Рішення № 10320594, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-29/987-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС» (98600, м. Ялта, вул. Полікурівська, 25, корп. 11, код ЄДРПО України 30576214).

До відповідача – Спільного українсько – германського підприємства «Амтек Лтд» (95000, м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2/46, код ЄДРПО України 13776742).

Про стягнення 133389,03 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Пученіна Т. В., довіреність №6 від 19.01.2010р., представник.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАС» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Спільного українсько – германського підприємства «Амтек Лтд» про стягнення грошових коштів в сумі 49201,53 грн., штрафних санкцій в розмірі 4431,82 грн., пені 71539,02 грн., індексу інфляції 8216,66 грн., а всього 133389,03 грн.

Позивні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором підряду.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2010р. позивач заявив заяву про уточнення позовних вимог, та відповідно до якої просить суд, розірвати договір підряду №ДО-3Я від 09.11.2006р. укладений між Спільним українсько – германським підприємством «Амтек Лтд» та ТОВ «МАС»; стягнути з відповідача 49201,53 грн. збитків, а також державне мито в сумі 577,02 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення в сумі 236,00 грн. Позивач позовні вимоги про розірвання договору підряду №ДО-3Я від 09.11.2006р., мотивує тим, що відповідач допустив істотні порушення договору в частині невиконання взятих на себе зобов’язань, в зв'язку з чим в керуючись ст.. 651 ЦК України просить розірвати зазначений договір.

Уточненні позовні вимоги позивача, засновані на приписах ст.. ст.. 22 , 612, 651, 653 ЦК України, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 49201,53 грн. та у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору підряду №ДО-3Я від 09.11.2006р., просить розірвати останній.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилається на те, що відповідач своєчасно приступив до виконання обов’язків передбачених договором підряду №ДО-3Я/283 від 09.11.2006р., а саме після перерахування позивачем авансового платежу та закінчив монтаж віконних блоків за проханням позивача достроково - 26 грудня 2006р., про що свідчить лист вих.. №13 від 14.02.2007р., який був спрямований на адресу позивача та в якому відповідач посилався на необхідність направлення, до 15.01.2007р. на об’єкт, уповноваженої особи для організації приймання – передачі виконаних робіт. Також, листом за вих.. №84 від 14.02.2007р. позивач був повідомлений про проведення робіт по усуненню недоліків та разом з яким були направлені для підпису позивачу акти приймання – передачі виконаних робіт. Однак, позивач зазначені акти не підписав, в письмовій формі не відмовився від їх підпису, в силу чого на підставі п. 11.2.2 договору підряду, акти приймання – передачі виконаних робіт рахуються підписаними. Крім того, відповідач у своєму відзиві посилається на порушення позивачем строків позовної давності, щодо нарахування штрафних санкцій та перевищення періоду нарахування пені, який передбачений ст.. 232 ГК України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України та строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст.. 69 ГПК України.

26.04.2010р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з урахуванням уточнень позивача, відповідно до якого відповідач зокрема посилається на те, що відсутні правові підстави для розірвання спірного договору так, як відповідач своєчасно приступив до виконання взятих на себе по договору зобов’язань, що підтверджується листами наявними в матеріалах справи. Однак, позивач на протязі трьох робочих днів, спрямований на його адресу акт приймання - передачі виконаних робіт не підписав та жодних зауважень в письмовій формі не виклав, тому в силу п. 11.2.2 договору отесаній є підписаним. Також, посилався на те, що доказами відправки листів та акту приймання - передачі виконаних робіт, є наявні в матеріалах справи копії із журналу вихідної кореспонденції підприємства відповідача, та не дивлячись на те, що листи були спрямовані на ім’я Шевченко С. А., вони знайшли свого адресата. Крім того, відповідач зазначив, що за спірним договором відповідач не брав на себе зобов’язання повністю застеклити весь корпус №3, який знаходиться в м. Ялті на вул. Полікуровській, 25, тому надані позивачем копії договору №53 укладеного із сторонньою організацією не можуть бути належним доказом відсутності на об’єкті віконних блоків, які є предметом спірного договору, оскільки договір №53 укладався позивачем саме на монтаж віконних та дверних блоків.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак спрямував на адресу суду телеграму та клопотання від 22.04.2010р. вих.. №13/10, в яких просить суд розглянути зазначену справу без присутності представника останнього.

Суд, задовольняє клопотання позивача про розгляд справИ за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзивах на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

09 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАС» (замовник) та Спільним українсько – германським підприємством «Амтек Лтд» (підрядник) укладено договір підряду №ДО-3Я (а. с. 9-12, далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов’язується своїми силами, власними чи залученими коштами з використанням своїх матеріалів по завданню замовника, виконати роботи, які обумовлені додатком №1 до договору (спицифікація) до даного договору (а. с. 13), а саме: виготовити та виробити повний монтаж металопластикових віконних блоків (далі - вироби) в корпусі №3 (далі - об’єкт) розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Полікуровська, 25, і здати замовнику виконані роботи в визначений договором строк.

Згідно п. 1.2 договору загальна кількість виробів, їх асортимент, одиниця вимірювання вказується сторонами в додатку №1 до договору, який є невід’ємною частиною договору з моменту підписання його повноважними представниками сторін.

Відповідно до підписаного між сторонами додатку №1 до договору, специфікації віконних блоків, розрахунок за замовлені вироби складає 49201,60 грн. (а. с. 13).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна ціна договору приймається сторонами як вартість робіт, зазначених в пункті 1.1 даного договору та додатку №1 до нього, є твердою і складає – 41001,33 грн., ПДВ 20% - 8200,27 грн., всього з ПДВ – 49201,60 грн. Вказана вартість визначена по взаємному погодженню сторін з урахуванням вимог усіх додатків до даного договору. В цю вартість включені усі затрати підрядника.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму предоплати (аванс) в розмірі 28700,93 грн., ПДВ 20% - 5740,19 грн., а всього з ПДВ – 34441,12 грн.

Позивач у виконання взятих на себе за договором підряду зобов’язань, 21 листопада 2006р. перерахував на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №129 від 21.11.2006р. авансовий платіж в розмірі 34441,12 грн., та до повного розрахунку перерахував 40000,00 грн., згідно платіжного доручення №175 від 20.12.2006р. (а. с. 16-17). Відповідач, в зв'язку із здійсненням переплати позивачем, повернув останньому 25239,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5463 від 28.12.2006р. (а. с. 18). Отримання відповідачем зазначених сум, також підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «МАС» (а. с. 19-22).

Згідно п. 3.1 договору сторони домовилися про те, що строк початку робіт починає нараховуватися із дня, наступного за днем отримання підрядником на свій розрахунковий рахунок предоплати від замовника згідно п. 4.1 даного договору, однак не раніше передачі підрядчику об’єкта для проведення робіт і забезпечення вільного доступу на територію об’єкта .

Відповідно до п. 3.2. договору датою закінчення робіт підрядчиком по даному договору є дата підписання акту приймання – передачі виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що підрядчик зобов’язується повністю закінчити виконання робіт і здати їх замовнику не пізніше чим через 55 робочих днів з моменту початку робіт (п. 3.1 договору). Зміна зазначеного строку може мати місце тільки по письмовій згоді сторін.

Однак, відповідач роботи по виготовленню та повному монтажу металоплатикових віконних блоків не виконав, перераховані позивачем гроші не повернув, будь – яких актів приймання – передачі виконаних робіт від відповідача на його адресу не надходило.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не надано суду жодних документальних підтверджень, що ним були проведені роботи по виготовленню металоплатисткових віконних блоків або їх монтажу, а наявні в матеріалах справи копії листів від 10.01.2007р. №13 на якому взагалі відсутній підпис посадової особи Донцова В. Я. та лист від 14.02.2007р. №84, який адресований сторонній особі Шевченко С. А., яка не перебуває у жодних трудових відносинах з позивачем, а також наявний в матеріалах справи акт приймання – передачі робіт підписаний в односторонньому порядку тільки відповідачем, без належних доказів його спрямування на адресу позивача, не є належними доказами у справі на підставі наступного.

Відповідно до п.11.2 договору приймання робіт проводиться у відповідності до діючого законодавства, шляхом підписання акту приймання – передачі виконаних робіт (ф. Кб-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3). Акт приймання – передачі виконаних робіт є підставою для проведення кінцевого розрахунку замовника з підрядчиком. Сторони домовилися про наступний порядок підписання акту приймання – передачі виконаних робіт:

п.п. 11.2.2 замовник зобов’язаний на протязі трьох робочих днів після отримання двох екземплярів підписаного підрядчиком акта приймання – передачі виконаних робіт або підписати такий акт, або аргументовано в письмовій формі відмовитись від підписання акту. У випадку якщо на протязі п’яти робочих днів після отримання замовником двох актів приймання – передачі виконаних робіт замовник не підпише отриманий від підрядчика акт і н в письмовій формі не відмовиться від його підписання, такий акт вважається підписаний замовником.

Враховуючи викладене, належним доказом виконання робіт є підписаний між сторонами акт прийому – передачі виконаних робіт, який в даному випадку на адресу позивача не надходив та не підписувався останнім, а посилання відповідача на те, що акт приймання – передачі виконаних робіт був спрямований в двох екземплярах на адресу позивача, та позивач не підписав їх і не надав обґрунтованої відповіді, на підставі чого відповідач вважає, що акти є підписаними, не заслуговують на увагу, адже відповідачем як доказ відправки зазначеного акту позивачу надано копію із журналу вихідної кореспонденції підприємства, що не може свідчити про належне поштове відправлення останнього, в зв'язку з наступним (а. с. 30-36).

Відповідно до Постанови КМ України від 17.08.2002 № 1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно до п. 78 зазначеної постанови внутрішні листи і бандеролі з оголошеною цінністю та посилки, відправниками яких є фізичні особи, подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. За бажанням відправника вони можуть прийматися з описом вкладення. Зразок бланка такого опису затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

Однак, відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відправлення акту приймання – передачі виконаних робіт, зазначених вище листів позивачу, а саме поштової квитанції, чеку або опису вкладення до листа, тому твердження останнього, що вони є підписаними не заслуговують на увагу суду.

Крім того, неспроможними є і посилання відповідача на те, що виконанні останнім роботи були прийняті начальником охорони підприємства позивача, в підтвердження чого посилається на лист від 14.02.1007р. вих.. №84 спрямований на адресу ТОВ «МАС» Шевченко С. А.

Однак, суду не доведено, що саме начальник охорони, маючи на це достатньо повноважень, здійснив прийняття виконаних останнім робіт за спірним договором та роботи за договором підряду були відповідачем виконанні в повному обсязі та в строки передбачені останнім.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших нормативних актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ст.. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Таким чином, невиконання Спільним українсько – германським підприємством «Амтек Лтд» взятих на себе зобов'язань за договором №ДО-3Я від 09.11.2006р., є істотним порушенням умов договору та є підставою для розірвання даного Договору, так як позивач не отримавши виконання замолених за спірним договором робіт, був змушений укласти інший договір підряду №53 із сторонньою організацію на виконання робіт по виготовленню та монтажу віконних і дверних блоків в корпусі №3 за адресою м. Ялта, вул. Полікурівська, 25, при чому поніс додаткові витрати.

Також, зазначений договір підряду №53, зайвий раз підтверджує, те що відповідачем не були виконані роботи по виготовленню та монтажу віконних та дверних блоків в корпусі №3, як було передбачено п. 1.1 договору підряду №ДО-3Я від 09.11.2006р. та додатку №1 до договору.

На підставі чого, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині розірвання договору підряду №ДО-3Я від 09.11.2006р.

Однак, що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 49201,53 грн. на підставі ст. 22 ГПК України, то суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог, в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пункт 1 ст.225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зазначені статті визначають загальне правило щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право відшкодування завданих збитків.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

Суб'єктом є боржник; об'єктом-правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою відношення особи до своєї противоправної поведінки та її наслідків.

Суд, не може розглядати заявлену позивачем до стягнення суму, як збитки позивача, викликані протиправними діями відповідача з невиконання цивільно-правових обов’язків за договором підряду перед позивачем, оскільки застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як стягнення збитків є можливим за наявності наступних обставин: 1) протиправна поведінка; 2) наявність збитків; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданими збитками; 4) вина правопорушника.

Однак, в даному випадку поведінка відповідача, щодо порушення умов договору в частині не виконання робіт та не повернення коштів сплачених позивачем, не може бути кваліфікована як завдання останньому збитків та бути підставою для застосування ст.. 22 ГПК України, так як здійснюючи попередню оплату за виконання робіт, позивач виконував свої зобов’язання відповідно до умов договору, тому позивачу необхідно обрати належний спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, позивачем не взято за підставу позовних вимог наведені норми, відповідно до якої встановлено право у особи на повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні, та у даному випадку позивачем помилково визнаний характер суми 49201,53 грн. як збитки, так як в даному випадку неможливе застосовування положень ст.. 22 ЦК України, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в цій частині.

Однак, позивач за вказаних обставин має право звернутись в суд з іншим позовом, обравши належний спосіб захисту у порядку, визначеному Розділом VIII Господарського процесуального кодексу України, про стягнення коштів на підставі норми ст.. 1212 ЦК України, який у даній справі не заявлявся.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надано суду належних доказів виконаних зобов’язань за договором підряду, та враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов частково.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір підряду №ДО-3Я від 09.11.2006р., укладений між Спільним українсько – германським підприємством «Амтек Лтд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАС».

3.          Стягнути з Спільного українсько – германського підприємства «Амтек Лтд» (95000, м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2/46, код ЄДРПО України 13776742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС» (98600, м. Ялта, вул. Полікурівська, 25, корп. 11, код ЄДРПО України 30576214 витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.          В частині позовних вимог про стягнення з Спільного українсько – германського підприємства «Амтек Лтд» збитків в сумі 49201,53 грн. – відмовити.

Наказ видати після набрання рішення суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.