Рішення № 10320565, 29.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2010Справа №2-29/1431-2010 За позовом Фізичної особи-підприємця Стрункіна Леоніда Васильовича, м. Севастополь, проїзд Якова Іванова, 15.

До відповідача Приватного підприємства «РГС Груп», м. Сімферополь, вул. Кубанська, 22.

Про визнання договору розірваним та стягнення 60243,83 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

від позивача – Пащенко Є. В., довіреність в справі.

від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач - Фізична особа-підприємець Стрункін Леонід Васильович звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про визнання розірваним договору постачання за № 67 від 28.10.2009р. укладений між ним та Приватним підприємством «РГС Груп», а також просить стягнути з відповідача попередню плату за товару у сумі 55000,00 грн., відсотки за користування коштами у сумі 5243,83 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що відповідачем не виконано зобов’язання за спірним договором щодо здійснення поставки товару, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання. Крім того сплачені позивачем кошти за товар який повинен був бути йому поставлений, підлягають стягненню з відповідача з урахуванням відсотків за користування цими коштами відповідно до статей 535 та 693 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи відкладався.

Позивач в судовому засіданні заявив суду заяву відповідно до якої в зв'язку з тим, що вимоги про визнання розірваним договору поставки фактично є в становленням факту, просить вважати дані позовні вимоги опискою та розірвати договір.

Суд, прийняв до розгляду зазначену заяву позивача.

Відповідач двічі не з'явився у судове засідання, витребуваний судом письмовий документально обґрунтований відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи сповіщений рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 ГПК України щодо добросовісного виконання своїх прав та обов’язків, суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

28.10.2009р. між Приватним підприємством «РГС Груп» та Фізичною особою-підприємцем Стрункіним Леонідом Васильовичем укладено договір поставки за № 67.

Предметом вказаного договору є те, що Постачальник (відповідач) зобов’язується передати у власність Покупця (позивач), а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Порядок поставки, оплати товару та інші умови визначені у певних розділах договору.

Строк дії договору визначено до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання Сторонами зобов’язань за даним договором. (п. 9.1 договору).

Позивачем на підставі рахунку-фактури № РГ-0000001 від 28.10.2009р., платіжними дорученнями за № 1147 від 29.10.2009р., № 1146 від 28.10.2009р. та № 1149 від 30.10.2009р. перераховано відповідачу грошові кошти за товар – цукор у загальній сумі 55000,00 грн.

У зв’язку із тим, що відповідачем не було поставлено товар – цукор за який позивачем було перераховано грошові кошти, останній звернувся до відповідача із пропозицією за № 14 від 20.01.2010р. щодо розірвання договору № 67 від 28.10.2009р. та просив повернути перераховані грошові кошти у сумі 55000,00 грн. Вказана пропозиція направлена відповідачу, про що свідчить фіскальний чек та поштовий опис вкладення до листа від 20.01.2010р.

Зазначена вимога позивача залишена відповідачем без розгляду.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково по наступних обставинах.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Ч. 2 ст. 651 вказаного кодексу визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем порушено свій обов’язок за укладеним договором поставки щодо передачі позивачу товару за який до того ж здійснено оплату, передбачений розділом 1 спірного договору та ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про істотність порушення відповідачем вказаного договору та вважає за можливе саме його розірвання, а не визнання розірваним як це заявлено позивачем, адже положення наведених вище норм цивільного законодавства передбачає лише можливість розірвання спірного договору. Також слід зазначити, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди тягне за собою саме розірвання договору, або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків. Законом можуть передбачатися випадки, коли порушення законодавства, допущені під час виконання договору, є підставою для визнання його недійсним, а не визнання розірваним.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи той факт, що позивачем було виконано обов’язок за спірним договором визначений пунктом 6.1 цього договору щодо здійснення 100% передплати за товар у сумі 55000,00 грн., однак відповідачем свої зобов’язання щодо поставки оплаченого товару не виконані, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 55000,00 грн. які були перераховані останньому як попередня оплата за товар, доказів постачання якого суду не надавалось, підлягають задоволенню.

Відносно вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 5243,83 грн., суд має зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Ст.. 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений: договором, законом зокрема Цивільним кодексом та іншими актами цивільного законодавства.

Договором поставки за № 67 який укладено між сторонами не визначено розмір відсотків за користування грошовими коштами.

Правовідносини між сторонами за спірним договором не врегульовані спеціальними актами цивільного законодавства окрім цивільного та господарського кодексів, таким чином розмір відсотків за користування відповідачем грошовими коштами позивача має визначатись виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України тобто 3%, а не 30 % як вказано позивачем у своєму розрахунку.

Отже розрахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами є наступним: 55000 грн. х 3% х 116 (кількість днів прострочки) : 365 х 100% = 524,38 грн.

Таким чином сума процентів за користування чужими грошовими коштами яка підлягає стягненню з відповідача становить 524,38 грн.

Також суд звертає увагу позивача на те, що ст. 535 Цивільного кодексу України на яку міститься посилання у позові в обґрунтування вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами, визначає порядок збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов'язанням, та не визначає обов’язок сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами, а відтак посилання позивача на вказану норму цивільного кодексу є безпідставними.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України. Крім того оскільки позивачем при подачі позову не сплачено державне мито за вимогою немайнового характеру - про розірвання договору у сумі 85,00 грн., а лише сплачено мито за вимогою про стягнення грошових коштів, витрати по сплати мита за вимогою про розірвання договору підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір поставки за № 67 від 28.10.2009р. укладений між Приватним підприємством «РГС Груп» (м. Сімферополь, вул. Кубанська, 22; ідент. код 33773309) та Фізичною особою-підприємцем Стрункіним Леонідом Васильовичем (м. Севастополь, проїзд Якова Іванова, 15; ідент. код 1777634692).

3.          Стягнути з Приватного підприємства «РГС Груп» (м. Сімферополь, вул. Кубанська, 22; ідент. код 33773309, п/р 26009000700054 в КАБ «Демарк», МФО 353575) на користь Фізичної особи-підприємця Стрункіна Леоніда Васильовича (м. Севастополь, проїзд Якова Іванова, 15; ідент. код 1777634692, п/р 26000060311255 в СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) попередню оплату за поставку товару у сумі 55000,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 524,38 грн., державне мито у сумі 476,90 грн. та 217,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Приватного підприємства «РГС Груп» (м. Сімферополь, вул. Кубанська, 22; ідент. код 33773309, п/р 26009000700054 в КАБ «Демарк», МФО 353575) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 85,00 грн.

5.          В частині вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 4719,45 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.