. Споруда перону низького

-          інвентарний номер – 020076

-          дата вводу в експлуатацію –01,01,1901 р.

-          первинна вартість – 21684,00 грн.

-          сума зносу –11692,84 грн.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –9991,16 грн.

-          залишкова площа –800,0 м. кв.

6. Споруда пасажирської платформи

-          рік вводу в експлуатацію –1959 р.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –0,00 грн.

-          залишкова площа –1200,0 м. кв.

7.Будівля сараю на 2 відділення

-          інвентарний номер – 010159

-          дата вводу в експлуатацію –01,01,1960 р.

-          первинна вартість – 3905,28 грн.

-          сума зносу –3231,62 грн.

-          залишкова вартість станом на 01.11.2009 року –673,66 грн.

-          залишкова площа –24,9 м. кв.

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Згідно ст. 9 Закону України “Про транспорт” транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Статтею 5 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що майно, закріплене за залізницями, є загальнодержавною власністю.

Згідно п. 4.1, 4.2 Статуту Південно-Західної залізниці, майно залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і належить їй на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Статут Південно-Західної залізниці, відповідно до статті 4 Закону України “Про залізничний транспорт”, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 25.11.2002 № 847 та погоджений з Міністерством економіки України та Антимонопольним комітетом України.

Згідно із ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше індивідуально визначене майно державних підприємств.

Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Право господарського відання згідно з частиною першою ст. 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Кодексу, і несе відповідальність усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Тобто, зазначене нерухоме майно є державним, оскільки знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Залізниці та обліковується на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що підтверджується довідкою про балансову належність об’єктів нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів Управління.

Як з’ясовано судом, з метою проведення державної реєстрації права власності на споруди залізничного вокзального комплексу смт. Ворзель, Управління звернулось з листом від 12.02.2009 року №243 до Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради з проханням про надання дозволу на оформлення свідоцтва на право власності на споруди залізничного вокзального комплексу ст. Ворзель.

Листом від 30.03.2009 року за № 2/15-320 Управління отримало відповідь з пропозицією передати будівлі та споруди залізниці в комунальну власність Ворзельської селищної ради.

Крім того, під час розгляду справи позивачем було вдруге направлено лист №722 від 22.03.2010 року відповідачу щодо надання дозволу на оформлення права власності на будівлі та споруди, до якого були додані наявні в управління документи на зазначене майно. Зазначений лист було зареєстровано селищною радою –07.04.2010 року, але станом на день розгляду спору, листи управління селищною радою належним чином та в установленому порядку не розглянуті.

Пунктом 2 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено принцип добросовісного (правомірного) набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (або до нього переходить) право власності. Зокрема, такими документами є технічні паспорти на нерухоме майно, виготовлені та видані КП КОП “Ірпінське бюро технічної інвентаризації”.

Також доказами приналежності нерухомого майна є його відображення в самостійному балансі відокремленого підрозділу Південно –Західної залізниці –Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1.

Знаходження на балансі підприємства об’єкту нерухомості підтверджує той факт, що державне підприємство ДТГО “Південно –Західна залізниця”, в особі Управління добросовісно та безперервно експлуатує об’єкт нерухомого майна, несе витрати по його утриманню.

Отже, позивачі забезпечують виконання завдань, покладених державою, тобто забезпечення ефективного використання та збереження закріпленого державного майна.

Одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі є також джерела фінансування (централізовані або власні кошти підприємства). Обслуговування та утримання зазначеного нерухомого майна (оплата послуг, поточний ремонт, інше) здійснюється за рахунок власних коштів Залізниці.

Крім того, Положення про порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, яким передбачено складання акту вводу в експлуатацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 05.08.1992 року за №449. В даний час це положення втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243, якою затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Отже, спірний об’єкт нерухомості був побудований та почав експлуатуватись до моменту прийняття нормативного акту, що регулює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів і визначають необхідність складання акту вводу в експлуатацію.

Статтею 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, тобто в даному випадку Відповідач не може витребувати акт вводу в експлуатацію на об’єкти, що були побудовані до 1991 року, так як на момент закінчення його будівництва (1950-1988 роки) таких вимог діючим законодавством встановлено не було.

Таким чином відмова в оформленні права власності на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності, а також пропозиція Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області щодо спірного майна до комунальної власності є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Приписами п. 5 ст. 22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Оскільки зазначене вище нерухоме майно є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні залізниці та перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що підтверджується довідкою про балансову належність об'єктів нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів, та враховуючи, що нерухоме майно набуте правомірно, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито»звільняються від сплати державного мита Генеральна прокуратура України та її органи –за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Враховуючи зазначені приписи законодавства України, прокуратурою з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області при подачі позову про визнання права власності державне мито до державного бюджету України сплачено не було.

Відповідно до пп. а п.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з вищевикладеного, та оскільки предмет позову - визнання права власності на нерухоме майно є позовом майнового характеру, а також те, що позивач звільнений від сплати державного мита, а Декретом КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. не передбачено, що виконавчі комітети сільських і селищних рад, звільняються від сплати державного мита, суд дійшов висновку, що на підставі статті 49 ГПК України сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача 1.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та знаходиться в смт. Ворзель, Київської області по вул. Великого Жовтня,1, а саме: будівля вокзалу (пасажирська будівля), (рік введення в експлуатацію 1942, літера А, площею 403,2 м.кв.); будівля сараю багажного (літера Б, рік введення в експлуатацію 1956 (ремонт 1960) площею 26,4 м.кв.); будівля ТП (релейна кімната станції Ворзель) (рік введення в експлуатацію 1971, літера В, внутрішньою площею 25,4 м.кв.); будівля туалету (вбиральні) (рік введення в експлуатацію 1954, літера Г; площею 29,4 м. кв.); споруда пасажирської платформи (рік введення в експлуатацію 1959, літера №1, площею 1 200 м.кв.); споруда перону низького (рік введення в експлуатацію 1901, літера №2, площею 800 м.кв.); будівля сараю (рік введення в експлуатацію 1960, літера Д, площею 24,9 м.кв.), за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584)

3.          Стягнути з Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради Київської області (08296, смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, 16, код ЄДРПОУ 03362488) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 313 (триста тринадцять) грн. 44 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 10.06.2010 року.