Рішення № 10320575, 22.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2010Справа №2-14/1522-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (95048, АРК, м. Сімферополь, вул. Руська, 163, к.6)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а)

про стягнення 5721,51 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Карачевський С.О., директор; Єфіменко В.В., представник, довіреність №1 від 12.04.2010 р.

від відповідача – Міндіч М.О., представник, довіреність № 3 від 06.01.2010 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про стягнення заборгованості за договором у сумі 4855,43 грн., пені у розмірі 866,08 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 572,15 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договорам поставки № 10 від 24.03.2009 р., щодо оплати у повному обсязі за поставлений товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 4855,43 грн., а також пеню у сумі 866,08 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2492 від 29.03.2010р.), згідно якого відповідач визнає позовні вимоги частково, просить суд стягнути з ТОВ «Джонаголд» 4855, 43 грн., в іншій частині позову просить відмовити, судові витрати розподілити пропорційно задоволеним вимогам. При цьому відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 866,08грн., посилаючись на те, що первинні бухгалтерські документи – видаткові накладні №251 від 26.03.2009р. та №326 від 17.04.2009р., які додані позивачем до позову (а. с. 15-16) не містять посилання на договір поставки №10 від 24.03.2009р., з чого слідує що поставка товару відбувалась не у виконання договору поставки №10 від 24.03.2009р., а за окремими накладними у спрощений спосіб поза межами зазначеного договору. Також відповідач посилається на положення статті 547 ЦК України і зазначає, що правові підстави для стягнення суми пені у розмірі 866,08грн. відсутні.

Позивач надав пояснення по справі з урахуванням заперечень відповідача, в якому зазначив, що саме наявність накладних з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про приймання товару і акт звірки взаємних розрахунків є підтвердженням виконання умов договору.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) був укладений договір поставки № 10, відповідно до якого Постачальник зобов’язався поставити товар, відповідно замовленню Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти цій товар і оплатити його.

Відповідно до п.1.2. договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару і підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної або інших, маючих юридичну силу документів.

Умови договору викладені сторонами у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс», які застосовуються з урахуванням особливостей, пов’язаних з внутрідержавним характером договору, а також тих особливостей, що витікають з умов цього договору. ( п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно замовленню Покупця власними транспортними засобами і за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», що знаходиться по адресу: м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а. Продукція поставляється відповідно встановлених норм відвантаження в тарі і упаковці які забезпечують її зберігання під час транспортування і вантажно-відвантажувальних робіт.

Загальну суму договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним.(п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготовікових розрахунків. Оплата товару здійснюється Покупцем впродовж 30 календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно п. 6.5. вказаного договору у випадку прострочення оплати за товар, Постачальник стягує з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Матеріалами справи, а саме – накладною № 251 від 26.03.2009 р., накладною № 326 від 17.04.2009 р. підтверджується факт поставки товару відповідачу на загальну суму 4855,43 грн.( а.с. 15-16).

В ході судового провадження у даній справі відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий від позивача товар виконав частково, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 700 грн., що підтверджують матеріали справи, а саме: платіжні доручення № 9 від 06.04.2010 р. на суму 200,00 грн., № 9 від 08.04.2009 р. на суму 200,00 грн., № 8 від 09.04.2010 р. на суму 200,00 грн., № 24 від 19.04.2010 р. на суму 100,00 грн. (а.с. 65-66, 71-72).

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв’язку зі частковою сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 700,00 грн., суд вважає за можливе припинити провадження у цій частині в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено у роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як свідчить акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 21.04.2010 р., підписаний обома сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4155,43 грн. (а.с. 22). При цьому суд приймає до уваги визнання відповідачем позову у цієї частині.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 4155,43 грн. відповідачем суду не надано.

Отже сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» за отриманий від позивача товар, станом на день розгляду справи, складає 4155,43 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, тому у цієї частині позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача, що зобов’язання щодо сплати заборгованості за отриману продукцію у відповідача виникли не на підставі договору, а внаслідок фактичної поставки товару з огляду на наступне.

Аналізуючи видаткові накладні за № 251 від 26.03.2009 р. та № 326 від 17.04.2009р., додані позивачем до матеріалів справи, не можна зробити висновок, що ці накладні видані на підставі договору № 10 від 24.03.2009 р., оскільки у вказаних накладних відсутні будь-які посилання на договір № 10 від 24.03.2009 р.

З зазначених накладних також не можна встановити, що вони виписані на замовлення відповідача за умовами договору поставки № 10 від 24.03.2009 р.

Позивачем не надано суду жодного доказу про наявність замовлень відповідачем поставки товару на підставі зазначеного договору, як то передбачено його умовами, через відсутність таких письмових замовлень.

Крім того, у тексті договору поставки № 10 від 24.03.2009 р. відсутні посилання, що накладні є невід’ємною частиною договору.

За таких обставин, суд вважає, що правовідношення сторін виникли не на підставі договору, а

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки № 10 від 24.03.2009 р., тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 4155,43 грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв’язку зі частковою сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 700,00 грн., суд вважає за можливе припинити провадження у цій частині в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 547 Цивільного Кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Позивачем не надано жодної заявки від відповідача на замовлення товару, первинні бухгалтерські документи – видаткові накладні №251 від 26.03.2009р. та №326 від 17.04.2009р., які додані позивачем до позову (а. с. 15-16) не містять посилання на договір поставки №10 від 24.03.2009р., з чого слідує що поставка товару відбувалась не у виконання договору поставки №10 від 24.03.2009р, а малі місце внедоговірні відносини, тому суд відмовляє в частині стягнення пені у розмірі 866,08 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 22.04.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 26.04.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, п. 1-1 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а, р/р 26004056710800 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (95048, АРК, м. Сімферополь, вул. Руська, 163, к.6, р/р 26005118876 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805, ЄДРПОУ 30221877) 4155,43 грн. заборгованості, 866,08 грн. пені; 415,55 грн. державного мита та 171,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені у розмірі 866,08 грн. відмовити.

4. В інший частині провадження по справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                         Лагутіна Н.М.