Рішення № 10320764, 10.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р. Справа № 10/097-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/097-10

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Епсилон-С», м. Київ

до                               товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем», с. Лишня, Макарівський район

про                               стягнення 134047,03 грн.

Представники:

від позивача:           Харжевська Ю.В. - довіреність № 1 від 20.05.10;

                              Іванов О.К. керівник (довідка з ЄДРПОУ№ 216294);

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Епсилон-С»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 134047,03 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 2 від 23.09.2005 р., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 103910,48 грн., з огляду на наявінсть якої позивачем нараховані 23493,88 грн. пені, 3187,88 грн. інфляційних втрат, 3454,79 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 27.04.2010 р. порушено провадження у справі № 10/097-10 та призначено її до розгляду.

25.05.2010 р. представником відповідача до початку судового засідання надано заяву б/н від 25.05.2010 р. про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 25.05.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано суду клопотання б/н від 25.05.2010 р., яким останній просить зобовязати позивача направити на адресу відповідача копії доданих до позовної заяви документів та надати відповідачу можливість ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 25.05.2010 р. суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, відмовив в його задоволенні з підстав, передбачених ст. ст. 22, 56 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.05.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи.

10.06.2010 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.06.2010 р. про колегіальний розгляд справи, яке залишене без задоволення ухвалою заступника Голови господарського суду від 10.06.2010 р.

В судовому засіданні 10.06.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить власний підпис повноважного представника відповідача, зроблений на бланку повідомлені про відкладення розгляду справи від 25.05.2010 р., а також відбиток штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 25.05.2010 р.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2005 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 2, відповідно до умов якого продавець зобов’язаний поставити товар, а покупець прийняти та оплатити повну вартість товару на умовах договору. Кількість, ціна та асортимент товару визначається видатковими накладними, які є невід’ємною частиною зазначеного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Розділом 3 договору передбачено, що оплата отриманого покупцем товару здійснюється в безготівкову порядку шляхом перерахування повної вартості отриманого товару. При цьому покупець перераховує на рахунок продавця 50 % передплати, а остаточний розрахунок проводить протягом 5 робочих днів від дня отримання товару.

На виконання умов договору, позивачем, на підставі видаткових накладних № РН-0000002 від 12.03.2009 р. на суму 24750,00 грн. та № РН-0000004 від 03.04.2009р. на суму 82377,48 поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 107127,48 грн.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-метеріальних цінностей серії ЯПО № 905227/291 від 11.03.2009 р. на ім’я Беньківсього Сергія Васильовича та серії ЯПО № 905237/301 від 03.04.2009 р. на ім’я Дацюк Едуарда Анатолійовича.

Для здійснення оплати за наданий товар позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000008 від 11.03.2009 р. на суму 24750,00 грн., № СФ-000012 від 03.04.2009 р. на 82377,48 грн., всього на загальну суму 107127,48 грн. (копії рахунків наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії накладної-повернення № 000002 від 21.10.2009 р. відповідачем здійснено повернення поставленого позивачем, на підставі видаткової накладної № РН-0000002 від 12.03.2009 р. товару, у сумі 5016,00 грн.

24750,00 грн. (вн № РН-0000002) –5016,00 грн. (нп № 000002 від 21.10.2009 р.) + 82377,48 грн.(вн № РН-0000004) = 102111,48 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

25.02.2010 р. між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що сальдо на користь позивача, станом на 25.02.2010 р. становить 103910,48 грн.

З наданого акту звірки від 25.02.2010 р. вбачається, що відповідачем перераховано в рахунок погашення заборгованості 1000,00 грн. проте судом встановлено, що зазначена сума була перерахована відповідачем в рахунок погашення заборгованості за дверні панелі, згідно з рахунком № 85 від 01.11.2008р., що свідчить про сплату відповідачем заборгованості за товар, який не є предметом розгляду у даній справі. На підтвердження сплати відповідачем 1000,00 грн. позивачем надано суду копію банківської виписки з особистого рахунку позивача від 22.04.2009 р.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто факт здійснення сторонами у справі господарських операцій, що стосується виконання ними своїх зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Акти звірки взаєморозрахунків не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а отже акт звірки не може використовуватися, як доказ здійснення господарської операції, зокрема передачі товару із зазначенням його асортименту, кількості і ціни.

З наведеного вбачається, що акт взаєморозрахунків не є належним доказом підтвердження передачі товару та виникнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 2 від 23.09.2005 р.

Отже, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вартість товару, поставленого позивачем, на підставі Договору купівлі-продажу № 2 від 23.09.2005 р. згідно з видатковими накладними та отриманого відповідачем згідно з довіреностями, враховуючи часткове повернення відповідачем товару, останнім залишена не сплачена, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 102111,48 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати отриманого, згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 2 від 23.09.2005 р., товару на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості визнається судом правомірною та підлягає стягненню у сумі 102111,48 грн.

Умовами п.п. 3.3 договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування вартості отриманого товару, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач, за порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, на підставі п. 3.3 договору, просить стягнути з відповідача 23493,88 грн. пені, яка нарахована за видатковою накладною № 0000002 в період з 19.03.2009 р. по 13.04.2010 р.; за видатковою накладною № РН-0000004 в період з 11.04.2009 р. по 13.04.2010 р., а також згідно з актом на суму заборгованості у розмірі 2799,00 грн. в період з 01.01.2009 р. по 13.04.2010 р. Пеня нарахована відповідачем з додержанням норм ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання», з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 11928,12 грн., яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від належних сум заборгованості по кожній накладній окремо, а саме:

За видатковою накладною № РН-0000002 від 12.03.2009 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

24750.0019.03.2009 - 14.06.20098812.0000 %0.066 %*1432.11

15.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*865.23

12.08.2009 - 16.09.20093610.2500 %0.056 %*500.42 За видатковою накладною № РН-0000004 від 03.04.2009 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

82377.4811.04.2009 - 14.06.20096512.0000 %0.066 %*3520.79

15.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*2879.83

12.08.2009 - 09.10.20095910.2500 %0.056 %*2729.74 Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 3454,79 грн., які нараховані від сум заборгованості по кожній накладній окремо, а також з урахуванням заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача згідно з вірним розрахунком суду підлягають стягненню 3 % річних у сумі 3008,45 грн., нарахованих від належних сум заборгованості по кожній накладній окремо.

За видатковою накладною № РН-0000002 від 12.03.2009 р. (24750,00грн. –5016,00грн.)

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

24750.0019.03.2009 - 21.10.20092173 %441.43

19734.0022.10.2009 - 19.12.2009593 %95.70

Всього: 276 537,13 За видатковою накладною № РН-0000004 від 03.04.2009 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

82377.4811.04.2009 - 10.04.20103653 %2471.32 Крім того, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 3187,88 грн. інфляційних втрат, які нараховані за видатковими накладними № 0000002 та № РН-0000004 в період березень 2009 р. - березень 2010, а також з урахуванням заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009 р.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума, яка нарахована судом за належними сумами заборгованості, згідно з рекомендаціями, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, проте яка є більшою, ніж нарахована позивачем, а отже суд задовольняє інфляційні втрати у сумі 3187,88 грн., в межах заявленої позивачем суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»(08063, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11-Д; поштова адреса: 080132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 48; код ЄДРПОУ 32586994) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Епсилон-С»(04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; поштова адреса: 04215, м. Київ, пр-т Гонгадзе, 20-В, кв. 406; код ЄДРПОУ 33347968) 102111,48 грн. заборгованості, 11928,12 грн. пені, 3008,45 грн. 3 % річних, 3187,88 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 1202,36 грн. державного мита та 211,66 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 24.06.2010 р.