Рішення № 10320554, 26.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2010Справа №2-18/1648-2010 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь (95000, АДРЕСА_1)

До відповідачів 1) Коктебельської селищної ради (98186, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний, 1)

2) Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради (98186, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний, 1)

З участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «фірма «СГС», м. Феодосія (98112, м. Феодосія, Керченське шосе, 2)

2) Закрите акціонерне товариство «Теодосія», м. Феодосія (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б)

3) Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

Про визнання недійсними рішень.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2 СПД, паспорт НОМЕР_3 виданий 16.06.2007р.; ОСОБА_3 представник, довіреність від 13.04.2009 року.

Від відповідачів не зявилися.

Від третіх осіб 1) не зявився.

2) не зявився.

3) не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Сімферополь позивач, звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Коктебельської селищної ради відповідача-1, та Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради відповідача-2, в якій просить визнати недійсними рішення відповідача-1 від 31.01.2007р. та рішення відповідача-2 від 20.07.2006р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.11.2003р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір оренди землі, площею 1,0 га, розташованої за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, район р. Арматлук. Цільове призначення земельної ділянки - для рекреаційного призначення, під будівництво пансіонату для відпочинку матерів с дітьми. Відповідно до Договору оренди від 10.11.2003р. відповідач-1 зобов'язаний передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та придатну для використання за цільовим призначенням. Рішенням відповідача-2 від 18.09.2008 р. № 235 було дозволено позивачу виробництво проектно-дослідницьких робіт з будівництва пансіонату, на земельній ділянці, що знаходиться в оренді. Відповідно, до п. 4.2. Договору оренди від 10.11.2003р. відповідач-1 зобов'язаний не вчиняти дій, які перешкоджали б позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою у відповідності з її цільовим призначенням. На думку позивача, відповідачі порушують умови Договору оренди, а саме: здійснюють дії, які перешкоджають позивачу користуватися земельною ділянкою, а також дії, які перешкоджають виконанню рішення виконавчого комітету Коктебельскої селищної ради від 18.09.2008 р. №235 в частини виробництва проектно-дослідницьких робіт з будівництва пансіонату, на земельній ділянці, що знаходиться в оренді та надання проекту і погодженої у встановленій формі проектної документацію в строк до 18.09.2010 р., що і стало приводом звернення позивача до суду.

12.04.2010р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсним рішення Коктебельської селищної ради від 25.02.2010р. № 2837 «Про розгляд клопотання Держземінспекції АР Крим про приведення відповідно до вимог земельного законодавства рішення № 1111 від 31.01.2007р.». Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.04.2010 року у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель Автономній Республіці Крим.

22.04.2010 року на адресу суд від ТОВ «фірма «СГС» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «фірма «СГС» на прохання Коктебельської селищної ради та на підставі рішення № 115 від 20.07.2006 року у продовж вересня-листопада 2006 року здійснило ремонт селищної дороги безкоштовно в суворої відповідності з планом розташування дороги. Пояснює, що відомості, які б свідчили про належність позивачу ділянки, скрізь яку пролягала дорога, Коктебельською селищною радою не були представлені ТОВ фірмі «СТС». Також у своєму відзиві третя особа просить розглянути справу за відсутності свого представника.

26.04.2010 року представники відповідачів у судове засідання не зявилися, відзив на позов суду не представили. Представники третіх осіб у судове засідання також не зявилися.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю здобувається та реалізується громадянами та суб`єктами господарської діяльності (юридичними та фізичними особами) винятково відповідно до закону.

Підстави та порядок придбання права на землю регулюються Земельним кодексом України.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у області земельних відносин на території сіл, селищ, міст відноситься надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно до п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, рішенням 23 сесії 24 скликання від 11.09.2003 р. №1372 Коктебельської селищної ради “Про затвердження проекту відводу та передачі в оренду земельної ділянки СПД ОСОБА_2.” позивачу надана в оренду земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, район р. Арматлук.

10 листопада 2003 року між Коктебельською селищною радою (орендодавець за договором) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар за договором) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП “ЦДЗК при Держкомземі України” 09.02.2004 року за № 000301900329.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу статей 18, 20 Закону України “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.

Таким чином, договір оренди землі, укладений між Коктебельською селищною радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 набрав чинності 09.02.2004 року, тобто з дати його державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач передає, а відповідач приймає у термінове, платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, р-н р.Арматлук, кадастровий номер 01116457 00 01001 0306 (конкретне місцезнаходження цієї земельної ділянки визначено у Акті встановлення меж земельної ділянки в натурі, плані меж земельної ділянки, які є невідємною частиною цього договору).

Строк дії договору відповідно до п. 2.1 договору - 25 років після державної реєстрації.

У виконання рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради від 18.09.2008 року № 235, яким позивачу дозволено виконання проектно-дослідницьких робіт з будівництва пансіонату для відпочинку матерів з дітьми, позивач замовив виконання інженерно-геологічних робіт для робочого проекту «Пансіонат для відпочинку матерів з дітьми».

У процесі виконання таких робіт було встановлено, що на орендованій позивачем земельній ділянці пролягає магістральний газопровід, а також селищна дорога з твердим покриттям (залізобетонні плити). У звязку із чим листом від 12.03.2009 року СПД ОСОБА_5 (яка виконувала інженерно-геологічні роботи для проекту пансіонату) повідомила позивача про те, що вишукувальні бурові роботи на частині ділянці, де проходить газопровід, виконані будуть не можуть.

Листом ТОВ «Проектмедстрой» від 05.02.2010 року позивачу повідомлено, що виконання проектних робіт з будівництва пансіонату не представляється можливим до переносу бетонної дороги, підземної кабельної лінії звязку і газової труби високого тиску з території орендованої земельної ділянки.

Судом встановлено, що прокладка газових труб високого тиску та бетонної дороги на земельній ділянці, яка орендується позивачем, було здійснено на підставі рішень Коктебельської селищної ради та виконавчого комітету Коктебельської селищної ради.

Так, рішенням виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року було дозволено ТОВ «фірма «СГС» виконання ремонтних робіт селищної дороги з твердим покриттям (з/б плити) у східній частині курортної зони селища Коктебель, відповідно до схеми і ПДП.

Рішенням Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007 року було затверджено ЗАТ «Теодосія» акт вибору траси «Межселищного газопроводу високого тиску 2-ої категорії» від с. Південне до ГРП по вул. Леніна, 123- 123А автостанції до с. Коктебель.

Крім того, відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 481 від 26.01.2010 року, складеного Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим, через земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у позивача, проходить газопровід, якій прокладено ЗАТ «Теодосія» та шляхова дорога шириною 6 метрів, яку прокладено ТОВ «Фірмою «СГС».

У наступному, розглянувши клопотання Державної інспекції по використанню і охороні земель в АР Крим за вих. № 2123/01-21 від 17.12.2009 року, Коктебельська селищна рада своїм рішенням № 2790 від 28.01.2010 року відмінила рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року «Про дозвіл ТОВ «фірма «СГС» виконання ремонтних робіт селищної дороги у східній частині с. Коктебель» як незаконне і винесене з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Відповідно до п. 4.3 договору оренди землі від 10.11.2003 року позивач має право самостійно визначати напрями свої господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору.

Згідно п. 1.3 договору визначено цільове признання земельної ділянки - для рекреаційного призначення, під будівництво пансіонату для відпочинку матерів з дітьми, код цільового використання УКЦІЗ -1.17.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про землеустрій” цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.ст. 50, 52 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Відповідно до ст. 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в об'ємі, встановленому договором.

Договором оренди землі укладеним між позивачем та відповідачем, визначено цільове призначення земельної ділянки - для рекреаційного призначення, під будівництво пансіонату для відпочинку матерів з дітьми.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачене законом або договором, мають право, в тому числі, самостійно господарювати на землі.

У звязку з тим, що на орендованій позивачем земельній ділянці пролягає магістральний газопровід, а також селищна дорога з твердим покриттям (залізобетонні плити), як були прокладені вже після того, як така земельна ділянка була передана позивачу в оренду, у позивача відсутня можливість використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і самостійно на ній господарювати, оскільки вишукувальні бурові роботи на частині ділянці, де проходить газопровід, та виконання проектних робіт з будівництва пансіонату не представляється можливим до переносу бетонної дороги, підземної кабельної лінії звязку і газової труби високого тиску з території орендованої земельної ділянки. Що у результаті унеможливлює будівництво на цій земельній ділянці пансіонату для відпочинку матерів з дітьми.

У той час, як пунктом 4.2 договору оренди землі від 10.11.2003 року передбачено, що орендодавець зобовязаний не вчиняти дії, які перешкоджали б орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою у відповідності з її цільовим призначенням.

Позивач також посилається на статтю 151 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття оспорюваних рішень), відповідно до якої юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані погодити із власниками землі і землекористувачами та селищними радами, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Проте суду не представлено доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «фірма «СГС» та Закрите акціонерне товариство «Теодосія» погоджували з позивачем місце розташування газопроводу і дороги з твердим покриттям, які були прокладені на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді у позивача і позивач погодив таке розташування обєктів.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що порушення прав позивача на землю відбулося у звязку з прийняттям Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007 року та виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року.

Згідно з приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та у їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 розяснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних ці інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно п. 2 Розяснення Президії Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Оскільки рішеннями Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007 року «Про затвердження акта акт вибору траси «Межселищного газопроводу високого тиску 2-ої категорії» та виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року «Про дозвіл ТОВ «фірма «СГС» виконання ремонтних робіт селищної дороги у східній частині с. Коктебель» порушуються права позивача щодо користування і цільового використання орендованої земельної ділянки, то суд приходить до висновку, що такі рішення є недійсними.

Суд також звертає увагу, що той факт, що Коктебельська селищна рада своїм рішенням № 2790 від 28.01.2010 року відмінила рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року «Про дозвіл ТОВ «фірма «СГС» виконання ремонтних робіт селищної дороги у східній частині с. Коктебель» не перешкоджає можливості визнання такого рішення недійсним у судовому порядку, оскільки рішення визнається недійним з моменту його прийняття, тобто з 20.07.2005 року, як незаконне і винесене з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства.

Крім того, рішенням Коктебельської селищної ради від 25.02.2010р. № 2837 «Про розгляд клопотання Держземінспекції АР Крим про приведення відповідно до вимог земельного законодавства рішення № 1111 від 31.01.2007р.», яке позивач також просить визнати недійсним, вирішено рішення Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007р. привести відповідно до вимог земельного законодавства та направити на адресу ЗАТ «Теодосія» клопотання про необхідність відповідно до статті 151 Земельного кодексу України узгодити акт вибору траси Межселищного газопроводу високого тиску 2-ої категорії з СПД ОСОБА_2, у користуванні якої знаходиться земельна ділянка площею 1 га, розташована у районі р. Арматлук у смт. Коктебель.

Оскільки суд прийшов до висновку, що рішення Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007р. є недійсним з моменту його прийняття, то, як наслідок, підлягає визнанню недійсним і рішення Коктебельської селищної ради від 25.02.2010р. № 2837 «Про розгляд клопотання Держземінспекції АР Крим про приведення відповідно до вимог земельного законодавства рішення № 1111 від 31.01.2007р.» у звязку із тим, що не підлягає приведенню у відповідність рішення, яке є недійсним.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття субєктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.27 Закону України “Про оренду землі” орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Підсумовуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року та Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007 року, № 2837 від 25.02.2010 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідачів.

26.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.04.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Коктебельської селищної ради № 115 від 20.07.2005 року «Про дозвіл ТОВ «фірма «СГС» виконання ремонтних робіт селищної дороги у східній частині с. Коктебель».

3.Визнати недійсним рішення 13 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради № 1111 від 31.01.2007 року «Про затвердження акту вибору траси «Межселищного газопроводу високого тиску 2-ої категорії» ЗАТ «Теодосія».

4.Визнати недійсним рішення 63 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради від 25.02.2010р. № 2837 «Про розгляд клопотання Держземінспекції АР Крим про приведення відповідно до вимог земельного законодавства рішення № 1111 від 31.01.2007р.».

5.Стягнути з Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради (98186, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний, 1; код ЄДПРОУ 04367418, банківські реквізити суду не відомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь (95000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 85,00 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з Коктебельської селищної ради (98186, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний, 1; код ЄДПРОУ та банківські реквізити суду не відомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь (95000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 170,00 грн. державного мита та 157,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.